4.7. Компресованість інформації
Компресованість інформації, як правило, визначають тоді, коли над повідомленням виконують одну з двох протилежних операцій: його ущільнюють або розширюють. Як результат виконання цих двох операцій, отримують два повідомлення: перше — до виконання операції, друге — після її виконання.
4.7.1. Ущільнення
Сутність ущільнення. Під час готування й передачі повідомлень часто виникає таке завдання: ущільнити інформацію повідомлення так, щоби вона була в меншому, ніж існує на цей момент об’ємі носія інформації або щоб її можна було передати за коротший час. Розрізняють два способи ущільнення: перший — без втрати інформації (як для знакових, так і для незнакових повідомлень); другий — із втратою частини інформації (переважно для знакових повідомлень).
Таким чином, ущільнення — це створення такої копії повідомлення, яка займає або менший об’єм (площу) носія інформації, або може бути передана за коротший інтервал часу.
Приклад. Ущільненням є архівування файлів на комп’ютерних носіях інформації, скорочення повідомлень у ЗМІ, коли залишають тільки цінну інформацію і видаляють інформаційний шум.
Ущільнення повідомлень веде до розроблення більш досконалих носіїв інформації чи створення оптимальніших способів її кодування.
Ущільнення незнакової інформації. Для ущільнення найширше використовують ті носії й ті канали, які за співвідношенням “кількість інформації в одиниці об’єму (площі) / ціна” і “кількість інформації за одиницю часу / ціна” мають оптимальне значення.
Для ущільнення в комп’ютерах використовують спеціальні програми — так звані архіватори. Залежно від особливостей опрацьовуваної інформації, способу архівування та деяких менш важливих параметрів ці програми можуть ущільнювати інформацію в кілька разів. У наш час типовими і найрозповсюдженішими програмами-архіваторами є ZIP, RAR, ARJ, LHA та деякі ін.
Що стосується подання для реципієнтів тієї самої аудіальної чи візуальної інформації за менший відрізок часу, то тут існують чіткі обмеження — це мінімальний час, за який людина може сприйняти й розпізнати інформацію. Ще більше зменшення мінімального часу сприймання може призвести лише до того, що інформацію не сприймуть чи не розпізнають взагалі, а, отже, для реципієнтів вона буде просто втраченою. Тому такі наднормативні ущільнення в ЗМІ є взагалі неприйнятними.
Структура знакового повідомлення з позиції ущільнення інформації. Елементи знакового повідомлення можна класифікувати за ступенем ущільнення в них інформації. Ущільнені елементи достатньо часто використовують, щоби полегшити реципієнтам пошук потрібної інформації. У публіцистичних видах літератури – це короткий виклад новин у передтекстах (анотаціях47), за яким іде повний; у наукових — це реферати статей чи анотації монографій; у художніх — компедіуми, які йдуть після назви розділу перед самим текстом. Співвідношення між повним текстом повідомлення та його ущільненими варіантами показано на рис. 22. Тут зверху над повним текстом перелічено його ущільнені варіанти — напівзв’язні у формі термінів (ключових слів — словосполучень) і називних речень (назв рубрик змісту й всього повідомлення), а внизу — зв’язні варіанти у формі реферату й анотації.
Назва
Ключові слова
Зміст
Повний текст
Реферат
Анотація
Рис. 22. Інформаційна структура ущільненого повідомлення
Ущільнення знакової (вербальної) інформації. Розглянемо, як у меншому за обсягом тексті (відносно оригіналу) подати ту саму кількість інформації.
Для знакових повідомлень ущільнення має конкретизовані формулювання вказаної загальної задачі — подати: (а) повідомлення в меншій, ніж це є, кількості байтів; (б) в меншому за обсягом тексті ту саму кількість інформації; (в) подати той самий текст на меншій площі носія інформації (площі газетної сторінки тощо); (г) подати той самий текст у виданні меншого обсягу; (ґ) подати ту саму аудіальну чи візуальну інформацію за менший відрізок часу; е) видалити з повідомлення інформаційний шум, що, звісно, може призвести до певного зниження ступеня його зрозумілості.
