4.7.2. Розширення

Дещо рідше виникає протилежна потреба — розширити наявну кількість інформації.

Приклад. В електронних ЗМІ іноді виникає така потреба — заповнити залишок (27 с чи 1 хв. 10 с) ефірного часу до виділеного форматом — 10 чи 20 хв.

У ЗМІ, що готують паперові видання, постійно виникає потреба на зразок такої: заповнити площу сторінки газети двома абзацами чи дев’ятьма рядками; у книжкових видавництвах — заповнити три порожні з 16 сторінок останнього зошита.

Розширення інформації для знакового повідомлення можна виконувати за таким алгоритмом:

— деталізувати інформацію (додати нові подробиці до наявного повідомлення — аудіального, відео чи знакового);

— збільшити кегль літер, віддалей між літерами чи рядками, збільшити величину абзацного відступу тощо.

Розширення незнакової інформації використовують у програмному забезпеченні комп’ютерної техніки. Проте тут воно може відігравати не позитивну, а негативну роль.

Приклад. Зразком „злоякісного” розширення незнакової інформації можуть служити програми-віруси, які самокопіюються („розмножуються”) і в такий спосіб заповнюють носій інформації (тимчасову пам’ять чи диск), внаслідок чого комп’ютер, не маючи вільної пам’яті потрібного обсягу, аварійно завершує свою роботу.

Таким чином, розширення — це створення такої копії повідомлення, яка займає або більший об’єм (площу) носія інформації, або може бути передана за довший інтервал часу.

Загалом, у ЗМІ розширення інформації слід уникати.

4.7.3. Оцінювання компресованості

Для оцінки ступеня ущільнення чи розширення інформації використовують такий критерій як компресованість інформації. Компресованість інформації — це загальна властивість інформації, яка визначає відношення обсягу опрацьованого (ущільненого чи розширеного) повідомлення до його оригіналу. Обсяг повідомлення може бути виміряний у бітах, байтах, кількості знаків, слів, речень, НФЄ, одиницях площі, об’єму, часу тощо. Таким чином, компресованість (C) вираховують за формулою:

C = P₁ / P₂ • 100%, (25)

де P₁ — обсяг повідомлення після опрацювання — ущільнення чи розширення, а P₂ — обсяг оригіналу цього повідомлення, тобто обсяг повідомлення до його опрацювання.

Приклад. Подана вище цитата з роману Марка Твена (див. вище приклад на с. ХХХ) має обсяг 308 знаків (із врахуванням пробілів і розділових знаків). Ущільнена в прикладі на с. ХХХ інформація (У понеділок, вівторок, середу, четвер, п’ятницю, суботу й неділю король прогулювався верхи в парку.) містить 99 знаків, а ще більше ущільнена (Увесь тиждень король прогулювався верхи в парку; див. той самий приклад на с. ХХХ) — 48 знаків. Таким чином, для першого варіанта C = 99 / 308 • 100% = 32% (інформацію ущільнено в три рази: 100% / 32% ≈ 3, або на 100% — 32% = 68%), а для другого C = 48 / 308 • 100% = 16% (інформацію ущільнено в шість разів: 100% / 16% ≈ 6, або на 100% — 16% = 84%).

Приклад. Якщо до ущільнення (архівування) файл займав 76 Кбайт інформації, а після архівування — 31 Кбайт, то компресованість становить: 31 Кбайт / 76 Кбайт • 100% = 41% (інформацію ущільнено в два з половиною рази: 100% / 41% ≈ 2,5, або на 100% — 41% = 59%).

Для цифрової інформації, записаної на комп’ютерних носіях, ступінь її компресованості мало залежить від виду архівування, зокрема програми-архіватора, а в основному залежить від виду інформації (типу файла) — чи це графічна інформація, чи відео, чи текстова.

Компресованість інформації під час розширення можна розраховувати за тією ж формулою (25).

Приклад. До процесу верстання стаття містила 21 тис. знаків. Після заверстування на газетну сторінку її обсяг довелося збільшити до 22 тис. знаків. У цьому випадку її компресованість становить: 22 000 / 21 000 • 100% = 105% (інформацію розширено в 1,05 раза: 105% / 100% ≈ 1,05, або на 5%).

