- •1. Виникнення держави і права
- •3. Особливості античних держав.
- •4. Суспільний устрій Єгипту.
- •5. Державний устрій Єгипту.
- •6. Утворення Вавилонської держави
- •7. Суспільний устрій Вавілону
- •8. Державний устрій Вавілону
- •9. Характеристика законів Хамурапі
- •10. «Гомерівський період» в Греції.
- •11. Реформи Тесея в Афінах.
- •12. Реформи Солона в Афінах
- •13. Реформи Клісфена в Афінах
- •14. Реформи Ефіальта і Перікла.
- •15. Суспільний лад афінської держави
- •17. Джерела та характерні риси права афінської держави
- •18. Суспільний устрій Спарти.
- •19. Державний устрій Спарти
- •20. Організація римського суспільства.
- •22. Суспільний устрій римської Республіки.
- •23. Державний устрій римської держави.
- •24.25. Повстання рабів.
- •26. Реформи братів Гракхів у Римі.
- •27. Характеристика періоду принципату і домінанту у Римі.
- •28. Реформи Діоклетіана в Римі.
- •30. Особливості виникнення держави у франків
- •33. Утворення та розвиток візантійської держави.
- •34. Суспільний лад Візантії 5-7 ст.
- •35. Суспільний та державний лад Візантії 8-15 ст.
- •36. Джерела та основні риси візантійського права.
- •37. Суспільний устрій Франції
- •41. Характеристика абсолютної монархії у Франції.
- •48. Суспільний лад феодальної Сербії.
- •49. Державний лад феодальної Сербії.
- •50. Характеристика Законника царя Стефана Душана у Сербії.
- •51. Характеристика англо-саксонських держав у V-хі ст.
- •52. Нормандське завоювання та його вплив на подальший розвиток Англії.
- •54. Криваве законодавство»
- •55. Виникнення, структура та компетенції англійського парламенту у
- •56. Характеристика англійського абсолютизму.
- •57. Судова система феодальної Англії.
- •61. Причини, етапи та особливості англійської буржуазної революції.
- •62. Характеристика Петиції про право 1628 р. В Англії.
- •63. Характеристика Трьохрічного акту 1641 р. Англії.
- •64. Характеристика Навігаційного акту 1651 р. В Англії.
- •65. Характеристика Навігаційного акту 1651 р. В Англії.
- •66. Характеристика Габеас корпус акту 1679 р. В Англії.
- •67. Характеристика Біля про право 1689 р. В Англії.
- •68. Характеристика Акту про престолонаслідування 1701 р.
- •69. Зміст парламентської реформи 1832 р. В Англії.
- •70. Характеристика Чартиського руху в Англії.
- •71. Зміст парламентської реформи 1867 р. В Англії.
- •72. Утворення та характеристика політичних партій в Англії.
- •73. Зміст реформи англійського парламенту 1911 р.
- •75. Характеристика Декларації прав людини і громадянина 1789 р. У Франції.
- •76. Характеристика конституції Франції 1791 р.
- •77.78. Встановлення якобінської диктатури у Франції.
- •79. Встановлення другої диктатури у Франції.
- •80. Друга імперія у Франції (1852-1870)
- •81. Становище англійських колоній у Північній Америці.
- •82. Прийняття і характеристика Декларації незалежності 1776 р.
- •83. Причини прийняття і характеристика статей конфедерації сша 1781 .Р
- •84. Прийняття, структура і принципи конституції сша 1787 р.
- •85. Характеристика законодавчої влади сша за конституцією 1787 р.
- •86. Характеристика виконавчої влади сша за конституцією 1787 р.
- •87. Характеристика судової владии сша за конституцією 1787 р.
- •88. Характеристика Біля про права 1791 р. В сша.
- •89.90. Причини та значення Громадянської війни.
- •91. «Реконструкція» Півдня та прийняття «чотирьох кодексів» у сша.
- •92. Виникнення і оформлення двопартійної системи в сша.
- •93. Третя республіка у Франції.
- •94. Франція у другій світовій війні.
- •95. Характеристика конституції Франції 1946 р.
- •96. Характеристика конституції Франції 1958 р.
- •98. Створення митного союзу 1834 р. В Німеччині.
- •99. Причини буржуазної революції в Німеччині 1848-1849 р.
- •100. Утворення Північнонімецького союзу.
- •101. Обєднання Італії у другій половині хіх ст..
- •103. Утворення республіки в Іяталії.
- •104. Італійська конституція 1947
- •106.107. Новий курс ф.Рузвельта в сша.
- •111. Державний устрій Німеччини за Веймарською конституцією 1919 р.
- •113. Утворення фрн.
- •114.115. Державний устрій фрн за конституцією 1949 р.
48. Суспільний лад феодальної Сербії.
