15.2. Особливості дії електроструму на живу тканину.

Дія електричного струму на живу тканину на відміну від дії інших матеріальних чинників носить своєрідний і різнобічний характер. Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електролітичну і механічну (динамічну) дію. Ці фізико-хімічні процеси притаманні як живий, так і неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, яка є специфічним процесом, властивим лише живій тканині.

Термічна дія струму характеризується нагріванням тканин і виникненням опіків.

Електролітична дія струму призводить до розкладу молекул рідин внутрішнього середовища організму на іони і спрямованого руху катіонів до катоду, аніонів до аноду, що супроводжується порушенням гомеостазу і викликає значні порушення їх фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму полягає в ушкодженні (розриві, розшаруванні) різних тканин організму, у тому числі м’язової тканини, стінок кровоносних судин, нервів і навіть кісток.

Біологічна дія струму виражається у порушенні біологічних процесів у живому організмі (передачі нервових імпульсів, дихання, роботи серця), тобто в роздратуванні і збудженні живих тканин організму.

Розрізняють два види ураження організму людини електричним струмом: електрична травма й електричний удар.

15.3. Види електричних травм

Різноманіття дій електричного струму на організм нерідко приводить до різних електротравм, які умовно можна звести до двох видів: місцевим електротравмам, коли виникає місцеве пошкодження організму і загальним електротравмам, так званим електричним ударам, коли вражається весь організм із-за порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.

Приблизний розподіл нещасних випадків від електричного струму по вказаних видах травм:

- місцеві електротравми – 20%;

- електричні удари – 25%;

- змішані електротравми, тобто місцеві та електричні удари – 55%.

А) Місцева електротравма – яскраво виражене місцеве порушення цілісності тканин тіла, у тому числі кісткових тканин, викликане дією електричного струму або електричної дуги. Найчастіше це поверхневі пошкодження, тобто пошкодження шкіри, а інколи інших м'яких тканин, а також в'язок і кісток. Характерні місцеві електричні травми:

- електричний опік (40%) буває двох видів струмовий, коли струм проходить через тіло людини, і дугової під дією електричної дуги;

- електричні знаки (7%) представляють різко обкреслені плями сірого або блідо-жовтого кольору на поверхні тіла людини, зазвичай мають круглу або овальну форму розмірами 1-5 мм з поглибленням в центрі;

- металізація шкіри – це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших частинок металу, що розплавився під дією електричної дуги;

- механічне пошкодження (0,5%) є наслідком різких мимовільних судорожних скорочень м'язів під дією струму, що проходить через людину;

- електрофтальмія (1,5%) – запалення зовнішніх оболонок очей – рогівки і кон’юнктивіти, що виникає в результаті дії потужного потоку ультрафіолетових променів при наявності електричної дуги;

- змішані травми (23%), тобто опіки з іншими місцевими травмами.

В) Електричний удар – збудження живих тканин організму електричним струмом, що протікає через нього і супроводжується мимовільними судорожними скороченнями м'язів. Міра негативних дій на організм цих явищ може бути різною, у гіршому разі приводить до загибелі організму, при цьому зовнішніх місцевих пошкоджень людина може і не мати.

Залежно від наслідків ураження електричні удари поділяють на 5 груп:

I – скорочення м'язів, що ледве відчуваються, поколювання шкіри;

II – судомні скорочення м'язів, що супроводжується сильними болями без втрати свідомості;

III – судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але з диханням, що збереглося і роботою серця;

IV – втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або дихання (або того і іншого разом);

V – клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.