3. Інтелектуальні інвестиції

Однією з складових частин інвестиційного ринку є ринок інте­лектуальних товарів і послуг. На цьому ринку обертається особли­вий товар, що є інтелектуальною власністю людини або групи людей, так як товарну форму приймає продукт інтелектуальної діяльності індивідуума або колективу. Тому інтелектуальна власність може виступати в двох формах: індивідуальній і колективній.

Інтелектуальна власність може бути розділена на декілька видів:

- виняткова власність — запатентована або захищена авторсь­ким правом;

- інформаційна — у вигляді придбаних знань, ідей, досвіду, навичок, кваліфікації. Ця власність не має правового захисту і реалізовується у вигляді інформаційних послуг на контрактній основі через навчання, освіту або публікацію;

- ліцензійна — у вигляді придбаних інвестором прав володіння або користування, що фіксуються ліцензіями.

Можна виділити ще один вид інтелектуальної власності, яка не-може" бути запатентована, оскільки її авторами можуть бути декілька" індивідуумів або колективів. Така власність має власти­вість швидко перетворюватися з виняткової в суспільне надбання. Прикладом такої власності можуть бути окремі ідеї і пропозиції, які реалізовуються в законодавчих і нормативних актах, втрача­ючи при цьому авторство. З метою захисту прав на таку власність автори користуються послугами спеціальних реєстраційних фірм, фіксуючих пріоритет. Інший спосіб захисту такої власності — спосіб першої публікації.

Відповідно до видів інтелектуальної власності класифікуються і об'єкти інтелектуальних інвестицій, насамперед винахід, корисна модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг.

Згідно з українським законодавством, винахід (корисна мо­дель) — це результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології". Такими результатами можуть бути будь-які продукти або способи їх виробництва. Корисною моделлю вважається конструк­тивне виконання пристрою. Право власності на винахід засвідчу­ється патентом терміном дії 20 років, корисна модель патентується на термін 5 років з можливим продовженням терміну ще на 3 роки.

Промисловий зразок — це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Таким результатом може бути форма, малюнок, забарвлення або їх поєднання, що визначає зов­нішній вигляд промислового виробу, який задовольняє естетичні запити. Патенти на промислові зразки видаються терміном на 10 років з можливим продовженням терміну ще до 5 років.

Знак для товарів і послуг — це позначення, яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, тобто це словесні, образотворчі, об'ємні і інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі або колірному поєднанні. Право влас­ності на знаки затверджується свідоцтвом на термін 10 років з мож­ливим подальшим періодичним продовженням кожен раз на 10 років.

Об'єкти інтелектуальної власності реєструються в Державному комітеті України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України).

Об'єктами інтелектуальної власності можуть бути також наукові теорії, математичні методи, плани, правила, програми для обчис­лювальних машин, типології інтегральних мікросхем, художні твори і ін. Деякі з них можуть підтверджуватися патентним відомством, до інших, зокрема наукових праць, творів літератури та мистецтва діють норми авторського права, закріплені цивільним кодексом.

У залежність від вигляду інтелектуальна власність по-різному реалізується на ринку інтелектуальних товарів і послуг. У більшості випадків інтелектуальні товари і послуги стають об'єктом інвести­цій, однак вони можуть реалізовуватися і на споживчому ринку. Інвестор придбає інтелектуальні товари і послуги з метою їх використання в інвестиційній (підприємницької) діяльності і в надії отримання прибутку в майбутньому. Тому вкладення в інтелектуальну власність (придбання інтелектуальних товарів і послуг) прий­нято називати інтелектуальними інвестиціями.

Інтелектуальні інвестиції здійснюються у вигляді:

- придбання виняткових прав використання — купівлі патентів, ліцензій на винахід, промислові зразки, товарні знаки і ін.;

- придбання інформаційних послуг через найм різного роду фахів­ців — вчених і практиків за контрактом або у вигляді разового придбан­ня інформаційних послуг (консультації, експертизу, рекомендації і ін.);

придбання науково-технічної продукції, тобто інтелектуальних товарів в матеріальній формі (проектно-кошторисної документації, програм, методик, "ноу-хау"). Ці товари можуть бути у вигляді будь-яких носіїв інформації — друкарської продукції, програмного забезпечення для комп'ютерів, аудіо- або відеозапису;

- вкладень в людський капітал, тобто витрат на освіту, підготов­ку і перепідготовку кадрів, навчання, охорону здоров'я і т.ін.

Фінансування інтелектуальних інвестицій може здійснюватися за рахунок трьох джерел: бюджетних асигнувань і коштів державних підприємств; приватно-підприємницького капіталу; спонсорських коштів, субсидій окремих фірм або приватних осіб.

Фінансування інтелектуальних інвестицій за рахунок бюджетних асигнувань здійснюється державою з метою підвищення інтелектуального потенціалу суспільства. Споживачами інтелектуальних товарів і послуг, що фінансуються з держбюджету, є найширші верстви населен­ня які навчаються в середніх школах, ліцеях, коледжах, вузах і т.ін.

Приватнопідприємницький капітал орієнтується на виробницт­во таких інтелектуальних товарів, які в максимально короткі терміни принесуть підприємницький прибуток зі ставкою не нижче серед­ньої в промисловості. Приватні інтелектуальні інвестиції здійснюються у видання учбової, учбово-методичної, довідкової літератури, науково-дослідних трудів, науково-популярних і художніх творів.

Інтелектуальні інвестиції в науково-дослідну діяльність реалізовуються у вигляді венчурних проектів, через створення різного роду науково-дослідних, інжинирінгових і консалтингових фірм. Дану форму інтелектуальних інвестицій прийнято відносити до інновацій.

Посередницькі функції на ринку інтелектуальних товарів і послуг здійснюють брокерські фірми і науково-консультаційні цент­ри, що мають у своєму розпорядженні банки даних про новітні винаходи, промислові зразки, науково-технічні розробки.

Більшість країн з ринковою економікою має в інтелектуальній сфері цілий ряд установ, що функціонують за рахунок субсидій з боку фірм і окремих приватних осіб. Такі недержавні фонди, асоціа­ції, центри, університети і коледжі прийнято називати неприбут­ковими установами, а фірми і приватних осіб, що виступають в ролі інвесторів,—донорами.

Це альтернативний бюджетному і підприємницькому сектор економіки, через який здійснюються інтелектуальні інвестиції, як правило, з добродійними цілями. Прикладом може служити універ­ситет Карнегі у Вашингтоні, фонд Сороса, який здійснює ряд про­ектів інтелектуального інвестування в Східній Європі, у тому числі і в Україні. Результатом діяльності неприбуткових установ в інтелек­туальній сфері є поліпшення життєвого рівня окремих верств населення. Зокрема, в Україні фондом Сороса фінансувалося перенавчання офіцерів, що звільняються з армії.