4.3.4. Псевдоінформація, параінформація, метаінформація

За якістю інформації поділяють також на псевдоінформацію, параінформацію та метаінформацію.

Псевдоінформація — це фрагмент повідомлення, який прямо чи опосередковано дублює вже наявну в ньому інформацію або дає таке її подання, яке можна вивести з нього відомими методами.

У повідомленні нова контекстна, реципієнтська чи навіть суспільна інформація повинні постійно зростати. Проте за наявності в повідомленні псевдоінформації кількість нової контекстної, нової реципієнтської чи нової суспільної інформації практично не збільшується. Видами псевдоінформації є тавтології, перефразування, повтори тощо. Ознакою наявності в повідомленні псевдоінформації є ситуація, коли обсяг тексту постійно зростає, а кількість інформації — залишається без змін.

Іншими видами псевдоінформації (при наявності в повідомленні самих первинних даних) є середньостатистичні дані, різноманітні класифікації тощо. Іншими словами, будь-яка інформація, яку реципієнт може однозначно вирахувати з повідомлення самостійно, є псевдоінформацією.

Приклад. До числа класичних видів псевдоінформації належать професійно виконані гороскопи й пророцтва, які зводяться до використання багатозначних слів і наявності суцільних невизначеностей. Такі види повідомлень містять твердження, що завжди є правильними рекомендаціями, наприклад²⁷: Сьогодні слід утриматися від прийняття важливих рішень, окрім невідкладних. Отримувачами таких повідомлень є лише ті, хто вірить у правдивість таких пророцтв і гороскопів.

Загалом, сама по собі наявність у повідомленні псевдоінформації не є ні доброю, ні поганою: все залежить від потреб реципієнта в її отриманні.

Параінформація — це така інформація, яка виводиться з повідомлення, але не дублює наявну в ньому інформацію.

До параінформації належить така, якої нема в повідомленні в явному вигляді, тобто в значеннях його слів або речень, проте вона випливає з нього на основі логічних виведень, підставлення замість одних змінних — інших, загальновідомих асоціацій тощо. Інакше кажучи, параінформація — це те, що написано “між рядками”. Класичним прикладом параінформації є мораль у байках.

Параінформацію часто використовують для створення гумористичних повідомлень, зокрема анекдотів, у виборчих технологіях з метою дискредитації певного політика тощо.

Приклад. Публікують повідомлення, в якому розглядають політичний портрет якогось абстрактного політика, акцентуючи увагу тільки на його негативних рисах. При цьому реципієнти за певними деталями в портреті на підставі асоціацій можуть зрозуміти, про якого конкретно політика йде мова. Спростовувати таку негативну параінформацію практично неможливо або вкрай важко. Змусити джерело інформації спростувати негативну параінформацію про політика можна лише на підставі проведених соціологічних обстежень, що доводять сталість асоціацій отримувачів інформації.

Широко використовують параінформацію і в рекламних повідомленнях.

Метаінформація — це повідомлення, в якому подається інформація про інше повідомлення. Видами метаінформації є огляди преси, реферати, анотації, бібліографічні описи, цитування, відгуки, критичні статті тощо.

Ступінь метаінформування може бути різним, проте, як правило, не перевищує трьох. Відповідно, розрізняють первинну, вторинну й третинну інформацію.

Приклад. Лист про те, що Ваша стаття, яку Ви адресували в редакцію нашого журналу, буде опубліковано, надіслано Вам 12 серпня (ступінь метаінформування — 2). Тут стаття (основне повідомлення) належить до первинної інформації; лист (повідомлення про статтю) — належить до вторинної інформації.

Існують бюлетені, в яких публікують бібліографічні описи оприлюднених рецензій на певні публікації — статті, монографії, збірники тощо. Тут статті, монографії, збірники тощо — це первинна інформація; рецензії (повідомлення про статті, монографії, збірники тощо) — вторинна інформація; бюлетень (бібліографічні описи рецензій на статті, монографії, збірники тощо) — це третинна інформація.

У суспільстві генерування метаінформації виступає як окрема галузь суспільного виробництва. Так, у великих, розвинутих державах, як правило, є спеціальні організації, що займаються бібліографуванням, реферуванням і синтезуванням науково-технічних повідомлень усіх жанрів і випуском бюлетенів сигнальної інформації, реферативних журналів, оглядів розвитку всіх галузей науки й техніки. Для готування таких повідомлень вказані організації залучають велику кількість спеціально підготованих і проінструктованих спеціалістів (бібліографів, референтів, рецензентів, оглядачів тощо). Таких самих спеціалістів, як і в науці й техніці, використовують у ЗМІ та в мистецтві (оглядачів, критиків).