103. Утворення республіки в Іяталії.

З початком Першої світової війни, незважаючи на членство в Троїстому союзі, І. утрималася від виступу на його боці й, після таємних лондонських угод з Антантою, 1915 оголосила Австро-Угорщині війну, яка обійшлася італ. народові величезними людськими і матеріальними втратами. Після закінчення війни до І. було приєднано Пд. Тіроль, Трентіно та м. Трієст з навколишньою зоною. На поч. 1920-х рр. країну охопили численні страйки і демонстрації, відбувалися захоплення робітниками з-дів і ф-к, заворушення селян. На хвилі масового незадоволення трудящих своїм становищем в І. активізувалася фашист. (див. Фашизм) партія на чолі з Б.Муссоліні. Організований нею 1922 «похід на Рим» завершився встановленням в І. диктатури. Уряд Б.Муссоліні продовжив імперську політику своїх попередників: 1923 було зроблено спробу відірвати від Греції о-в Корфу, 1935–36 окуповано Ефіопію, пізніше вчинено агресію проти Албанії. 1937 І. вийшла з Ліги Націй і 1939 уклала військ.-політ. союз з гітлерівською Німеччиною, на боці якої й узяла участь у Другій світовій війні. 1940 італ. армія вдерлася в Грецію, окупувала значну частину Югославії. На Сх. фронт проти СРСР було направлено окремий експедиційний корпус, поповнений невдовзі та перетворений в армію (під час Сталінградської битви 1942–1943 ця армія була повністю розгромлена). Поразками завершилися й намагання І. утримати свої позиції в Пн. Африці після висадки там англо-амер. військ. У верес. 1943 І. підписала акт про капітуляцію, але воєн. дії на її тер. між армією гітлерівської Німеччини та союзними військами антигітлерівської коаліції й підрозділами італ. Руху Опору продовжувалися до трав. 1945. 1946 за результатами референдуму І. стала республікою. У післявоєн. період країна сягнула високого рівня екон. розвитку, увійшовши до кола провідних д-в-лідерів світу.

Нині І. – парламентська республіка. Діє конституція, прийнята 22 груд. 1947. Глава д-ви – президент, який обирається на 7 років на спільному засіданні палат парламенту за повноправною участю делегатів від обласних рад. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент, який складається з палати депутатів (входять 630 депутатів, обраних на 5 років шляхом заг. і прямих виборів) і сенату (315 сенаторів, які обираються на 5 років від областей). Виконавчу владу здійснює уряд – РМ, що формується парламентом, на чолі з головою РМ.

104. Італійська конституція 1947

В Італії, брала участь у другій світовій війні на боці гітлерівської Німеччини, опір фашистському режиму було дуже сильним і охоплювало всі верстви суспільства. Це призвело до того, що фашистський диктатор Б. Муссоліні був повалений у розпал війни - 25 липня 1943 р., коли союзні англо-американські війська, висадилися на італійській території, перебували ще в Сицилії. У вересні 1943 антифашистські партії створили Комітет національного визволення, який закликав народ до боротьби проти фашизму. Кульмінацією масової антифашистської боротьби стало загальне збройне повстання в Північній Італії 25 квітня 1945 р., яке і призвело до повного визволення Італії від гітлерівських військ. У ході повстання фашистський державний апарат був зруйнований, а влада перейшла в руки комітетів національного визволення, які відразу ж почали проводити демократичні перетворення.

2 червня 1946 в Італії пройшли одночасно референдум і вибори. Референдум повинен був визначити, чи буде Італія монархією чи республікою. 54 відсотки проголосували, висловилися за республіку, яка і була урочисто проголошена 18 липня того ж року. Вибори проходили в Установчі збори, повноваження якого обмежувалися прийняттям конституції і ратифікацією міжнародних договорів. Конституція Італії створювалася на широкої коаліційної основі, її підтримали практично всі політичні сили країни. 22 грудня 1947 р. Установчі збори завершило свою роботу і схвалило гекст нової конституції. Вона була позбавлена будь-яких догматичних, чисто ідеологічних впливів. У цілому це був працездатний документ. Він ясно гарантував основні права і свободи; забезпечував поділ влади; позбавляв військових можливості втручатися в політичне життя; проголошував відділення церкви від держави, визнаючи в той же час її важливу роль в житті суспільства (Латеранські угоди, які встановили ще в 1929 р. конкордат між церквою і державою, були включені до статті 7 конституції). Конституція проголошувала Італію демократичною республікою, заснованою на працю, а італійський народ -- єдиним носієм суверенітету. Було встановлено, що закони про зміну конституції можуть бути прийняті тільки після двох послідовних обговорень в палатах парламенту. Без референдуму вони можуть увійти в силу тільки в тому випадку, якщо при другому голосуванні будуть прийняті більшістю у дві третини голосів членів палати депутатів і сенату. Життєздатність конституції 1947 р. була продемонстрована хоча б тим, що без малого півстоліття цей документ забезпечував демократичний і в цілому стійке існування італійської держави. Партійна система Італії

