Міні –лекція «Усі- унікальні»

Запропонувати учасникам навчитися розпізнавати процеси, які часто заважають усвідомленню унікальної неповторності кожної людини. До таких понять належать: стереотип, упереджене став­лення, дискримінація.

Стереотип — усталене слово або словосполучення, яке відображає впевненість у тому, що група людей характеризується певними подібни­ми якостями і члени групи не мають індивідуальних відмінностей.

Упереджене ставлення — думка, часто несприятлива, про предмети або людей, яка складається ще до того, як були розглянуті всі аспекти. На відміну од стереотипу, упереджене ставлення відо­бражає вже повніше ставлення до певних предметів або людей і представлене, як правило, у вигляді складного речення.

Дискримінація — неоднакова взаємодія з людьми за ознакою їхнього віку, релігії, походження, національності, фізичних вад, статі, соціальної стратифікації, раси тощо. На відміну од стереотипу й упередженого ставлення до предметів або людей, дискримінація обов'язково пов'язана з конкретними діями.

Вправа «Асоціації»

Мета: показати учасникам групи, що кожна людина — індиві­дуальність.

Вправа «Асоціації» сприяє також швидкому знайомству учас­ників та підвищенню відчуття їхньої власної цінності. Усі члени Т-групи сидять колом. Кожний по черзі, починаючи зліва від ведучо­го, сідає на стілець у центрі й повертається обличчям до кожного й одержує асоціацію, яка виникає у даний момент. Це може бути асоціація із квіткою, спорудою, природним явищем, літературним героєм тощо. Але заборонено оцінювати людину: товстий, худий, злий тощо. Наприклад: жінка — голуба хвиля, Дюймовочка, загад­ка, холодний вітерець, лисичка; чоловік — молодий дуб, пан ота­ман, грозова хмара, трактор, директор...

Після того відбувається обговорення, під час якого учасники починають розуміти, що сприймання чи виникнення асоціації відбу­вається у зв'язку з проблемами, соціальним досвідом тієї людини, у якої вони виникають. Учасники тренінгу розповідають про свої переживання. Усе це сприяє пізнанню та об'єктивному оцінюван­ню свого «Я».

Вправа «Крок на зустріч»

Мета: вміння знаходити шляхи до порозуміння

Група ділиться по два учасники. Вони стають по парах один навпроти іншого на відстані. Потрібно ступаючи говорити приємні слова своєму другові навпроти.

Наприклад: «Ти вчора зробив цікаву доповідь, всі просто заслухалися.», «Ти такий же мужній, як …». Слова не можна повторювати.

Вправа «Поцілуй хомячка»

Інструкція: «У мене в долонях є хом’ячок. Він дуже ніжне і добре створіння. А ще він любить поцілунки і дуже хоче із всіма вами познайомитися. Зараз ми будемо передавати його кожному по черзі, виконуючи при цьому одне прохання хомячка. Він хоче, щоб кожен із нас його поцілував. Проте є одна умова: не можна повторюватися, тобто як що я його поцілую в щічку, то вже ніхто інший не може більше його цілувати в щічку».

Заняття №3

Мета: поглибити знання про конфлікт; вчити використовувати у спілкуванні з іншими людьми тактику співробітництва;

Вправа «Особистий момент»

Мета - сприяти знайомству за допомогою використання звичайних особистих речей учасників.

Процедура: учасники розміщуються на стільцях по колу. Тренер про­понує кожному знайти в себе будь-яку річ (на тілі, у кишені, гаманці, сумці тощо), яку учасник вважає унікальною для інших, але звич­ною для себе, та розповісти групі історію цієї речі. Один член групи (або сам тренер) починає вправу, далі по черзі її продовжують усі учасники.

Модифікований варіант цієї вправи: перший учасник бере в руки якусь власну річ і від її імені розповідає про себе (наприклад: "Я - олівець Тетяни, знаю її не дуже давно, але можу розповісти про неї таке..."). Далі так само, по черзі, від імені будь-яких особистих речей розповідають про себе всі учасники групи. Під час вправи тре­нер фокусує увагу членів групи на тому, що вміння розкритися пе­ред іншими - важлива особистісна якість, що сприяє встановленню контакту з людьми. Якщо людина не відкрита, не бажає розповідати про свої переживання й надії, промахи й невдачі, це, з одного боку, створює в інших враження успішності, добробуту цієї людини, але з іншого-заважає побудові щирих стосунків, взаємодопомозі в групі.

Притча

Учень запитав учителя:

- Ти такий мудрий. Ти завжди у гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.

Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і мішок.

Як ти на когось розлютишся, захочеш образити - то візьми цю картоплю і поклади в мішок.

• І це все? – здивовано спитав учень?

• Ні,- відповідає учитель. Ти повинен завжди цей мішок носити з собою. І кожен раз, коли захочеш промовити погане слово, додавай картоплину у мішок.

Пройшов якийсь час. Мішок учня поповнився ще кількома картоплинами, і став досить важким. Його дуже незручно завжди носити з собою. До того ж картоплю, що він поклав на самому початку почала псуватися. Вона покрилася слизькими гидкими нальотами. Деяка проросла, деяка зацівла і стала видавати різкий неприємний запах.

Учень прийшов до вчителя і сказав:

• Це вже неможливо носити з собою. Пакет занадто важкий, і картопля зіпсувалася. Запропонуй щось інше.

• Вчитель відповів:

ЦЕ Ж САМЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ У ТВОЇЙ ДУШІ. КОЛИ ТИ НА КОГОСЬ ЗЛИШСЯ, ОБРАЖАЄШСЯ, КОНФЛІКТУЄШ, У ДУШІ ЗЯВЛЯЄТЬСЯ КАМІНЬ. ПРОСТО ТИ ЦЕ ВІДРАЗУ НЕ ПОМІЧАЄШ. ПОТІМ КАМЕНІВ СТАЄ ВСЕ БІЛЬШЕ. ВЧИНКИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ НА ЗВИЧКИ, ЗВИЧКИ – В ХАРАКТЕР. І ПРО ЦЕЙ ВАНТАЖ НЕ ДУЖЕ ЛЕГКО ЗАБУТИ, АДЖЕ ВІН НАДТО ВАЖКИЙ, ЩОБ НОСИТИ ЙОГО ПОСТІЙНО З СОБОЮ.

КОЖЕН РАЗ, КОЛИ ТИ ВИРІШИШ ОБРАЗИТИ КОГОСЬ, ПРОМОВИТИ ПОГАНІ СЛОВА, ПОДУМАЙ, ЧИ ПОТРІБЕН ТОБІ ЦЕЙ КАМІНЬ.