Тема 8. Форми інвестування

1. Інвестиції у виробничі фонди (реальні інвестиції)

Реальні інвестиції (на відміну від фінансових — з вкладенням в цінні папери) повністю спрямовуються на збільшення реального капіталу (основного і оборотного), тобто в основні фонди і на при­ріст матеріально-виробничих запасів.

Термін "реальні інвестиції" застосовується в міжнародній прак­тиці економічного аналізу і використовується, зокрема, в системі національних рахунків ООН.

Ринковій економіці властиві також такі поняття, як валові і чисті інвестиції. Реальні чисті інвестиції — це вкладення за рахунок фонду накопичення національного доходу. їх ще називають "інвестиціями розширення". У сукупності з інвестиціями з фонду відшкодування спожитого основного капіталу (інвестиції оновлення) вони склада­ють валові реальні інвестиції.

Джерелом чистих інвестицій є знову створена вартість, тобто частина чистого прибутку, що зберігається. Мобілізуються чисті інвестиції як за рахунок підприємницького прибутку (самофінансу­вання), так і за рахунок кредиту, тобто залучених коштів з ринку позикового капіталу.

Джерелом інвестицій оновлення є амортизаційні відрахування.

У розвинених країнах частка приватних реальних інвестицій коли­вається від 60 до 80%. Державні реальні інвестиції, здійснювані як безпосередньо, так і за рахунок надання кредитів, грають регулюючу роль в економіці і прямують передусім в галузі інфраструктури (енер­гетику, транспорт і зв'язок, науку, освіту, екологію і охорону здоров'я).

Для економічного аналізу реальних інвестицій у світовій практиці використовується декілька показників. Вартісне вираження капіталу, який вкладається, — це обсяг реальних інвестицій. Відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту — це норма інвестицій (норма накопичення). Відношення валових інвестицій до приросту ВНП за той же період характеризує ефективність накопи­чення і називається приростним коефіцієнтом капіталомісткості. Норма валових інвестицій в розвинених країнах коливається від 20 до 40%.

Виробничі фонди як об'єкти інвестування і реальні інвестиційні проекти повинні стати на сучасному етапі основою інвестиційних про­цесів. Це пояснюється, насамперед, нерозвиненістю фондового ринку України, а також підривом довіри до нього з боку юридичних осіб і населення. Разом з тим реальні інвестиції (будівництво, організація виробництва, придбання нерухомості) завжди вважалися надійним розміщенням капіталу, його захистом від інфляції. По-перше, ціни на ці об'єкти ростуть набагато більш високими темпами, ніж знецінюєть­ся національна валюта, по-друге, реальні інвестиції завжди дають більш вигідну віддачу капіталу, чим вкладення в фінансові інвестиції (цінні папери, валюту або інші фінансові інструменти). Крім того, реальні інвестиції — це завжди найбільш вагомий показник фінансового стану (іміджу) будь-якої компанії, що розвивається, або виробництва, гарант залучення до інвестиційної діяльності інших приватних інвесторів.

Розвиток ринкових відносин, конкуренція стимулюють приско­рення науково-технічного прогресу, вимагають збільшення вкладень в інтелектуальний потенціал суспільства. Результати наукових досліджень стають активним елементом виробництва, входять до ,складу реальних інвестицій.

Таким чином, до об'єктів реальних інвестицій потрібно віднести:

• основні виробничі і невиробничі фонди всіх галузей економіки, які знов створюються, реконструюються і модернізуються;

• всю сукупність оборотних коштів;

• інтелектуальні і духовні цінності;

• майнові права користування землею, природними ресурсами і іншими об'єктами власності.

У наших умовах ці об'єкти вкладень капіталу порівняно з цінними паперами переважають.

Для економічного аналізу ефективності реальних інвестицій їх класифікують за різними ознаками: формами власності, джерелами фінансування, галузями і підгалузями економіки, технологічним складом витрат, формами відтворювання та ін.

В Україні інвестиційна структура за формами власності тільки формується. Співвідношення державних, приватних інвестицій і інвестицій колективних підприємств найближчим часом може різко змінитися внаслідок розвитку процесів приватизації.

У структурі реальних інвестицій за джерелами фінансування намітилися зрушення в бік збільшення частки позикових і залучених коштів і зменшення частки власних коштів інвесторів.

Реальні інвестиції характеризуються галузевою і технологічною структурами, зрушення в яких визначають ефективність накопичення.

У галузевій структурі в останні роки спостерігається тенденція збільшення питомої ваги вкладень в обробну промисло­вість,, особливо в машинобудування, будівництво, транспорт і зв’язок.

Галузева структура інвестицій, яка склалася в промисловості України, свідчить про значне переважання вкладень у галузі важкої індустрії , в порівнянні з харчовою і легкою промисловістю, тобто виробництвом товарів народного споживання.