Перш за все, слід сказати, що партійна система Італії характеризується багатопартійності. Безліч партій висловлюють інтереси численних соціальних груп і класів, шляхом представництва в Парламенті і висунення кандидатів на посаду Президента Республіки, який обирається парламентським корпусом і регіональними представниками. Але при всьому різноманітті думок і поглядів партіям не чуже об'єднання між собою і можливо згоду при вирішенні завдань, поставлених перед Парламентом, тому що в масі своїй це парламентські партії, діють відповідно до Конституції і законів Італійської Республіки. Всі партії, а їх більше 20, можна поділити на три великі групи:

105. Виникнення ку-клус-клану.

Таємні організації існували на території нинішніх південних штатів Америки ще в 40-х років 19 століття. Вони вбивали солдатів федеральних військ і правозахисників, що захищають негрів. Під час Громадянської війни (1861-1865) ці організації брали участь в боротьбі з мешканцями півночі - "Блакитні ложі", "Сини Півдня", "Соціальний союз". Найвідомішими були "Лицарі золотого кола" - в 60-му році в ній полягало 115,0 тис. чоловік.

Після громадянської війни, як відомо, в Штатах наступила реконструкція (1865-1877). Збіднілі колишні господарі життя, бідні верстви населення і просто нероби, були дуже незадоволені звільненням колишніх рабів. Іноді (навіть часто) їх незадоволеність була виправдана. Про злочини колишніх рабів ми судимо, в основному, по пригодах Скарлет О Хара. Не дивлячись на одіозність даної книжечки історична правда в ній є. Ситуація у той час дійсно була складною. Адже мародери є в будь-який переломний час. Тому поява нової расистської організації була цілком логічною.

Отже, в червні 1865 року війна офіційно закінчилася - опір припинили останні частини федеральної армії. А вже в грудні 1865 р. в місті Пьюлаські (штат Теннесі) суддя Томас Л. Джонс і 6 інших осіб (майже все - колишні офіцери армії Конфедерації) створили ку-клукс-клан, про що свідчить меморіальна дошка на стіні будівлі місцевого суду. Спочатку змовники хотіли назватися "Лицарями куклос" (куклос по-грецьки - круг). Але "Лицарі круга" дуже сильно схоже на вищезазначене суспільство - "Лицарі золотого круга". Тоді інший "засновник", шотландець капітан Кенеді, запропонував внести до назви слово "клан", що позначало на його історичній батьківщині рід, групу близьких родичів. Так було придумано найменування нової організації - ку-клукс-клан - що надовго увійшла до історії. Пізніше чомусь народилася легенда, що назва організації схоже на клацанні рушничного затвора. Це, як видимий, не відповідає дійсності.

Фото з книги Camera in Conflict (The Hulton Getty Picture Collection) Але повернемося в день (а, вірніше, вечір) створення клану. Бажаючи відзначити подію, змовники закуталися в білі простирадла і під час сутінків проїхалися по вулицях рідного міста. І сильно розважилися, бачивши жах на лицях чорношкірих, що зустрічалися. Марновірні негри приймали клановцев за душі загиблих конфедератів (т.е. південців). Отже і білі простирадла були породженням випадку. Це потім клановци підведуть під свій одяг базу, міркуючи про чистоту білої раси, про білі ковпаки з прорізами для очей, що допомагали їм залишатися невпізнанними, що ще більше лякало ворогів.

До речі, про екіпіровку. Звичай носити білі маски з отворами для очей і носа, ковпаки для збільшення зростання і з прорізами для очей і балахони, з'явилися майже відразу. Частиною обмундирування був свисток, яким подавалися команди. Тоді ж у клановцев з'явився звичай спалювати ночами дерев'яні хрести. Їх послідовники сьогодні стверджують, що вони не палять хрести, а запалюють їх, що символізує полум'я христово, яке очистить мир від зла. Фото з книги Camera in Conflict (The Hulton Getty Picture Collection) Один з перших актів залякування клановців був досить "безневинним". Покарали негра, який залицявся до білою вчителькою школи. Клановци вивезли його за місто, поговорили з ним і кинули його в річку. Ку-клукс-клан швидко придбав популярність, особливо серед колишніх офіцерів і солдатів армії Конфедерації, переконаних расистів, і колишніх членів таємних організацій типу "Лицарі золотого круга". У 1865-1867 рр., тобто майже за два роки існування чисельність клановцев виросла. Первинних осередків клану налічувалася більше сотні. До 1868 р. навколо ку-клукс-клану об'єдналися всі терористичні організації південців. Соціальна база клану була дуже широкою - від найбідніших селян (заробітна плата яких різко впала із-за появи на ринку праці дешевої робочої сили у вигляді негрів, що звільнилися) до багачів.

