1.Джерела цивільного права.

Система цивільного права України визначає розміщен­ня його складових у певній системі, обумовленій взаємо­зв'язком її елементів юридичних норм та інститутів. Вона поділяється на дві частини — загальну і особливу.

Загальну частину цивільного права складають правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин, а саме: положення про суб'єкти та об'єкти цивільного права, правочини, представництво й довіреність, строки та терміни, позовна давність.

Особливу частину цивільного права складають норми права, які регулюють окремі групи спеціальних цивільно-пра­вових відносин. Вона криє в собі такі інститути: особисті не­майнові права фізичної особи, право власності та інші речові права; зобов'язальне право; право інтелектуальної власності; спадкове право.

Як частина юридичної науки, цивільне право вивчає зако­номірності цивільно-правового регулювання суспільних від­носин, історію його становлення й розвитку, а також розроб­ляє способи його подальшого вдосконалення.

Нині систему цивільного законодавства складають за­конодавчі та інші нормативні акти, що містять цивільно-пра­вові норми.

Основні засади цивільно-правового регулювання товарно-грошових відносин визначаються Конституцією України. Зокрема, вперше в Основному Законі нашої держави закріп­лено право приватної власності: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результа­тами своєї творчої, інтелектуальної діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користу­ватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним» (ст. 41).

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до Конституції України та зазначеного Кодексу.

Зокрема, на регулювання й розвиток цивільно-правових відносин спрямовані: Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р., Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р., Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р., Закон України «Про цінні папери і фон­дову біржу» від 18 червня 1991 р. та ін.

Серед інших нормативних актів, які містять цивільно-пра­вові норми, є укази Президента України (наприклад, Указ Президента України «Про тимчасове Положення про право­ву охорону об'єктів промислової власності та раціоналізатор­ських пропозицій в Україні» від 18 вересня 1992 р.), поста­нови й розпорядження Уряду України (скажімо, постанова Кабінету Міністрів України «Про мінімальні ставки автор­ської винагороди за використання творів літератури і мистецтва» від 18 листопада 1994 р.), а також положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, які стосу­ються майнових і особистих немайнових відносин, що прий­маються міністерствами й відомствами України.

Частиною національною цивільного законодавства України є також міжнародні договори, які регулюють цивільні відносини, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту (звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин).

Діючий ЦКУ був прийнятий 16 січня 2003 року Верховною Радою України та підписаний Президентом України 27 лютого 2003 року і набрав чинності з 1 січня 2004 року. Створення (кодифікація) нового Цивільного кодексу України тривалого понад 10 років.

Цивільний кодекс України є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і являє собою єдиний законодав­чий акт, в якому систематизовано цивільно-правові норми. Він складається із Загальної та Особливої частин.

Загальна частина включає основні положення; статті, що стосуються суб'єктів та об'єктів цивільних прав; правочинів; представництва й довіреності; строків та термінів; позовної давності.

Особлива частина охоплює такі інститути: особисті немайнові права фізичної особи (загальні положення; особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фі­зичної особи та її соціальне буття); право власності та інші речові права (поняття та види права власності, підстави його набуття та припинення, право спільної власності, право власності на землю та помешкання, захист права власності, речові права на чуже майно); право інтелектуальної влас­ності; зобов'язальне право (загальні положення, окремі договори та зобов'язання); спадкове право.

Цивільний кодекс складається з шести книг, Кожна Книга має свою внутрішню структуру, яку складають розділи, підрозділи, глави, а в деяких випадках – параграфи і підпараграфи.що охоплю ють 107 глав.,1308 статей

Книга 1. Загальна частина. Має 4 розділи та 19 глав: основні положення (цивільне законодавство України; підста­ви виникнення цивільних прав та обов'язків, здійснення ци­вільних прав та виконання обов'язків; захист цивільного права); особи (2 підрозділи: фізична особа — загальні поло­ження про фізичну особу; фізична особа як підприємець; опіка та піклування; юридична особа — загальні положення про юридичну особу; підприємницькі товариства; правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, тери­торіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством; органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні грома­ди у цивільних відносинах; відповідальність за зобов'язан­нями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад); об'єкти цивільних прав (загальні положення про об'єкти цивільних прав; речі, майно; цінні папери; немате­ріальні блага); правочини та представництво (правочини; представництво; строки та терміни, позовна давність).

Книга 2. Особисті немайнові права фізичної особи. Охоплює 3 глави: загальні положення; особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи; особисті немайнові права, що забезпечують її соціальне буття.

Книга 3. Право власності та інші речові права. Містить 2 розділи та 12 глав: право власності (загальні положення про право власності, набуття права власності; припинення права власності; право спільної власності; право власності на землю (земельну ділянку); право власності на помешкан­ня; захист права власності); речові права на чуже майно (за­гальні положення; право володіння чужим майном; право обмеженого користування чужим майном; право користу-пання чужою земельною ділянкою для сільськогосподар­ських потреб; право користування чужою земельною ділян­кою для забудови).

Книга 4. Право інтелектуальної власності включає в себе 10 глав, що визначають загальні положення; право інтелек­туальної власності на матеріальні та художні твори, Комп'ютерні програми, компіляції даних (авторське право); І пня фонограми, відеограми та програми (передачі) організації мовлення (суміжні права); наукове відкриття; компонування (топографію) інтегральної мікросхеми; раціоналізаторську пропозицію; сорт рослин і породу тварин; комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначен­ня; конфіденційну інформацію (комерційну таємницю).

Книга 5. Зобов'язальне право. Має 3 розділи та 56 глав: загальні положення (виконання зобов'язань; забезпечення зобов'язань; припинення зобов'язань; правові наслідки пору­шення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання); загальні положення про договори (поняття та умови договору; укладання, зміна та розірвання договору); окремі види зобов'язань (купівля — продаж, поставка, міна, дарування, поставка, підряд, рента, найм тощо).

Книга 6. Спадкове право. Охоплює 7 глав: загальні поло­ження про спадкування; спадкування за заповітом; спадку­вання за законом; спадковий договір; здійснення права на спадкування; виконання заповіту; оформлення права на спадщину.