• представництво, яке ґрунтується на договорі;

• представництво, яке ґрунтується на законі;

• представництво, яке ґрунтується на актах органу юридичної особи;

• представництво, яке ґрунтується на інших актах цивільного законодавства.

• 4. Зобов’язальне право

Зобов’язальне право – це система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини у сфері товарообігу, а також майнові відносини з покриття заподіяної шкоди за участю юридичних і фізичних осіб.

Зобов’язальне право поділяється на загальну і особливу частини.

Зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання складається із суб’єктів, об’єктів і змісту.

1)Суб’єктами (сторонами - на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.) зобов’язання є кредитор, тобто особа, якій належить право вимоги, і боржник – особа, яка несе обов’язок, що відповідає праву вимоги кредитора.

Кредитор – це особа, яка управомочена вимагати від свого контрагента (боржника) виконання певної дії.

Боржник – це особа , зобов’язана вчинити на користь кредитора певну дію(дії) або утриматися вчинення певної дії (дій).

2)Об’єкти зобов’язань – це відповідні дії, на реалізацію яких спрямовано права і обов’язки суб’єктів ( н-д: передача майна, виконання роботи тощо).

Об’єкти зобов’язання – це те, на що спрямовані права та обов’язки суб’єктів. Це можуть бути речі, певні роботи, сплата грошей та інше.

3)Зміст зобов’язання становлять права, вимоги кредитора та обов’язки боржника.

Зміст зобов’язання є сукупність прав та обов’язків суб’єктів зобов’язання.

При цьому зобов’язання спрямовані на :

1. передачу майна (н-д: на підставі договору купівлі-продажу,міни, дарування,поставки, позики і т.д.);

2. виконання робіт на підставі договору підряду, побутового замовлення, капітальне будівництво, договорів про сумісну діяльність;

3. надання послуг на підставі договорів перевезень,страхування, доручення, комісії,схову;

4. сплату грошей на піставі договорів позики, кредитних договорів, договорів банківського вкладу і банківського рахунку;

5. покриття шкоди , заподіяної протиправними діями.

Підставами виникнення зобов’язання є юридичні факти. Підстави виникнення зобов’язання досить різноманітні. Виходячи з норм чинного законодавства, сучасної практики, можна навести перелік обставин, що є підставами для виникнення зобов’язань:

1) договори та інші правочини;

2) внаслідок створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) внаслідок завдання майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди;

4) інші юридичні факти (н-д: адміністративні акти (органів держ. Влади, органу місцевого самоврядування, з рішення суду)).

Цивільні правовідносини можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Підстави припинення зобов’язань:

Зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором. До таких підстав законодавець відносить:

1. припинення зобов’язання виконання;

2. припинення зобов’язання переданням відсутнього

3. припинення зобов’язання зарахуванням;

4. припинення зобов’язання за домовленістю сторін;

5. припинення зобов’язання прощенням боргу;

6. припинення зобов’язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

7. припинення зобов’язання неможливістю його виконання;

8. припинення зобов’язання смертю фізичної особи;

9. припинення зобов’язання ліквідацією юридичної особи

Види забезпечення виконання зобов’язання:

Видами забезпечення виконання зобов’язання є:

- неустойка (штрафом або пенею) – це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання;

- порука – коли поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання;

- гарантія – коли банк або інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором виконання боржником свого обов’язку;

- застава – коли кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем)зобов’язання, забезпеченого заставою одержати задоволення переважно перед іншими кредиторами;

- завдаток - це грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів;

- притримання - це можливість кредитора річ, що належить боржникові, до тих пір, доти останній не виконає свої зобов’язання.