2.3. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

У відповідності зі ст. 44 Закону України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці й представникам профспілок винні залучаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності відповідно до законодавства.

Дисциплінарна відповідальність настає при порушенні вимог охорони праці, які не спричинили й не могли спричинити негативних наслідків. Полягає в накладенні дисциплінарних стягнень: догана, звільнення з роботи.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право залучати до адміністративної відповідальності мають службові особи органів Державного нагляду за охороною праці.

Матеріальна відповідальність накладається як на працівника, так і роботодавця підприємства. У ст. 130 КЗпП вказується, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, нанесену підприємству внаслідок порушення покладених на них обов'язків, у тому числі і за порушення правил охорони праці.

Кримінальна відповідальність настає, коли порушення вимог законодавства й інших нормативних актів про охорону праці створили небезпеку для життя й здоров'я громадян, тобто спричинили або могли спричинити негативні наслідки. Суб'єктом карної відповідальності щодо питань охорони праці може бути будь-яка посадова особа підприємства незалежно від форм власності, а також роботодавець підприємства або уповноважений їм орган. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку.

2.4. Органи державного управління охороною праці, її основні завдання

Концепція державного управління охороною праці передбачає збереження багаторівневої структури державного управління охороною праці.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст. 31) державне управління охороною праці на Україні здійснюють:

- Кабінет міністрів України;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці;

- міністерства та інші центральні органі виконавчої влади;

- Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування.

Основні завдання управління охороною праці:

1. Опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному та галузевому рівнях.

2. Підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на забезпечення:

- належних, безпечних і здорових умов праці;

- навчання працівників безпечним методам праці й пропаганда з питань праці;

- безпеки технологічних процесів, утримання в належному стані виробничого устаткування, будинків і споруд, інженерних мереж;

- нормалізації санітарно-гігієнічних умов праці;

- працівників засобами індивідуального захисту (ЗІЗ);

- оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організації лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

- пропаганди охорони праці;

- обліку, аналізу та оцінки стану умов і безпеки праці;

- професійного відбору працівників з окремих професій;

- удосконалення нормативної бази з питань охорони праці;

- страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань.

3. Організаційно-методичне керівництво на регіональному та галузевому рівнях.

4. Широке впровадження позитивного досвіду у сфері охорони праці.