Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Т 10 скорочене.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
78.34 Кб
Скачать

Тема 10: Формування доходів в ринковій економіці.

  1. Концептуальні підходи до формування доходів в ринковій економіці.

  2. Сутність заробітної плати та її форми. Номінальна та реальна заробітна плата.

  3. Прибуток: сутність та види. Норма прибутку та фактори, що на неї впливають.

  4. Рента та її форми. Ціна землі.

  5. Позичковий процент. Норма процента.

1. Проблема формування доходів є однією із самих актуальних в ринковій економіці. Оскільки в доходах концентруються результати господарської діяльності і місце окремих економічних суб’єктів.

На проблему формування доходів є дві точки зору:

1) Перший підхід виходить з того, що кожний фактор виробництва є джерелом відповідного виду доходу. Так, земля приносить ренту, капітал – процент, праця – заробітну плату, підприємницькі здібності – прибуток.

Принципами розподілу доходів за цією концепцією є:

  • власниками економічних ресурсів є домогосподарства;

  • існують чотири фактори виробництва, кожному з яких відповідають такі види доходів: земля приносить ренту, капітал – процент, праця – заробітну плату, підприємницькі здібності – прибуток;

  • такий принцип розподілу є справедливий для всіх економічних суб’єктів.

2) Другий підхід зазначає, що єдиним джерелом новоствореної вартості, яка перерозподіляється, є людська праця. Так, новостворена вартість повинна відшкодувати затрати робочої сили, а також розподілитися на всі інші фактори виробництва, які приймають участь в ньому. Отже, новостворена вартість розпадається на необхідний продукт, який є джерелом заробітної плати, та додатковий продукт, який в свою черги розпадається на процент, прибуток та ренту.

Принципами розподілу доходів за цією концепцією є:

  • сукупний продукт створюється за допомогою праці та капіталу;

  • носієм здатності до праці є найманий працівник, який, по-перше, переносить частину минулої, втіленої у засобах виробництва праці на створюваний продукт, а, по-друге, створює нову вартість;

  • нова вартість (новостворена вартість) є результатом виключно найманої праці, а результатом капіталу є перенесена вартість, яка входить в структуру сукупного продукту, однак не є складовою новоствореної вартості;

  • новостворена вартість має дві складові: затрати на змінний капітал, тобто необхідний продукт, який привласнюється у формі заробітної плати, а також затрати змінного капіталу у форми додаткової вартості;

  • пропорція, в якій новостворена вартість розподіляється на заробітну плату та додаткову вартість показує ступень експлуатації в суспільстві;

  • додаткова вартість, в свою чергу, підлягає розподілу між підприємцями, банкірами та власниками землі у таких формах як: прибуток, процент та рента;

  • розподіл здійснюється за величиною капіталу, який забезпечує те, що на рівновеликий капітал в різних галузях отримують рівновеликий дохід.

2. Увагу економістів здавна привертала проблема з’ясування суті заробітної плати, її джерел, а також функцій, які вона виконує за умов різних економічних систем.

На поверхні економічних явищ заробітна плата виступає як плата за працю. Таке уявлення про заробітну плату склалося давно і існує дотепер. Відомий англійський .економіст Вільям Петті визначав зарплату як ціну праці. Такої думки дотримуються автори популярного підручника “Економікс” П.Самуельсон і В.Нордхаус, більшість західних науковців, деякі російські та українські економісти. У домарксовий період найближче підійшли до правильного розуміння змісту заробітної плати за умов ринку класики буржуазної політичної економії А.Сміт, Д.Рікардо. Зокрема А.Сміт вважав, що заробітна плата є ціною праці, в основі якої лежить вартість засобів існування, необхідних для життя робітників, виховання дітей, які згодом заміняють робітника на ринку праці. Отже, хоча Сміт трактував угоду між капіталістом і робітником як продаж останнім своєї праці, він фактично зводив заробітну плату до вартості робочої сили. Критично дослідивши наукову спадщину своїх попередників, К.Маркс дійшов висновку, що робітник продає капіталісту робочу силу, а не працю, як це виглядає на поверхні економічного життя суспільства.

Зовні заробітна плата здається платою за працю тому, що виплачується, як правило, після завершення процесу праці, її розмір визначається з урахуванням кількості і якості виконаної роботи.

Однак праця не може бути об'єктом купівлі-продажу, тому що:

1) якби продавалася праця, то вона, як і всякий товар, мала б вартість, і тоді вартість праці вимірювалась би працею, а це – тавтологія;

2) якби продавалася праця, то вона, як і всякий товар продавалася б за вартістю. Отже, в момент продажу сплачувалася б уся праця – і необхідна, і додаткова. Тоді б не було додаткової вартості;

3) праця є процес споживання робочої сили. Щоб її можна було продати, праця має існувати до моменту купівлі-продажу. Проте на ринку праці робітник виступає лише власником робочої сили, яку покупець-капіталіст починає споживати лише після її купівлі.

4) праця – це не благо і не матеріалізована в об'єкті послуга. Праця – це процес, а процес продати не можна, оскільки продаються лише блага і послуги, а також права на них.

Отже, заробітна плата - це не ціна праці, а перетворена форма вартості і ціни робочої сили. Заробітна плата є перетворена форма тому, що здається не тим, чим є насправді: здається платою за працю, насправді ж – це плата за робочу силу.

Вартість робочої сили, виражена у грошах, набирає форми ціни робочої сили. Отже, заробітна плата є грошовим виразом вартості і ціни товару робоча сила. Речовим, матеріальним змістом заробітної плати виступає кількість життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили найманого робітника і членів його сім’ї.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.