66. Характеристика Габеас корпус акту 1679 р. В Англії.

У зв’язку з питанням про престолонаслідування атмосфера у парламенті була дуже напруженою. В цій ситуації віги, які до того перебували в опозиції, зуміли перемогти на парламентських виборах у травні 1679 р. Своє недовге перебування при владі партія вігів зуміла використати для прийняття Габеас корпус акту, тобто Акта про краще забезпечення свободи підданих та про запобігання ув’язнення за морями. Згідно з цим документом:

1. Затриманому має бути наданий письмовий акт про арешт, інакше його мають звільнити або терміново передати справу до найближчого сууду. Саме суд має вирішити питання про запобіжні заходи – ув’язнення чи звільнення під грошову заставу. Суд також повинен відпустити затриманого на свободу, якщо не виявить достатніх підстав для арешту. Порушення даного правила тягнуло за собою штав у 100 ф.ст.

2. Арештований може вимагати, щоб його передали до найближчого суду для вирішення питання про законність затримання. Відмова у цій просьбі (наприклад, начальника в’язниці) каралася штрафом у 100 ф. на користь ув’язненого, повторне усунення вело до усуненняз посади.

3. Те ж право звернення до суду надавалося і родичам арештованого та іншим заінтересованим особам. Судді не могли відмовити їм під загрозою штрафу.

Дія Акта про захист прав особи не поширювалася на справи, пов’язані зі звинуваченням у державній зраді. Акт міг бути призупинений окремим парламентським актом, що неодноразово і робилося. Документ дозволяв судам звільняти звинувачених під грошову заставу. Насправді ця застава була настільки високою, що скористатися цією можливістю могли лише дуже багаті люди.

Акт урегулював особливу процедуру, завдання якої полягалоо у визначенні правового статусу особи, що перебувала під вартою до суду. Була встановлена і чітко окреслена відповідальність посадових осіб за недотримання законної процедури арешту.

Карл ІІ погодився вимушено на прийняття цього Акту, але розпочав приготування до розгону парламенту. У 1865 р. після смерті свого брата на престол сходить Яків ІІ, Він скасував Акт.

67. Характеристика Біля про право 1689 р. В Англії.

Саме цей документ заклав основи конституційної монархії в країні. В ньому зазначалося, що:

1. Усякий закон приймається лише за згодою парламенту, рівно як усяккий податок накладається виключно рішенням парламенту.

2. Ніхто крім парламенту, не може звільнити з-під дії законів, скасувати закон чи призупинити його дію.

3. 3) узаконюється свобоода дискусій у парламенті.

4. Гарантувалося часте і регулярне скликання палат.

5. Саме парламент визначає склад і чисельність армії на кожний рік та виділяє для цього необхідні кошти.

Найважливішим результатом перевороту 1689 року стало утвердження в Англії буржуазної конституційної монархії. Причому слід мати на увазі, що своєрідною рисою Англії є відсутність конституції як єдиного документа. Ан-глійська конституція — це сукупність конституційних актів і угод (прецеден-тів), у яких отримали закріплення основні конституційні принципи і положен-ня, структура державного механізму тощо. У цьому відношенні виняткового значення набирають два конституційні акти англійського парламенту: Білль про права 1689 року і Акт про престолонаступництво 1701 року. Білль про права визначив провідну роль парламенту в системі державних органів. У ньому було сказано: припиняти закони або виконання законів ко-ролівським повелінням без згоди парламенту незаконно; не можна робити ви-лучення законів королівським повелінням; стягання зборів на користь корони без згоди парламенту незаконно; набір або утримання постійного війська в ми-рний час інакше, як за згодою парламенту, суперечить законові. Крім цього документ стверджував, що вибори в парламент повинні бути вільними, що пар-ламент скликатиметься досить часто, що проголошується свобода слова, дебатів і актів у парламенті, що звернення до короля з клопотанням є правом підда-них, що не допускається ні вимагання надмірних податків, ні накладання над-мірних штрафів або жорстоких і надзвичайних кар. І нарешті, було сказано, що принц Вільгельм Оранський і принцеса Марія по праву повинні бути «в силу законів королівства» королем і королевою Англії, а корона після Вільгельма Оранського повинна перейти до його спадкоємців.Як показали наступні події, питання про престолонаслідування виявилося досить складним. У дочки Вільгельма і Марії принцеси Анни не було дітей, і тому слід було вирішити, хто стане наступним монархом Англії. Відповідь на це питання повинен був дати прийнятий парламентом 1701 року Акт про престолонаступництво, згідно з яким престол перейде, якщо нічого не зміниться, до німецьких князів Ганноверської династії. Але Акт 1701 року не тільки встановив порядок престолонаслідування, але і містив у собі подальше уточнення прерогатив законодавчої та виконавчої влади. Так, особа, яка всту-пала на королівський трон, повинна була приєднатися до Англіканської (протестантської) Церкви і не підтримувати ніяких зв'язків з Папою Римським. Пода-льше обмеження королівської влади виявилося в тому, що король не мав права без згоди на те парламенту виїздити за межі Англії, що особа, яка була наро-джена за межами Англії, не могла бути членом Таємної ради, депутатом парла-менту, займати взагалі відповідальну посаду в державному апараті, що всі акти короля потребували підпису відповідного міністра («міністерська відповідаль-ність перед парламентом»). Було заборонено займати посаду в короля і бути одно-часно членом парламенту. Судді, призначені короною, залишалися на своїх постах «доки ведуть себе добре» і їх можна було змістити тільки за рішенням парламен-ту. Нарешті, король втрачав право помилування своїх міністрів, засуджених парламентом у порядку імпічменту.Таким чином, ці конституційні акти визначили правовий статус парламенту і короля, а також сформулювали основні принципи буржуазної конституційної мо-нархії в Англії: 1) парламентаризм — «парламент вище корони», 2) парламент — єдиний законодавчий орган, 3) розділення влади, 4) незмінність суддів, 5) гарантії основних свобод у парламенті (свободи слова, дебатів, виборів тощо).