9.1. Значення виробничого освітлення

Світлові випромінювання – це електромагнітні випромінювання певної частки оптичного діапазону. За довжиною хвилі оптичні випромінювання знаходяться в діапазоні довжини хвилі від 10 до 340000 нм. У цьому діапазоні видимі випромінювання займають незначну ділянку – діапазон від 380 до 760 нм. Таким чином, при однаковому енергетичному рівні оптичні випромінювання з довжиною хвилі 380–760 нм сприймаються органами зору людини, а за межами цього хвильового діапазону не сприймаються.

Світло – один із суттєвих чинників виробничого середовища, завдяки якому забезпечується зоровий зв’язок працівника з його оточенням.

Відомо, що майже 90% всієї інформації про навколишнє середовище надходить до людини через очі – наш зоровий аналізатор. Правильно організоване освітлення позитивно впливає на діяльність центральної нервової системи, знижує енерговитрати організму на виконання певної роботи, що сприяє підвищенню працездатності людини, продуктивності праці і якості продукції, зниженню виробничого травматизму тощо. Так, наприклад, збільшення освітленості від 100 до 1000 люкс при напруженій зоровій роботі приводить до підвищення продуктивності праці на 10–20%, зменшення браку на 20%, зниження кількості нещасних випадків на 30%. Вважають, що 5% травм можуть спричинятися проявами такої професійної хвороби як робоча міокопія (короткозорість).

Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація, конвергенція.

Адаптація – здатність ока пристосовуватися до різної освітленості звуженням і розширенням зіниці в діапазоні 2–8 мм.

Акомодація – пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на різній відстані, за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція – здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Спроможність зорового сприйняття визначається енергетичними, просторовими, часовими та інформаційними характеристиками сигналів, що надходять до людини. Видимість об’єкту залежить від властивості ока, а також освітлення (або власного світла об’єкту).

Недостатнє освітлення призводить до зниження зорової здатності очей, постійного перенапруження органів зору, внаслідок чого людина швидко втомлюється. Надмірне стомлення людини призводить до зниження уважності і підвищується потенційна небезпека виникнення виробничої травми.

Підвищена освітленість призводить до зниження самопочуття очей і чоловік може тимчасово осліпнути. Надмірна освітленість за певних умов сприяє втраті орієнтації людини у виробничій обстановці і тим самим збільшенню потенційної небезпеки травматизму.

При надмірній яскравості освітлення не зрідка з'являється блесткость поверхонь, що приводить до контрастності поверхонь виробів із загальним навколишнім світловим фоном і внаслідок цього – до збільшення контрастної чутливості очей і швидкого стомлення органів зору.

Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього, – до швидкого втоплення органів зору.

Тому поверхні, що добре освітлюються, краще фарбувати в кольори з коефіцієнтом відбивання 0,4–0,6 (світлі тони) і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.