У квітні 1867 р. в історії ку-клукс-клану відбулася чергова важлива подія - в місті Нашвілл пройшов перший, нелегальний, "конгрес" організації. Згідно легенді, збори пройшли в 10-му номері готелю Максуелла. На "конгресі" були присутні делегати від Теннесі, Алабами і джорджії. Результатом "конференції" з'явилося ухвалення "статуту" і "конституції" ку-клукс-клану.

У документі мовилося, що клан виник, щоб "зупинити загибель нашої нещасної країни і позбавити білу расу від тих нестерпних умов, в які вона поставлена останнім часом. Нашим основним завданням є підтримка верховенства білої раси. Америка була створена білими і для білих, і будь-яка спроба передати владу до рук чорної раси є одночасно порушенням і Конституції [є на увазі Конституція США], і божої волі. Права негрів повинні бути визнані і захищені, але білі повинні залишити собі привілей визначити об'єм цих політичних прав. І до тих пір, поки негри не відповідять, як вони розуміють свої політичні права, Клан присягнувся не допустити політичної рівності чорношкірих".

Ку-клукс-клан оголошувався "Невидимою імперією". Управляв нею "великий маг", при магу була рада, що складалася з 10 "геніїв". Влада розділу "імперії" була абсолютною, і ухвалені ним рішення підлягали негайного виконання.

" Імперія" ділилася на "королівства", що охоплювали штат, на чолі з "великим драконом" і його штабом з 8 "гідр". "Королівство" підрозділялося на "домени". На чолі "домена" стояв "великий титан" з помічниками, що іменувалися "Фурією". "Домени" ділилися на "провінції", очолювані "великим гігантом" і 4 "домовиками". Первинним осередком Клану була "печера" на чолі з "великим циклопом" і 2 "нічними яструбами". Були і інші посадовці: "великий волхв" (що заміщав "циклопа" в його відсутність), "великий чернець", що виконував функції розділу "печери" у разі відсутності "циклопа" і "волхва". "Великий скарбник", як видно з назви, розпоряджався фінансами; "великий Турок" оповіщав "вампірів" - рядових членів Клану - про майбутні збори; "великий вартовий" був сторожем "печери"; "великий прапороносець" зберігав і оберігав "великий прапор", тобто регалії.

Загалом, вся ця магія могла б показатися повним маренням, якби у клану не було грошей, і якби в досить короткий термін клановци не стали б справжніми серійними вбивцями.

До речі, питання фінансування клану на перших порах - до цих пір загадка. Частину грошей клансмени здобували контрабандою, не гидували і пограбуваннями, захоплюючи і зброю з боєприпасами. В усякому разі, грошей Клан мав завжди достатньо.

Першим лідером ку-клукс-клану його "засновники" мали намір зробити Чи головнокомандуючого армії Конфедерації Р.. Але утомлений від війни генерал відмовився пов'язати свою долю з "магами" і "Фурією". І 'Великим" вибрали колишнього генерала Конфедерації Форреста, що мав репутацію жорстокого воїна, відомого своїми розправами із захопленими неграми. Цей не відмовився.

У 1871 р., на засіданні комісії Конгресу, що розслідувала діяльність ку-клукс-клану, Форрест скаже: "Я люблю старий лад [т.е. лад, що існував до Громадянської війни на Півдні], я люблю стару Конституцію. Я думаю, що уряд Конфедерації був самим кращим урядом у всьому світі". Клан став такий популярний, що в 1868 р. статут був переглянутий. Тепер як райони діяльності Клану входили, окрім 11 штатів Конфедерації, і нові - Мериленд, Массачусетс, Кентуккі. Найбільше розповсюдження Клан одержав в Теннесі, Алабамі, Північній Кароліні і Луїзіані. З 70-х рр. XIX в. Ку-клукс-клан заявляє про себе майже відкрито; "печери" оформлялися у вигляді політичних або спортивних клубів. За даними Форреста, в Клані полягало понад 550 тис. чіл, за іншими даними - 2 млн.

Клан діяв під різними назвами, щоб люди, що полягають в них, могли без побоювання присягатися в суді, що вони не полягають в ку-клукс-клані - "Біле братерство", "Лицарі чорного хреста", "Вартові Конституції", "Лицарі білої камелії" і так далі. Мабуть з тих часів клановци і звикли придумувати собі дивні назви - ця звичка властива їм і зараз. Ось тільки враховуючи їх нинішні смішні звички, всі ці назви жаху на обивателя вже не наводять.

Клановци намагалися завжди і скрізь підкреслювати таємничість організації, її зв'язки з містикою. Особливо клановци віддавали перевагу нічним ходам - в повному мовчанні, в білих балахонах і ковпаках, верхи на конях, вони їздили по пустинних вулицях. Видовище, ймовірно, вражало.