- •4. Загальні властивості інформації
- •4.1. Кількість інформації
- •4.1.1. Вимірювання
- •4.1.2. Оцінювання Математичні методи
- •Журналістські методи
- •4.2. Новизна інформації
- •4.2.1. Поняття й види новизни
- •4.2.2. Контекстна новизна
- •4.2.3. Реципієнтська новизна
- •4.2.4. Суспільна новизна
- •4.3. Якість інформації
- •4.3.1. Модальність інформації
- •4.3.2. Істинність інформації
- •4.3.3. Нормованість інформації
- •4.3.4. Псевдоінформація, параінформація, метаінформація
- •4.4. Цінність інформації
- •4.5. Достовірність інформації
- •4.5.1. Інформаційний шум та достовірність
- •4.5.2. Спотвореність і достовірність повідомлень під час коректури
- •4.5.3. Способи підвищення достовірності
- •4.6. Складність інформації
- •4.6.1. Поняття складності34
- •4.6.2. Синтаксична складність
- •4.6.3. Семантична складність
- •4.7. Компресованість інформації
- •4.7.1. Ущільнення
- •4.7.2. Розширення
- •4.7.3. Оцінювання компресованості
4. Загальні властивості інформації
До розряду загальних віднесено такі властивості інформації, які є суттєвими одночасно і для технічних кібернетичних систем, і для людини.
Серед властивостей інформації можна виділити як кількісні, так і якісні (останнім присвячено роботу М. Мазура1).
4.1. Кількість інформації
4.1.1. Вимірювання
Класична теорія інформації дає змогу виміряти кількість інформації лише в кодах знаків (будову знака див. у розділі 7.1.1). Виміряти ж кількість семантичної інформації (тобто інформації, наявної в значеннях слів) вона не дає змоги. Тому далі зупинимося лише на вимірюванні кількості інформації в кодах знаків.
Приклад. Припустімо, певне повідомлення (наприклад, звертання “Мамо!”) має обсяг 5 знаків і набрано в текстовому редакторі „Блокнот” (формат — txt) операційної системи Windows традиційним шрифтом Times New Roman. Оскільки шрифт кодує кожну літеру одним байтом, то кількість інформації в такому повідомлення становитиме 5 байтів.
Приклад. Припустімо, те саме повідомлення, що й у попередньому прикладі, набрано в „Блокноті” шрифтом Arial MS UniCode, що кодує кожну літеру двома байтами. Тоді кількість інформації в такому повідомлення становитиме 5 х 2 = 10 байтів.
Приклад. Те саме звертання, що й у попередньому прикладі, записане в текстовому процесорі Microsoft Word, вже становитиме більше 20 Мб, оскільки до самого звертання (п’яти знаків) вже додається дуже велика кількість службової інформації (команд полфграфічного оформлення документа).
Приклад. Так само в кількості байт можна вимірювати і кількість будь-якої іншої інформації, записаної в пам’яті комп’ютера. Але, оскільки ця інформація вже не є знаковою, то вона займатиме обсяг на кілька порядків більше, ніж та сама знакова інформація. Наприклад, якщо те саме звертання „Мамо!” записати як вимовлене усно, то воно вже займатиме в 100…1000 разів більше пам'яті, ніж записане в „Блокноті” (залежно від якості запису).
Приклад. Якщо на аркуші паперу формату А4 написати фломастером звертання „Мамо!”, то такий засканований як ілюстрація текст у форматі bmp займатиме вже близько 1,5…2,0 Мб, тобто в мільйон разів більше пам'яті, ніж у „Блокноті”.
Звичайно, для працівників ЗМІ дуже важливим є питання про кількість семантичної інформації в одних і тих самих словах для різних людей (наприклад, у значенні слова шахід для семикласника і для вченого-політолога). Проте, оскільки проведення таких досліджень нам невідоме, висловимо припущення, що кількість семантичної інформації в словах природної мови у переважної більшості людей (65…75%) приблизно однакова, а в решти — може суттєво відхилятися.
Важливим є також питання щодо вимірювання кількості інформації в емоціях та в прекрасному, яку несуть повідомлення ЗМІ. Проте це питання поки що не вивчене.
Підводячи підсумок цього розділу, потрібно сказати, що в ЗМІ кількість інформації в повідомленнях прямо в бітах чи байтах не вимірюють. Замість цього використовують методи оцінювання її кількості (детальніше див. про це наступний розділ). Винятків є лише два. Перший виняток — це вимірювання кількості інформаці, яку ЗМІ передають каналами інтернет, причому тут у байтах і похідних одиницях вимірюють обсяг інформації будь–якого типу — і текстової, і графічної, і аудіальної, й відео. Другий виняток — це вимірювання кількості інформації в тих повідомленнях, результат сприймання яких залежить від часу, хоча б номерів телефонів чи номерів банківських рахунків у рекламних оголошеннях.
Приклад. Експонуючи на екранах телевізорів у рекламних текстах номери телефонів (5-, 6-, 7-, 10-значних), працівники ЗМІ повинні виходити з того, що, як експериментально було встановлено ще наприкінці XIX ст., на сприйняття одного біта інформації людині потрібно 0,15 с. Оскільки номер телефона складається з кількох цифр, то для розрахунку часу екпонування номера телефону слід використовувати формулу Хартлі (2).
Розраховуючи час експонування номера телефона, потрібно враховувати також, чи повторюються в номері якісь групи цифр, адже такі номери сприймаються за коротший інтервал часу (власники фірм, знаючи це, спеціально намагаються отримати номери, в яких групи цифр повторюються).
Таке саме правило розрахунку стосується й часу експонування інтернет-адрес, якщо в них літери не утворюють зрозумілих для отримувачів слів.
Упродовж ХХ ст. людство зробило майже 90% усіх винаходів та відкриттів, які стали рушійною силою науково-технічної революції.