Політико-правова система Німеччини План

1. Загальна характеристика політичної системи та організація державної влади.

2. Судова система.

3. Система місцевого самоврядування та адміністративно-територіальний поділ.

4. Партійна система.

1. Сучасна ФРН виникла 3 жовтня 1990 р. внаслідок об’єднання Німецької Демократичної Республіки та Федеративної Республіки Німеччини. Внаслідок об’єднання НДР потрапила під дію Основного закону ФРН, був прийнятий у 1949 р. та змінити який можна лише 2/3 голосів депутатів Бундестагу та Бундесрату.

У відповідності до Основного закону, головою держави є Федеральний президент, який обирається на 5 років Федеральними зборами, до складу яких входить однакова кількість депутатів Бундестагу та Бундесрату.

Президент не може бути членом Федерального уряду, депутатом парламенту, займати будь-яку платну посаду, входити до складу керівних органів або спостережної ради підприємств.

Повноваження:

1. представляє ФРН у міжнародних правових відносинах.

2. укладає договори з іноземними державами.

3. акредитує та приймає послів.

4. призначає та звільняє федеральних суддів, федеральних чиновників, офіцерів, унтер-офіцерів.

5. в окремих випадках здійснює право помилування від імені федерації.

6. перевіряє конституційність вступу у силу законів і обнародує їх.

7. видає акти, які мають бути підписані саме канцлером або відповідним міністром, окрім актів про звільнення федерального канцлера та про розпуск Бундестагу.

8. розпускає парламент, коли він не обирає канцлера або відмовляє йому у довірі.

9. призначає членів Федеральної рахункової палати за поданням її голови.

10. пропонує Бундестагу кандидатуру на посаду канцлера і призначає її в разу обрання.

11. за поданням канцлера звільняє та призначає федеральних міністрів.

Президент Німеччини не виступає головнокомандувачем збройних сил, а керує тільки силами оборони.

Президент може достроково бути позбавлений своїх прав через процедуру імпічменту, якщо Конституційний суд визнає його вину у навмисному порушенні Основного та федерального законів. Процедура імпічменту в Німеччини проводиться наступним чином:

1. обвинувачення виноситься 2/3 голосів депутатів обох палат парламенту за пропозиції ¼ частини Бундестагу чи Бундесрату.

2. остаточне рішення приймає Конституційний суд.

Парламент Німеччини.

Складається з двох палат – Бундестагу та Бундесрату.

До Бундестагу обираються 662 депутати прямими виборами терміном на 4 роки,

До Бундесрату обираються 68 депутатів, які призначаються урядами земель пропорційно до кількісного складу населення землі. Бундесрат виступає як орган представництва всіх суб’єктів федерації.

У кожній палаті парламенту є свій голова, постійні та спеціальні комісії, власний регламент діяльності.

Законодавчу ініціативу у Німеччини мають депутати Бундестагу, Бундесрату та члени Федерального уряду.

Законопроекти Федерального уряду вносяться спочатку до Бундесрату, який впродовж 6 тижнів має сформулювати по них висновки, а потім законопроекти передаються до Бундестагу.

Проекти Бундестагу вносяться до Бундесрату через Федеральний уряд.

Якщо закон, прийнятий Бундестагом, отримує схвалення Бундесрату, то він набуває чинності.

Якщо Бундесрат не схвалює, то використовуються наступні процедури:

- звичайна процедура: скликання протягом 3 тижнів Бундесратом спільної комісії для узгодження законопроекту або відхилення ним законопроекту відносною чи кваліфікованою (2/3 голосів) більшістю голосів.

Такою ж кількістю голосів Бундестаг може подолати заперечення Бундесрату.

• процедура, яка передбачає обов’язкову згоду Бундесрату на прийняття закону: скликання спільної комісії для узгодження законопроекту Федеральним урядом, Бундестагом чи Бундесратом і голосуванням обома палатами компромісного тексту відносною більшістю.

• процедура крайньої необхідністю: передбачає прийняття закону Бундесратом, коли Президент за пропозицією уряду і згодою Бундесрату оголошує про стан законодавчої необхідності.

Бундестаг може передати Федеральному уряду, федеральному міністру або уряду землі законодавчі повноваження.