Приклад. Повернемося до репортажу з роману Марка Твена (див. вище приклад на с. ХХХ). На першому етапі текст репортажу можна ущільнити в такий спосіб:
У понеділок, вівторок, середу, четвер, п’ятницю, суботу й неділю король прогулювався верхи в парку.
Таке повідомлення міститиме ту саму кількість інформації, але займатиме вже значно менше площі. При цьому ущільнене повідомлення міститиме в одному реченні вже 13 одиниць нової контекстної інформації, що, в принципі, може бути явно забагато для реципієнтів низького рівня кваліфікації.
На другому етапі повідомлення можна ущільнити в такий спосіб:
Увесь тиждень король прогулювався верхи в парку.
У науковій літературі можуть використовувати інші способи ущільнення, зокрема такі:
а) замість довгого вербального тексту ті самі дані подають у формі таблиці;
б) замість вербального тексту чи таблиці дані подають в аналітичному вигляді — формулою;
в) «запаковують» інформацію в спеціальні шаблони (наприклад, інформацію про видання — у шаблон бібліографічного опису);
г) використовують різні види абревіатуризації;
ґ) здійснюють анотування чи реферування повідомлення (веде до втрати частини інформації; див. їх визначення в розділах 10.5 і 10.6);
д) виконують скорочення тексту (веде до втрати частини інформації).
Правда, за ущільнення інформації реципієнти повинні певним чином „розплачуватися”: одні з цих методів роблять подання інформації складнішим (наприклад, при використанні аналітичних форм), а другі — збільшують час сприйняття інформації (наприклад, при абревіатуризації).
Для подання того самого за обсягом тексту на меншій площі (на меншій кількості сторінок) використовують інші спеціальні методи. Так, застосовують шрифти спеціальних гарнітур, які дають змогу зекономити близько 10% площі паперу, а також спеціальні сорти паперу, які мають меншу, ніж звичайно, товщину. Така потреба в компресуванні іноді виникає при виданні однотомних довідників (енциклопедій, словників тощо). Інколи для конкретного видання навіть розробляють спеціальні гарнітури шрифтів і спеціальні сорти паперу, призначені лише для цього видання. Проте такі методи компресування мають свої обмеження: вони можуть бути використані лише для деяких видів літератури (наприклад, довідкової), що розраховані лише на вибіркове, а не наскрізне читання.
Для ущільнення повідомлень, призначених для передачі ЗМІ, найчастіше використовують скорочення, тобто один із методів виправлення (редагування) тексту. Існує такий типовий алгоритми скорочення:
— визначають рівень, на якому слід провести скорочення (наприклад, на рівні слів, речень чи надфразових єдностей —абзаців);
— вибрають шкалу для експертних оцінок (наприклад, шкалу з трьох оцінок: 1, 2 і 3);
— біля кожного компонента обраного рівня ставлять експертні оцінки, що вказують на ступінь відповідності компонента основній темі чи меті повідомлення (наприклад, найвища оцінка “3” відповідає найбільшій відповідності, а найменша “1” — найменшій);
— видаляють з повідомлення компоненти, оцінки яких свідчать про те, що вони найменше стосуються основної теми чи мети повідомлення (це компоненти навпроти яких стоять оцінки тільки „1” чи „1”, і „2” — залежно від потрібного обсягу скорочення).
У ЗМІ під час ущільнення потрібно користуватися такими нормами. Якщо в повідомленні існує можливість ущільнити інформацію без втрати її кількості, то її слід ущільнити незалежно від виду літератури, використовуючи найнижчий ступінь компресованості (див. про нього наступний розділ 4.7.2). У довідковій, інформаційній і рекламній літературі інформацію слід подавати лише в ущільненому вигляді з найвищим ступенем компресованості. У публіцистичній літературі інформацію треба подавати з середнім ступенем компресовваності. Загалом, ступінь компресованості повинен бути таким, щоби не блокувати і не сповільнювати сприйняття реципієнтською аудиторією поданої інформації.
Якщо ущільнення інформації унеможливлює її сприйняття, ступінь компресування слід зменшити.