Клінічна картина

Антенатальна передача HBV чи HCV, особливо в першому триместрі вагітності, призводить до:

-уроджених аномалій розвитку (гідро- , або мікроцефалії, вродженого фетального гепатиту);

-мертвонародженості;

-передчасного народження.

Дитина може народжуватися з клінічними проявами перинатальної патології:

-геморагічний синдром;

-анемія;

-гіпербілірубінемія;

-респіраторні розлади;

-перинатальні пошкодження ЦНС (внутрішньошлуночкові крововиливи, енцефалопатія).

При більш пізньому інфікуванні відбувається розвиток вірусних гепатитів, які мають у новонародженого широкий спектр проявів. Переважними формами у немовлят є середньотяжка і тяжка, яка містить у собі і злоякісну.

Вірусний гепатит В у новонароджених характеризується тяжкістю перебігу, частим розвитком печінкової недостатності.

Вірусний гепатит С відзначається поширенням субклінчних форм, легшим клінічним перебігом. Показники цитолізу (АлАТ, АсАТ) у 60 % хворих у межах норми.

Провідними синдромами є холестатичний, інтоксикаційний, геморагічний.

Холестаз проявляється жовтяницею з перших днів життя, ахолічними випорожненнями, потемнінням сечі. Часто спостерігається гепатолієнальний синдром.

Інтоксикація характеризується блідістю, млявістю, анорексією, зригуванням, втратою маси тіла.

Тяжкий перебіг гепатиту супроводжує геморагічний синдром як наслідок тромбоцитопенії і зниження функції печінки в утворенні факторів згортання крові.

Недоношені діти мають такі особливості перебігу гепатитів: наявність атипових, безжовтяничних, субклінічних форм .

Установлено, що близько 90 - 95 % інфікованих в перинатальному періоді стають носіями HBV, HVC. Персистенція HBsAg у 25 % випадків призводить до формування хронічного гепатиту, а носійство HCV в 70-90% сприяє розвитку цирозу печінки або гепатоцелюлярної карциноми.

Діагностика:

А) ВГА:

- епідеміологічний анамнез матері ( контакт з хворим ВГА протягом 45 днів до появи ознак хвороби);

• визначення анти-HAV IgM у крові. Б) ВГВ:

• епідеміологічний анамнез (парентеральні втручання за 40 - 180 днів до появи ознак хвороби);

- визначення НВ Ag (свідчить про наявність гострої інфекції чи носійства). Найбільш поширеними для виявлення HBs Ag у новонароджених є реакція непрямої гемаглютинації, радіоімунний та імуноферментний аналіз.

Яка тактика ведення новонароджених?.

А) ВГА:

- якщо жінка в останньому триместрі вагітності перенесла гострий ВГА, то відразу після народження дитині необхідно ввести в/м імуноглобулін у дозі 0,02 мл/кг;

- при виділенні HAV з випорожненнями необхідна госпіталізація дитини;

Б) ВГВ:

- скринінг усіх вагітних з виявлення НВ Ag;

• новонародженим від НВ Ag - позитивних матерів чи від необстежених матерів з групи високого ризику необхідно ввести в/м 0,5 мл специфічного імуноглобуліну (HBIG) у перші години життя;

• якщо у матері НВ Ag - позитивна кров, новонародженому вводять вакцину ВГВ.

Для вакцинації пропонується дві схеми:

1. Швидка схема, згідно з якою перша ін'єкція робиться при народженні; дві наступні через 1 і 2 місяці після першої, доза 10 мкг на ін'єкцію. За такою схемою ефективність захисту дітей становить 95%.

2. Друга схема використовує такі ж самі дози (10мкг) з більш тривалим інтервалом між ін'єкціями, а саме ін'єкцію третьої дози вакцини роблять через 6 місяців після першої.

При використанні вакцини зі специфічним Ig ефективність щеплення досягає 98% Якщо через деякий час після вакцинації титр антитіл до HBV стає менший ніж 10 МО/л, показано введення бустерної дози за такими рекомендаціями:

1. При швидкій імунізації (за схемою 0, 1, 2 міс.) введення бустерної дози рекомендується через 12 місяців після першої ін'єкції. Необхідність у наступній бустерній дозі не повинна виникнути протягом щонайменше 8 років.

2. При первинній імунізації за схемою 0, 1, 6 міс. введення бустерної дози може бути потрібним найімовірніше не раніше, ніж через 5 років після проведення курсу вакцинації.

Комплексне лікування спрямоване на:

- зменшення проявів запалення;

- дезінтоксикацію;

- забезпечення умов для регенеративних процесів у клітинах печінки.

Широко використовуються препарати альфа - рекомбінантного інтерферону (реоферон, лаферон, віферон) разом з антиоксидантами (вітамінами С та Е). Гепатопротектори, шо належать до препаратів метаболічної дії, широко застосовують при всіх формах вірусних гепатитів. Найчастіше використовують есенціале. При геморагічному синдромі призначають вікасол, інгібітори протеаз, діцинон протягом 5 днів На висоті інтоксикації використовують 5% розчин глюкози, або альбумін.

Антибіотики застосовують за наявності бактеріальних ускладнень. Для лікувавння проявів холестазу використовують 25% розчин сірчаної магнезії, активоване вугілля, смекту.

Вакцинотерапія проти вірусного гепатиту С перебуває у стані експериментального розроблення.

Призначення Іg новонародженим від НВsAg - і НВbeAg - позитивних матерів відразу після народження і ще раз у три і шість місяців знижує хронічну інфекцію від 90% до 25%.