Лістеріоз

(синоніми: хвороба річки ТИГР, інфекційний моноцитоз, лістерельоз)– гостре інфекційне захворювання, викликане Listeria monocytogenes (LM). Для лістеріозу характерними ознаками є: лихоманка, загальна інтоксикація, поліморфізм клінічної симптоматики, переважне ураження лімфоїдних органів, центральної нервової системи і розвиток мононуклеарної реакції в периферійній крові. Захворюванність на лістеріоз відносно невисока, але досить часто реєструються смертельні випадки серед хворих, а серед новонароджених – навіть 70-80%. Найнебезпечнішим є лістеріоз для вагітних, оскільки він призводить до невиношування плода, мертвонародження, сприяє передчасним пологам та ранній смертності новонароджених.

Характеристика збудника, шляхи та патогенез ураження?

Етіологія

Англієць Мюррей з колегами віділили збудника під час епізоотії лабораторних тварин у віварії Кембриджа в 1926 році. Ураховуючи здатність мікроба викликати моноцитоз, автори назвали його Bacterium monocytogenes. У 1927 році Пірі досліджував подібну до чуми хворобу диких гризунів у північно-африканському інституті ім. Лістера, визначив збудника і назвав його на честь Лістера (з 1940 року - рід Listeria). У 1929 році лістерії були вперше виділені від хворої людини, а також від вівці – одного із головних хазяїв лістерій, з яким контактує людина. У природі лістеріоз підтримують 42 види ссавців (миші, щури, зайці, вівці, корови, кози, свині та ін.) і 22 види птиць (куропатки, глухарі, кури, гуси, качки та ін.).

Лістерія має джгутик, який допомогає їй рухатися, може утворювати капсулу і паразитувати усередині клітин. LM – класичний внутрішньоклітинний паразит, який проникає у клітину шляхом фагоцитозу. Здатність лістерій пересуватися по цитоплазмі клітини за рахунок полімеризації актину та переходити із клітини в клітину, “продавлюючи” мембрану, дозволяє патогенним лістеріям долати бар’єри слизової оболонки кишечника без контакту з антитілами, комплементом і нейтрофілами. Надійшовши в кров’яне русло, збудник уражує переважно мозок і плаценту. Лістерії здатні розмножуватися при 4-6^оС у грунті, воді, на рослинах, харчових продуктах. Вони здатні накопичуватися при зберіганні продуктів у домашніх холодильниках в той час, коли інші бактерії гинуть або припиняють розмноження і не становлять конкуренції для значного збільшення мікробної маси лістерій («мікроб холодильника»). Разом з тим вони швидко гинуть при температурі кипіння. Знезаражувальні хімічні речовини - діоцид, хлоргексин - діють на лістерії негайно, а 5% лізол, спирт, 2,5% формалін - малоефективні.

Патогенез

Для лістерій, як і для інших факультативних внутрішньоклітинних паразитів (легіонели, міко-бактерії), головну роль відіграє клітинний імунітет. Зниження рівня клітинного імунітету під час вагітності, особливо в пізньому терміні, зумовлює підвищення сприйняття до лістеріозної інфекції вагітних жінок.

При внутрішньоутробному лістеріозі інфікування плода виникає трансплацентарним шляхом (не раніше ІІІ триместра вагітності). Збудник проникає у вену пуповини і із течією крові поширюється по органах та тканинах плода, утворюючи генералізований гранулематоз, який часто призводить до загибелі плода. Характерним морфологічним субстратом лістеріозу є утворення гранулом-лістеріом. Процес починається із укорінення лістерій у клітини в зоні ураження, що призводить до їх загибелі. Навколо вогнищ некрозу утворюється клітинна інфільтрація із епітеліоїдних клітин, макрофагів, лімфоцитів, а також із клітин з ядрами дивовижної форми. Такі утворення називають лістеріомами. Специфічні гранульоми можуть виникати у селезінці, печінці, легенях, нирках, найчастіше – в центральній нервовій системі. При уродженому лістеріозі гранулематозний процес має генералізований характер і трактується як гранулематозний сепсис.

Які можливі ознаки лістеріозу у вагітної жінки?

Лістеріоз у вагітних

Зараження плода виникає трансплацентарно від інфікованої жінки. Внутрішньоутробне інфікування відбувається при первинному захворюванні (зараження вагітної може трапитися при нагляді за домашньою худобою, при споживанні інфікованих сирих яєць, молока, м’яса), або при загостренні латентної форми лістеріозу.

Більшість жінок, які народили немовлят з уродженим лістеріозом, не мали типових ознак лістеріозної інфекції. Лістеріоз у вагітних має перебіг із маловираженою, поліморфною симптоматикою, тому рідко діагностується. Іноді він проявляється грипоподібними захворюваннями (лихоманка, міалгії); деякі дослідники визначають, що у вагітних за 2-3 тижні до пологів спостерігаються незрозуміла лихоманка, катаральні явища, кон’юнктивіт, тонзиліт.

При хронічному лістеріозі вагітні жінки відмічають «тупі, ниючі» болі в матці, кров’янисті виділення зі статевих шляхів. Виникають амніоніт, багатоводдя. Якщо лістеріоз у вагітної діагностується і відразу починається лікування, у 90% хворих жінок можливо зберегти вагітність.

Які клінічні прояви лістеріозу у новонароджених?

Лістеріоз у новонароджених. При неонатальному лістеріозі визначають лістеріоз із раннім і пізнім початком. Лістеріоз із раннім початком як результат внутрішньоутробної інфекції проявляється на 1-2-гу добу після народження у формі сепсису. Аспірація інфікованої амніотичної рідини може призвести до ураження легень. Летальність досягає 50%.

Лістеріоз із пізнім початком виникає в середньому через 10-12 днів після народження і має перебіг, як правило, у формі менінгіту. Ця форма найбільш характерна при внутрішньолікарняних спалахах лістеріозу у пологових будинках. Летальність становить 20-25%.

Клінічні ознаки:

- гіпертермія;

- респіраторні розлади;

- гнійний менінгіт, менінгоенцефаліт;

- судоми;

- інфекційні гранульоми на мигдаликах, задній стінці глотки, кон’юнктиві;

- папульозно-петехіальний висип на шкірі;

- рентгенограма ОГК: численні інфільтративні тіні, що нагадують картину міліарного туберкульозу.

Діагностика:

- материнський анамнез: контакт із домашніми тваринами, лихоманка, пієліт вагітної, викидні, брудні навколоплідні води;

- специфічні дослідження: бактеріологічне дослідження навколоплідної рідини, плаценти, меконію, слизу з носа та зіва, ліквору, крові; гістологічне дослідження плаценти; серологічне дослідження.

Лікування - антибіотикотерапія: ампіцилін 200 мг/кг на добу + гентаміцин 7 мг/кг на добу протягом 14 днів; симтоматична терапія.

Прогноз:

- трансплацентаре зараження плода майже завжди призводить до викидня;

- зараження в останній термін вагітності або в перші дні після народження призводить до загибелі плода у 50% випадків;

- лістеріозна пневмонія, що розвинулася в перші 12 годин від народження, закінчується летально у 100% випадків;

- діти, що захворіли на 5-30-й день життя, гинуть у 20-50% випадків;

- у дітей більш старшого віку своєчасна терапія септицемії чи менінгіту призводить до одужання у 95% випадків;

- у немовлят, що вижили після лістеріозного менінгіту, часто зберігаються паралічі, визначаються затримка психічного розвитку і ознаки гідроцефалії.