1 Мазур М. Качественная теория информации. М.: Мир, 1974.

2 Колмогоров А. Н. Три подхода к определению понятия “количество информации”. // Проблемы передачи информации. 1965. Т. 1. Вып. 1.

3 Bar-Hillel Y., Carnap R. Semantic information. // British Journal of the Philosophy of Science. 1953. V. 4. N 14. P. 147-157. Див. також: Bar-Hillel Y. Language and Information. London, 1964. P. 175-297.

4 Це дає підстави твердити, що цей метод, загалом, не виправдовує самої своєї назви.

5 Партико З. В. Образна концепція теорії інформації. Монографія. Л: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. 134 с.

6 Для читачів-некібернетиків пояснимо, що будь-які програми, як правило, мають цикли, тобто одну й ту ж послідовність команд для багаторазового виконання одних і тих самих операцій. Проте — в принципі — такі цикли можна розгорнути в пряму лінію та записати послідовно один за одним, внаслідок чого програма й надалі виконуватиме ті самі операції, хоча стане значно довшою (наприклад, від кількох до сотень чи навіть тисяч разів, залежно від особливостей конкретного образу).

7 Берроуз Е. Р. Тарзан // Кіплінг Д. Р., Берроуз Е. Р. Мауглі. Тарзан. Х.: Видавничий дім „Школа”, 2003. С. 202-203.

8 Прикладом бази даних може бути, наприклад, будь-який словник.

9 Шрейдер Ю. А. Об одной модели семантической теории информации. // Проблемы кибернетики. Вып. 13. М.: Наука, 1965.

10 Твен М. Твори: В 2-х т. К.: Дніпро, 1985. Т. 2. С. 165.

11 Подамо методику підрахунку: значення квантора відношення до дійсності “псевдореальність” — один, час “у понеділок” — два, місце “у парку” — три, кількість (виводиться із тексту) “<один>” — чотири, змінна “король” — п’ять, предикат “прогулювався” — шість, змінна “верхи <=на коні>” — сім).

12 Хэмингуэй Э. Избранное. Кишинев: Картя Молдавеняскэ, 1974.

13 Lefton L. A., Valvatne L. Mastering Psychology. 3-d ed. Boston, L., Sydney, Toronto: Allyn and Bacon, Inc., 1988. P. 329.

14 Faw T., Belkin G. S. Child psycology. NY: McGraw-Hill Publishing Company, 1989. P. 377.

15 Дані для наступних вікових груп у літературі не наводять.

16 Такі поділи на сім груп, як правило, використовують у видавничій практиці при визначенні складності тексту (див., наприклад: Severin W. J., Tankard J. W. Jr. Communication Theories. 2-d ed. New York, London: Longman, 1988. P. 69-87). При цьому реципієнтів з вищою освітою іноді стосовно будь-якої теми додатково ділять на фахівців і нефахівців.

17 Партико З. В. Словник-мінімум української мови. — К.: Видавн. центр Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2004. — 80 с.

18 Зубов А. В. Обработка на ЕС ЭВМ текстов естественных языков. Минск: Вышейшая школа, 1977. С. 148.

19 Цей коефіцієнт у певному розумінні близький до того, що в теорії редагування називають “напругою викладу” (Іванченко Р. Г. Літературне редагування. 2-е вид. К.: Вища школа, 1983. С.96-118).

20 Зубов А. В. Обработка на ЕС ЭВМ текстов естественных языков. Минск: Вышейшая школа, 1977. С. 159.

21 Зубов А. В. Обработка на ЕС ЭВМ текстов естественных языков. Минск: Вышейшая школа, 1977.

22 Хоменко І. В. Логіка — юристам. К.: Четверта хвиля, 1997. 392 с.

23 До речі, у країнах Заходу за одним із поділів на види літературу ділять на ту, що описує дійсність, і ту, що описує вигаданий (фіктивний) світ.

24 Рузавин Г. И. Вероятностная логика и ее роль в научном исследовании // Проблемы логики научного познания. М., 1964.

