Уроджений сифіліс

Етіологія

Збудник сифілісу — бліда трепонема (Treponema pallidum), яка має форму спіралеподібної нитки. За межами організму людини бліді трепонеми швидко гинуть. Згубно на них впливають: висушування, високі температури (нагрівання до 60° С вбиває бліді трепонеми за 15 хв, до 100 С — миттєво), дезінфекційні розчини. До низьких температур збудник сифілісу більш стійкий (зберігає патогенність після збереження при температурі -7-8°С протягом року). При несприятливих умовах існування (вплив антибіотиків, недолік харчування і т.д. трепонеми можуть утворювати цисти та L-форми . У вигляді цист збудник може існувати в організмі тривалий час і при цьому не впливати патогенно. Але при послабленні захисних сил макроорганізму внаслідок травм, хронічних інфекцій, інтоксикації із цист-форм знову утворюються патогенні форми і відбувається процес реверсії. Цисти мають антигенні властивості, тому за наявності цист-форм трепонем в організмі серологічні реакції позитивні. L-форми мають слабкі антигенні властивості, тому наявність в організмі L-форм не підтверджується серореакціями.

Можливість переходу блідих трепонем у момент інфікування в цисти чи L-форми, можливо, є причиною тривалого безсимптомного перебігу сифілісу.

Які шляхи передачі блідої трепонеми при уродженому сифілісі?

Розвивається уроджений сифіліс при інфікуванні плода через плаценту блідими трепонемами від хворої сифілісом матері. Зараження дитини під час пологів належить до набутого сифілісу. Внутрішньоутробне інфікування відбувається на 4-5-му місяці вагітності через пошкоджену плаценту, пупочну вену, лімфатичні щілини пупочних судин.

Патоморфологія

Уражена плацента велика, важка, її маса становить 1/3 - 1/4 маси плода (в нормі 1/5 -1/6). Спостерігаються набряк, гіперплазія сполучної тканини, некротичні зміни, більш виражені у плодовій частині плаценти. Ендо-, мезо- і периваскуліти призводять до склерозу ворсинок, утворення значних периваскулярних лімфо-лейкоцитарних інфільтратів. Облітерація судин обумовлює формування некротичних осередків з абсцедуванням ворсинок.

У всіх сумнівних (стосовно сифілісу) випадках необхідно вивчити стан плаценти, зважити її і направити на гістологічні дослідження дитячу її частину.

Класифікація

(Міжнародна класифікація, BOOЗ, 1989):

• ранній уроджений сифіліс із симптомами (до 2 років);

• ранній уроджений сифіліс прихований (до 2 років);

• ранній уроджений сифіліс неуточнений (до 2 років);

• пізнє сифілітичне ураження очей;

• нейросифіліс;

• інші форми пізнього уродженого сифілісу із симптомами;

• пізній уроджений сифіліс прихований;

• пізній уроджений сифіліс неуточнений;

• уроджений сифіліс неуточнений.

Традиційна класифікація більш вдало відтворює особливості перебігу, клінічні ознаки і термін появи уродженого сифілісу:

• сифіліс плода;

• сифіліс дітей грудного віку;

• сифіліс дітей раннього віку (1-4 роки);

- пізній уроджений сифіліс (від 4 років і старше);

- прихований сифіліс.

Сифіліс плода проявляється за типом септицемії і може супроводжуватися тяжким ураженням внутрішніх органів і кісткової системи.

Уражені сифілісом печінка, селезінка, легені, нирки, надниркові залози, підшлункова і статеві залози плода збільшені, ущільнені внаслідок дифузної проліферативної інфільтрації та розростання сполучної тканини. Ураження кількох життєво важливих органів призводить до пізніх викиднів та мертвонародження на 6-7-му місяці вагітності мацерованим плодом. При вогнищевих ураженнях внутрішніх органів дитина може народитися живою, але без лікування помирає в перші тижні життя.