Суспільний лад Згідно з положеннями Законника Стефана Душана феода-ли поділялись на дві основні категорії: великі й малі властелі і властеличі. Властелі мали спадкоємні землі (баштину). За службу властеличам давали пронії, які мало чим відрізнялись від бенефіціїв. Великий соціальний прошарок становили ме-ропхи-залежні селяни, а також раби, які називались отроками. Крім того, зберігався прошарок вільних селян, так званих себрів, яким Законник забороняє будь-які зібрання (сходки): “Себрового собору хай не буде. Якщо ж знайдеться якийсь збирач, то відріжуться йому вуха і хай висмаляться йому вії” (ст. 68). Меропхи жили на властельській землі, відбуваючи пан-щину і сплачуючи оброк. У ст. 67 Законника сказано: “Меро-пхам закон на усій землі. На тиждень хай працюють два дні на поміщика і дають йому на рік царський перпер і безоплатно хай косять йому сіно одинь день, і обробляють виноградник один день, а хто не має виноградника, нехай виконують йому інші роботи один день”. Крім того меропхи відбували повинності ще й на користь держави. До видання Законника меропхи користувалися правом переходу від одного володільця до іншого. Законник позба-вив їх цього права і передбачив репресії за сприяння у втечі невільній людині “у чужу землю”. У ст. 97 Законника говори-лось: “Хто полегшить втечу чужої людини у чужу землю, зо-бов’язаний доставити господарю сімох”.
49. Державний лад феодальної Сербії.
Державний лад Царська влада обмежувалась собором, в якому засідали вищі світські й духовні феодали. Оскільки Законник прийма-ли на соборі, знать внесла в нього низку вигідних для неї до-повнень. У новому адміністративному діленні держави був послі-довно проведений принцип територіального розподілу насе-лення. Країна поділялась на округи, жупи, села. На чолі адмі-ністративних одиниць стояли чиновники царя: намісники, жупани, челники. Властелі мали свою адміністрацію. Їм ви-давали спеціальні дипломи (хривосули), які нагадували іму-нітетні грамоти (ст. 37). Судовий устрій у Сербії, як і в будь-якій феодальній державі, складний. Існували панські суди над кріпосними, церковні суди над церковними людьми, особливий суд, який здійснювався чиновником, що стягував мито та ін. Але головне місце належало царському суду – придвор-ному, регіональному, міському. Наприклад, обласний суд більшу частину часу (як це було в Англії і Франції) проводив у роз’їздах, здійснюючи нагляд за всією юстицією у країні. Досить тривалий час у Сербії продовжував існувати ста-ровинний суд поротників (суд присяжних). “Порота” або ”рота” – це присяга, клятва. Поротники приносили присягу, що будуть судити по совісті. У “великій справі” належало брати участь 24 поротникам, у “середній” – 12, у “малій” – 6. Мирити сторони заборонялось. Законник зобов’язував поротників або виправдати, або звинуватити. Рішення приймалось більшістю голосів (ст. 153). Цей суд був становим. Ініціатива в кримінальному переслідуванні за державні і релігійні злочини належала державі. У церковних судах Сербії панували інквізиційні форми судочинства. Заохочувались доноси, навіть якщо це робили раби. За це їм обіцяли свободу.Широко застосовувались старі форми ордалій. І злодій, і робітник повинні “пройти через залізо”. Обвинувачений по-винен вийняти розпечене залізо із вогню і донести його від церковних воріт до вівтаря (ст.152). Застосовувався і поєди-нок, але тільки в тому випадку, коли виникав конфлікт між двома особами в поході (ст.132). Вони мали битися один на один і ніхто не міг втручатися, інакше йому загрожувало від-січення руки.Широко застосовувались показання свідків. Але вірили тільки самим першим свідченням, наступні не брали до уваги (ст. 169). Розгляд справ був відкритий та усним. Але при цьому писався протокол і судове рішення фіксувалось на папері (ст. 165). Пам’яткою права Сербії ХІV ст. є Законник сербського короля Стефана Душана, який був прийнятий у період найбільшої економічної і політичної могутності середньовічної Сербії. Перша частина Законника була затверджена на з’їзді (зборі) феодальної знаті в 1349 р., друга його частина – в 1354 р. Текст Законника дійшов до нас у багатьох списках, із яких ні один не є оригіналом. Законник давав детальні вказівки щодо кримінальної відповідальності за пограбування, зраду, підробку монети. Санкції за такі злочини були суворими, причому в деяких ви-падках передбачалось покарання навіть родичів засудженого. За розбій і пограбування дозволялось пограбувати все село, в якому жив винний, а сільського старосту і жителів могли примусити відшкодувати збитки. Грабіжника вішали донизу головою, злодієві виколювали очі (ст. 46; 151).Чим вищим було становище злочинця в суспільстві, тим меншою була його відповідальність, “якщо властель уб’є сер-ба, нехай платить тисячу перперів; якщо ж серб уб’є властеля, то відрубають йому обидві руки, і нехай заплатить триста перперів” (ст. 94). Дійсним і законним визнавався тільки церковний шлюб (ст. 3). Законник закріплював феодальні порядки, які тримались на жорстокій експлуатації селян, ремісників. Проте він дещо обмежував судове й адміністративне свавілля великих феода-лів і місцевої знаті. Отже, у розвитку держави і права західних і південних слов’ян ми бачимо загальні закономірності: наявність станово-представницької монархії, самобутність права, його класовий характер. Спільним є і те, що у слов’янських державах не склався абсолютизм, і те, що всі вони втратили незалежність.