Уроджені гепатити

Етіологія

Вірус гепатиту A (HAV) належить до ентеровірусів, сімейства пікновірусів, містить РНК. HAV стійкий у зовнішньому середовищі, зберігається протягом кількох років при температурі 4⁰ С, стабільний до впливу ефіру та кислот. Інактивується при автоклавуванні, обробці хлораміном, ультрафіолетовому опромінюванні.

Збудником вірусного гепатиту В є ДНК-вмісний вірус, що належить до сімейства гепадновірусів. Це поняття відтворює тропізм вірусу до клітин печінки. Вірус гепатиту В (HBV) стійкий до впливу фізичних та хімічних факторів, може зберігатися в крові та її компонентах тривалий час. Інфекційність крові залишається високою при розведенні в 8-10 разів. HBV має дуже складну будову. Відомо три його специфічних антигени (HbsAg, HbcAg, HbeAg). Ці антигени та антитіла до них і становлять основну групу маркерів вірусного гепатиту В. Анти - HBs Ig M можуть виявлятися у сироватці крові наприкінці інкубаційного періоду і перебувати там тривалий час. Одночасно з Анти - HBs Ig M з'являється Анти - HBs Ig G, які, як правило, зберігаються в крові все життя.

HbsAg можна виявити через 2-5 тижнів після інфікування.

Збудником вірусного гепатиту С є РНК - вмісний вірус, подібний за структурою свого геному до флавовірусів. Відкрито 10 генотипів вірусу гепатиту С (HCV) та більш ніж 45 підтипів. Для різних регіонів світу характерна циркуляція різних генотипів вірусу. Особливістю вірусного гепатиту С є те, що більш ніж у 70% випадків гострої інфекції захворювання проходить без клінічних проявів.

Епідеміологія

Вірусний гепатит А (ВГА) - типова кишкова інфекція з фекально - оральним механізмом передачі. Епідеміологічну небезпеку становлять хворі з будь - якими формами інфекційного процесу, особливо безжовтяничними, малосимптомними та субклінічними. Максимальне виділення HAV відбувається в кінці інкубаційного періоду перед жовтяничним . З материнського молока вірус не виділяли. Характерною є осінньо - зимова сезонність. Не хворіють ВГА діти, як правило, до 1 -річного віку та дорослі після 30 років. Хронічного носійства немає.

Передача HAV новонародженому можлива, якщо мати перебуває в інкубаційному періоді чи в гострому періоді захворювання під час пологів, а також при переливанні інфікованої крові. У новонародженого вірус може виділятися з випорожненнями протягом кількох тижнів без очевидної клінічної картини захворювання. Це сприяє поширенню інфекції фекально - оральним шляхом при догляді за новонародженими.

Перебіг ВГА у вагітних залежить від строку вагітності. Більшість авторів відмічає обтяжливий перебіг ВГА у другій половині вагітності, збільшення частоти материнської летальності у 2,7 % у другій та 0,72 % у першій половині вагітності. Відмічається висока частота передчасного переривання вагітності (до 24 %) переважно в пізні строки .

Дитина може інфікуватися HBV чи HCV внутрішньоутробно (гематогенно, трансплацен-тарно), інтранатально, проходячи через пологові шляхи матері, та при проведенні інтенсивної терапії. Вертикальна трансплацентарна передача відбувається від матері до плода в 5-10% випадків. Найбільш поширеним способом інфікування є інтранатальний. Не виключений висхідний шлях інфікування з урогенітальної сфери матері, якщо тривалість безводного періоду перевищує 46 годин.

Імовірність перенесення інфекції при захворюваннях матері в І —ІІІ триместрах вагітності досягає 10%. Якщо ж гепатит у вагітної жінки проявляється в ІІІ триместрі вагітності або відразу після пологів, то імовірність інфікування дитини досягає 76% [4].

Природне вигодовування дитини не є шляхом передачі HBV чи HCV, тому не має істотного значення в підтримці епідеміологічного процесу і ніякі обмеження щодо HbsAg - позитивних матерів не передбачені.