7. Поняття та види цивільно-правової відповідальності, її особливості. Підстави цивільно-правової відповідальності.

Цивільно – правова відповідальність – це вид юридичної відповідальності, це невигідні майнові наслідки, встановлені законом або договором на випадок невиконання обов’язку, а також невиконання або неналежного виконання боржником взятого на себе зобов’язання. Це одна із форм державного примусу спрямованого на відновлення порушених прав і стимулювання належного і своєчасного виконання зобов’язання. Підставами для цивільно – правової відповідальності є:

- протиправність поведінки особи (дія чи бездіяльність);

- наявність майнової чи/та моральної шкоди;

- причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою;

- вина

Цивільно – правова відповідальність настає лише за умови, що дії чи бездіяльність, якими вчинено договірну чи позадоговірну шкоду, є протиправними, тобто забороненими законом і мають склад цивільного правопорушення.

Під майновою шкодою слід розуміти будь – яке зменшення наявного майна або неодержання доходів; грошовий вираз майнової шкоди називають ще збитками. Збитки поділяються на два види: позитивна шкода (будь – яке зменшення наявного майна) і упущена вигода (не одержані доходи, що їх мав би одержати кредитор, якби зобов’язання було виконане).

Фізичні та юридичні особи мають право також на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок порушення їх прав, яка полягає у фізичному болю, якого фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації.

Умовою цивільно – правової відповідальності є також наявність причинного зв’язку між протиправною дією боржника і тим негативним наслідком, що настав через цю протиправну дію.

Загальним принципом цивільно – правової відповідальності є принцип вини, тобто відповідальність настає лише за наявності вини заподіювача шкоди Вина – це психічне ставлення особи до своїх протиправних дій чи бездіяльності та їх наслідків. В цивільному праві діє презумпція вини боржника. Тобто особа, яка не виконала зобов’язання або заподіяла шкоду, вважається винною, поки не доведе протилежного.

Вина у цивільному праві виступає у формі умислу або необережності. Умисел характеризується тим, що особа, яка вчиняє цивільне правопорушення, передбачає або свідомо допускає його наслідки. Необережність пов’язана з легковажним ставленням особи до відповідних наслідків та їх передбачення. Види цивільно – правової відповідальності:

- договірна та позадоговірна (недоговірна). Договірна відповідальність настає у разі невиконання обов’язку, що випливає з укладеного договору. Не договірна (позадоговірна) настає у випадках заподіяння шкоди чужому здоров’ю чи майну, коли між заподіювачем шкоди і потерпілим відсутні договірні відносини. Відповідно до цивільного законодавства, боржник, який не виконав або виконав неналежним чином зобов’язанням, вчинив позадоговірну шкоду, повинен повністю відшкодувати завдані кредиторові збитки (витрати, зроблені кредитором, втрату та пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи). У випадках, коли в цивільному право відношенні є кілька зобов’язаних осіб, їхня відповідальність може бути частковою, солідарною чи субсидіарною.

- часткова відповідальність кожна із зобов’язаних осіб несе відповідальність тільки у певній частці. Якщо відповідальність покладено на кількох осіб, а у законі або договорі не визначено характеру цієї відповідальності, вона вважається частковою.

- солідарна відповідальність характеризується тим, що кредитор має право звернути стягнення на майно всіх боржників, частини їх або одного з них. Виконання солідарного зобов’язання одним із кількох боржників звільняє останніх від відповідальності, але у нього виникає право регресу до них.

- для субсидіарної або додаткової відповідальності характерне існування основного і додаткового боржників. У разі неможливості відшкодування збитків основним боржником до відповідальності притягається додатковий. Прикладом субсидіарної відповідальності є відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітнім віком від 14 до 18 років. Неповнолітній сам повинен відшкодувати заподіяну шкоду за наявності у нього власного майна, якщо такого майна він не має, то відшкодувати вчинену ним шкоду зобов’язані його батьки (піклувальники).

Боржник звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язання або заподіяння позадоговірної шкоди, якщо мають місце непереборна сила чи випадок.