4. Міжнародна інвестиційна діяльність і її інститути

Міжнародна інвестиційна діяльність обумовлюється експортом інвестиційного капіталу за кордон в грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку і розширення економічного впливу.

По характеру власності капітал, що вивозиться, може бути приватним і державним.

Розрізняють дві форми вивозу капіталу:

- вивіз підприємницького капіталу — його розміщення у вироб­ничі підприємства країн-імпортерів;

- вивіз позикового капіталу — у вигляді позик, кредитів, вкла­день на поточні рахунки в іноземні банки.

Підприємницький капітал, в свою чергу, поділяється на прямі і портфельні інвестиції. Прямі інвестиції — це вкладення в зарубіжні підприємства, які забезпечують контроль інвестора або його участь в управлінні підприємством. По визначенню МВФ, інвестиції вважа­ються прямими при наявності у іноземного інвестора не менше за 25% акцій підприємства.

Портфельні інвестиції — це вкладення в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакету), облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою отримання підвищеного прибутку за рахунок податкових пільг, змін валютного курсу і т.ін.

Вивіз підприємницького капіталу може здійснюватися також шляхом створення дочірніх підприємств за рубежем, у тому числі підприємств зі змішаним капіталом (спільних підприємств).

Найбільш впливовою міжнародною валютно-кредитною систе­мою є група Всесвітнього банку (Бреттон-Вудська валютна система), яка включає Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Міжнародне агентство розвитку (МАР), Многостороннє інвестиційне гарантійне агентство (МІГА).

Міжнародний банк реконструкції і розвитку і Міжнародний валютний фонд — це міждержавні інвестиційні інститути, засновані одночасно в 1944 р. в Бреттон-Вудсі (США). Членами МБРР можуть бути тільки країни, які вступили до МВФ.

МБРР почав свою діяльність в 1946 році. Основна його мета — служити каналом передачі ресурсів від розвинених країн до країн, що розвиваються, для сприяння їх економічному і соціальному розвитку. МБРР, нарівні з фінансовими ресурсами, надає також тех­нічну допомогу, дає рекомендації з розробки економічної політики.

Співвласниками МБРР є уряди близько 160 країн. Статутний капітал банку утворюється шляхом підписки країн-членів на акції. Надання позик країнам-учасницям здійснюється за рахунок кредит­них коштів, які залучаються банком на світових ринках капіталів. Значна частина коштів МБРР поступає також від нерозподіленого прибутку і погашення раніше наданих позик, які видаються банком на термін від 15 до 20 років і мають п'ятирічний пільговий період. Позики надаються країнам, що розвиваються, які продемонстру­вали певне економічне зростання і соціальний прогрес. Статутом МБРР, визначене обов'язкове цільове використання позик, що надаються, — вони повинні використовуватися виключно на продук­тивні цілі і сприяти економічному зростанню країн-позичальників, тобто об'єктом кредитування повинні бути реальні інвестиції. Позики надаються безпосередньо уряду або під його гарантію, з урахуванням імовірності їх погашення в майбутньому.

У жовтні 1974 р. для координації дій членів МБРР і МВФ був створений комітет розвитку (КР). Його офіційна назва "Спільний комітет Ради директорів Світового банку і Міжнародного валютного фонду" на рівні міністрів з питань передачі матеріальних ресурсів країнам, що розвиваються. У цей час КР складається з 221 члена, в основному міністрів фінансів, що призначаються терміном на два роки однієї з країн або групою країн. КР інформує і консультує директорати МБРР і МВФ.

Міжнародна асоціація розвитку створена в 1960 р. з метою фінансування проектів і програм розвитку на концесійних умовах в найбідніших країнах (з річним прибутком на душу населення менше за 610 доларів США). У цей час таких країн нараховується біля сорока. Фонди МАР формуються шляхом періодичних вкладень за рахунок внесків розвинених країн. Частина ресурсів МАР отримує у вигляді переказів від МБРР. У МАР входять розвинені країни-донори, а також країни, що розвиваються, які делегують на переговори по наданню допомоги своїх представників з числа високопостав­лених офіційних осіб. Готують рішення виконавчі директори, які затверджуються Радою директорів МАР. У цей час в МАР входить більше 140-а країн.

На відміну від позик МБРР МАР надає кредити, ресурсами для яких є внески за підпискою, додаткові внески промислово розви­нених країн-членів і відрахування з чистого прибутку МБРР. Безвідсоткові кредити МАР надаються тільки урядам на термін від 35 до 40 років, з пільговим періодом до 10 років.

Головною задачею міжнародної фінансової корпорації, створеною в 1956 p., є сприяння країнам, що розвиваються, в розвитку при­ватного сектора шляхом інвестування або надання позик. Фонди МФК складаються з прибутків від акцій, які купують країни-члени МФК, власних позик, зокрема від МБРР, нерозподіленого прибутку.

Членами МФК можуть бути тільки країни-учасниці МБРР. У цей час в МФК входить 146 членів. У юридичному відношенні банк і корпо­рація — дві самостійні організації з власними виконавчими органами. Разом з тим МБРР і МФК мають загальне керівництво і деякі служби.

У 1986 р. з ініціативи МФК створена консультативна служба з іноземних інвестицій (ФІАС). Керівництво цією службою спільно з МФК здійснюють МІГА і МБРР. ФІАС за проханнями урядів країн, що розвиваються, виробляє найбільш раціональні шляхи залучення прямих іноземних інвестицій, вивчає інвестиційний клімат цих країн, допомагає в розробці інвестиційного законодавства і організації установ, необхідних для залучення прямих іноземних інвестицій.