25 Тут не торкаємося питання про юридичну чи моральну дозволеність таких явищ.

26 Партыко З. В. Статистика ошибок при корректуре и редактировании текстов. М.: Книжная палата, 1989. 56 с. (Издательское дело: Обзорная информация / НИЦ "Информпечать; вып. N3).

27 Слова з нечітким значенням, а також суперечливі твердження підкреслено.

28 Харкевич А. А. О ценности информации // Проблемы кибернетики. 1960. № 4. С. 53-57

29 Бонгард М. М. О понятии “полезная информация” // Проблемы кибернетики. Вып. 9. М.: Физматгиз, 1963. С. 71-102.

30 Іноді працівники ЗМІ достовірністю неправильно називають вимогу щодо істинності реальної інформації.

31 Партыко З. В. Статистика ошибок при корректуре и редактировании текстов// Издательское дело: Обзор. информация/ Информпечать. - 1989. - Вып. 3. - 56 с. Бацевич Ф. С. Девіатологія.

32 Партыко З. В. Статистика ошибок при корректуре и редактировании текстов. М.: Книжная палата, 1989. 56 с. (Издательское дело: Обзорная информация/НИЦ "Информпечать; вып. N 3).

33 Партыко З. В. Статистика ощибок при корректуре и редактировании текстов. Издательское дело. Обзорная информация. Вып. 3. М.: Книжная палата, 1989. С. 41.

34 Слід сказати, що існує окремий розділ кібернетики — теорія складності.

35 Термiн "читабельнiсть" походить вiд англiйського слова "readability" (у перекладі — зрозумiлiсть, доступнiсть). У читабельностi, крім складності, виділяють ще графiчну форму подання повідомлення (шрифти, формати, видiлення тощо).

36 Иванов Р. Н. Организация и методика информационной работы. Москва, Радио и связь, 1982; Kincaid R. Y., Aagard Y. A., etc. Computer readability edition system./ IEEE Transaction on professional communication. 1981. V. PC-24. N 1. P. 38-41.

37 Иванов Р. Н. Организация и методика информационной работы. М.: Радио и связь, 1982.

38 В усномовному спілкуванні (радіо, телебачення, кіно) середня довжина речення не повинна перевищувати 12 … 13 слів (Справочник по инженерной психологии. М.: Машиносроение, 1982. С. 85).

39 Тут пiд фрагментом тексту розумiють або весь текст, або його частину (роздiл), або надфразну єднiсть.

40 Формула розрахована Д. А. Герасимовим та З. В. Партиком.

41 Партико З., Бородчук В., Сорокатий І. Трипараметричний метод визначення читабельності (складності) україномовних текстів. // Палітра друку. 1995. N 4. С. 54-55.

42 Головин Б. Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1971.

43 Такі словники-мінімуми вже давно існують для англомовних текстів. Єдиною спробою подібного словника можна назвати описаний в роботі: Ардан Р. В., Бацевич Ф. С., Кінах І. Я., Партико З. В. Комп'ютерний словник-мінімум української мови / Мовознавство. 1996. N 4-5. Сс. 34-40.

44 Baskette F. K., Sissors J. Z., Brooks B. S. The Art of Editing. 5-th ed. NY, Toronto: Macmillan Publishing Company, Maxwell Macmillan Canada, 1992. P. 21; Иванов Р. Н. Организация и методика информационной работы. Москва, Радио и связь, 1982. С. 66.

45 Dale E., Chall J. S. A formula for predicting readability. // Educational Research Bulletin. 1948. N 27. P. 11-20, 37-54.

46 У цій формулі, крім кількості слів, відсутніх у словнику-мінімумі (перший доданок), у другому доданку визначають також синтаксичну складність повідомлення, проте її вага в цій формулі, як свідчить величина коефіцієнта, мала.

47 Тут під публіцистичною анотацією розуміємо те, що в англомовній літературі позначають терміном “lead”. Іноді цей термін у такому вигляді використовують і в україномовній літературі (лед). На нашу думку, за усталеною традицією для позначення цього поняття краще використовувати слово “анотація”.