Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Т-4 Прав-во ЦП.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
15.11.2018
Размер:
274.94 Кб
Скачать

6. Окремі види зобов’язань (договірні і не договірні зобов’язання ).

І. Договірні види зобов’язань:

1) Договір купівлі – продажу де одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Договір купівлі – продажу є: двостороннім, консенсуальним, оплатним.

Сторонами договору купівлі – продажу є покупець і продавець. Ними можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Покупець в результаті договору купівлі – продажу набуває право власності на майно.

2) Договір дарування де одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Сторонами договору дарування є дарувальник, той хто позбавляє себе майна і обдарований, той хто набуває право на це майно. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

3) Договір найму (оренди) де наймодавець, передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму (оренди) є двостороннім, консенсуальним і оплатним.

Сторонами договору є наймодавець і наймач. Наймодавець – той, хто передає майно в користування, власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймач – той, хто набув права користування річчю.

Предметом договору найму може бути речі, які визначені індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний стан при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Предметом договору найму можуть бути майнові права.

ІІ. Зобов'язання з відшкодування шкоди (не договірні зобов’язання )це такі цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно заподіяної шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

Підставою для виконання таких зобов'язань є правопорушення (делікт), у правовій літературі такі зобов'язання також називають деліктними зобов'язаннями.

Сторонами в деліктному зобов'язанні є кредитор – особа якій заподіяна шкода і боржник – особа яка заподіяла шкоду.

Предметом зобов’язань з відшкодування шкоди є дії боржника, спрямовані на забезпечення найбільш повного відновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким заподіяно шкоду.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. Елементами цивільного правопорушення:

а) шкода; б) протиправна поведінка; в) причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою; г) вина.

Поняття та зміст договіру купівлі–продажу.

За договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Договір купівлі – продажу є: двостороннім, консенсуальним, оплатним.

Сторонами договору купівлі – продажу є покупець і продавець. Ними можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Покупець в результаті договору купівлі – продажу набуває право власності на майно.

Предметом договору купівлі – продажу можуть бути:

- товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий ) продавцем у майбутньому;

- майнові права. До договору купівлі – продажу майновий прав застосовується загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав;

- право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі – продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення прав вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Істотними умовами договору купівлі – продажу є предмет і ціна.

Договір купівлі – продажу може бути укладений при додержанні загальних вимог щодо правочинів в усній або у письмовій формі.

Договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна обов’язково укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Новим цивільним кодексом передбачаються нові обов’язки, що стосуються визначення кількості, асортименту, якості, комплектованості, тари та упаковки, строків передачі товарів покупцеві та наслідків недотримання їх продавцем.

Товар, який продавець передає або зобов’язується передати покупцеві має відповідати вимогам щодо його якості в момент їх передання покупцеві. Договором або законом може бути встановлений строк, впродовж якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Законом або іншими нормативно – правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності). Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, за таким розрахунком щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.

Якщо покупцем виявлені недоліки товару за межами гарантійного строку або строку придатності, продавець несе за них відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки виникли до передачі йому товару або з причин, що діяли до цього моменту.

Якщо на товари не встановлено гарантійного строку або строку придатності, вимоги щодо недоліків можуть бути пред’явлені покупцем за умови, що вони виявлені у проданому товарі в розумний строк, але у межах 2 років, а щодо нерухомого майна (будинків, квартир, земельних ділянок) – не пізніше 3 років з дня передачі товару покупцеві.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

- пропорційного зменшення ціни;

- безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

При істотному порушенні вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

- вимагати заміни товару.

Реалізація прав здійснюється відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів”

Кодекс дає поняття й договору роздрібної купівлі – продажу. За договором роздрібної купівлі – продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язаний прийняти товар і оплатити його.

Договір роздрібної купівлі – продажу є публічним.

Договір дарування.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Сторонами договору дарування є дарувальник, той хто позбавляє себе майна і обдарований, той хто набуває право на це майно. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають право дарувати майно дітей, підопічних.

Підприємницькі товариства можуть укласти договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчими документами.

Договір дарування є безоплатним.

Предмет договору дарування можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбут­ньому.

Форма договору дарування може бути в усній і письмовій формі.

Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.

Договір дарування нерухомої речі укладається у пись­мовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Договір найму (оренди) : поняття, сторони, зміст.

За договором найму (оренди) наймодавець, передає або зобов’язується

передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму (оренди) є двостороннім, консенсуальним і оплатним.

Сторонами договору є наймодавець і наймач. Наймодавець – той, хто передає майно в користування, власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймач – той, хто набув права користування річчю.

Предметом договору найму може бути речі, які визначені індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний стан при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Строк договору майнового найму встановлюється за погодженням сторін. Якщо договір укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк, і кожна зі сторін має право відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна – за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Наймодавець зобов’язаний:

  • передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму;

  • передати наймачеві придатне для користування річ у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню;

  • наймодавець зобов’язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.Наймач зобов'язаний:

  • своєчасно вносити плату за користування майном;

  • користуватися майном відповідно до договору і призначення майна;

  • провадити поточний ремонт за свій рахунок;

  • усунути погіршення речі, які сталися з його вини;

  • у разі припинення договору найму – негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено.

Якщо наймач сам зробив капітальний ремонт, визваний необхідною потребою він має право стягнути з наймодавця вартість ремонту або зарахувати її в рахунок найомної плати, або розірвати договір і стягнути збитки, завдані його невиконанням.

Наймач також має право вимагати відповідного зменшення плати за користування майном, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймачу дозволяється за згодою наймодавця здавати найняте майно в піднайом.

Оренда майна державних підприємств здійснюється згідно з Законом України від 10 квітня 1992 року „Про оренду майна державних підприємств і організацій” орендою є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Це консенсуальний, двосторонній і платний договір.

Сторони в ньому називаються орендодавець – особа, яка передає майно в оренду, і орендар – особа, яка набула право володіти і користуватися орендованим майном за плату.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]