Всебічне інвестиційне гарантійне агентство створене в 1988 р. з особливою метою — сприяти інвестуванню акціонерного капіталу і залученню інших прямих інвестицій в країни, що розвиваються, шляхом усунення перешкод некомерційного характеру. У рамках цієї задачі МІГА здійснює страхування зарубіжних інвесторів від збитків, пов'я­заних з некомерційним ризиком. МІГА також надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, дає рекомендації щодо поліпшення умов для притоку інвестицій в країну, сприяє розробці і реалізації інвестиційних програм і проектів. Підписали конвенцію, що засно­вує МІГА, 115 країн. Членами МІГА сьогодні є близько 90 країн.

Традиційними об'єктами інвестування Групи Всесвітнього бан­ку є елементи виробничої і соціальної інфраструктури — авто- і залізничні магістралі, транспорт, зв'язок, енергопостачання і ін., які безпосередньо впливають на прискорення процесу розвитку економіки.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) був ство­рений у 1991 р. для сприяння переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також розвитку приватної і підприємницької ініціативи в країнах Центральної і Східної Європи, які проводять в життя ринкову економіку. До складу 59 акціонерів банку входять країни, що знаходяться як у цьому, так і в інших регіонах світу, а також Європейське співтовариство і Європейський інвестиційний банк.

ЄБРР сприяє розвитку приватного сектора в економіці країн за допомогою інвестиційних операцій і залучення іноземного і вітчиз­няного капіталу. Він взаємодіє з комерційними банками і інвести­ційними фондами, а також з державними експортно-кредитними агентствами.

Одна з найважливіших задач ЄБРР — сприяння прямим інве­стиціям, структурній перебудові технологічно життєздатних підпри­ємств, надання їм довгострокових коштів і допомоги з метою перетворення їх в фінансово благополучні і самостійні компанії. ЄБРР розробив інвестиційні проекти в області природоохоронної інфраструктури, провівши попередні екологічні дослідження, і виступив ініціатором цілого ряду передінвестиційних природоохороних заходів. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) і фінансово-кредитний інститут Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) ство­рені в 1959 році в Люксембурзі десятьма країнами—учасницями ЄЕС. Задачами банку відповідно до статуту є розвиток відсталих районів країн-учасниць ЄЕС, фінансування будівництва, реконст­рукція і' модернізація підприємств в окремих країнах, де недо­статньо власних інвестицій для цих цілей, реалізації спільних інвестиційних проектів для декількох країн або ЄЕС загалом. Діяль­ність банку розповсюджується також на 74 країни, що підписали угоди з ЄЕС про асоціацію і співпрацю. Очолює ЄІБ Рада керівни-• ків, куди входять міністри фінансів країн ЄЕС і Директорат у складі 19 директорів і 11 заступників.

Найбільші частки в статутному фонді банку мають у своєму розпорядженні три країни: ФРН, Франція і Великобританія — по 21,875%'' Кредити банку в фінансуванні інвестиційних проектів зай­мають, як правило, \не більше 50% для країн, що розвиваються, асо­ційованих з ЄЕС, видаються пільгові кредити на термін до 30-40 років. Основні об'єкти кредитування — транспорт, енергетика, зв'язок і ін. істотну роль в міжнародній інвестиційній діяльності має "Банк : міжнародних розрахунків" (БМР). Цей банк був заснований в Базелі (Швейцарія) в 1930 році з метою сприяння співпраці серед цент­ральних банків. БМР виконує чотири основні функції: він приймає на депозит резерви центральних банків і використовує їх для надан­ня позик і розміщення коштів на ринку капіталів; консультує центральні банки і міжнародні фінансові організації щодо кредитних і валютних операцій; діє як банк-депозитарій при реалізації міжнародних фінансових угод; є центром монетарних і економічних дослід­жень. Загальні збори БМР складаються з представників 25 євро­пейських країн, США, Канади, Японії, Австралії і Південної Африки.

Певну роль у розвитку міжнародних валютно-фінансових від­носин в інвестиційній діяльності відіграють різні угрупування країн, об'єднаних в групи в різний час практично з аналогічними цілями: взаємодопомоги, координації діяльності в галузі валютно-фінан­сової і інвестиційної політики.

Відомі: "Група п'яти", "Група семи", "Група десяти", Трупа 24", "Група ЗО", "Група 77". Група п'яти складається з п'яти країн: Франції, Німеччини, Японії, Великобританії і Сполучених Штатів. Ці ж держави разом з Італією і Канадою утворили групу семи — найбільш відоме і впливове міжнародне фінансове угрупування.

Група десяти створена в 1962 році відповідно до Загальної угоди про позики розвинених країн-членів МВФ. У цю групу, крім "сімки", увійшли Нідерланди, Бельгія і Швеція, вони прийняли на себе зобов'язання надавати у разі необхідності в певних розмірах позики МВФ. У 1984 р. до цієї групи приєдналася Швейцарія.

Група 24 створена в 1972 році країнами, що розвиваються, — членами МБРР і МВФ. Міністри фінансів країн цієї групи проводять регулярні засідання, звичайно після міністерських зустрічей МБРР і МВФ. Група 24 входить до складу групи 77 і формулює для неї основні положення з валютно-фінансової, кредитної, інвестиційної діяльності.

Група 30 створена на початку 1979 р. провідними банкірами, бізнесменами і фінансовими керівниками розвинених країн і країн, що розвиваються, як неформальне об'єднання. Члени цієї групи збираються декілька разів на рік для обговорення шляхів вирішення світових економічних проблем. За результатами обговорень члени групи складають звіти і виробляють рекомендації.

Група 77 створена в 1967 р. країнами, що розвиваються. Зараз вона нараховує 127 членів, однак первинна назва зберігається. Періодично група проводить збори своїх членів, звичайно в рамках засідань ООН.