ЗАПОРІЗЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ КОЛЕДЖ

КАФЕДРА юридичних дисциплін

МІЖНАРОДНЕ МОРСЬКЕ ПРАВО№

Лекція з курсу “Міжнародне право”

Укладач:

кафедри юридичних дисциплін

ЗІНУХОВА В.М.

ЗАПОРІЖЖЯ

2010

План лекції:

1. Поняття міжнародного права, його особливості та кодифікація.

2. Правовий статус та правовий режим морських просторів:

2.1. Внутрішні води та територіальне море.

2.2. Право мирного проходу через територіальне море, права та обов’язки прибережної держави.

2.3. Прилегла зона.

2.4. Держави-архіпелаги.

2.5. Виключна економічна зона.

2.6. Континентальний шельф.

2.7. Відкрите море.

1. Поняття міжнародного права, його особливості та кодифікація.

Міжнародне морське право регулює взаємовідносини та діяльність усіх держав у сфері використання ними просторів та природних ресурсів Світового океану.

Історія розвитку та становлення цієї галузі міжнародного права уходить корінням у глибоку давнину. Лише тільки мореплавство та торгівля набули міждержавного характеру, пов’язали держави між собою, виникла необхідність у регламентації морських зносин.

Спочатку виникли правила стосововно перевезення вантажів морем, найму суден, відшкодування збитків внаслідок аварії корабля тошо. Згодом почали з’являтися міждержавні угоди, які дозволяли або забороняли підданим інших держав плавати у відкритому морі, висаджуватися на їхніх берегах або здійснювати прохід через територіальне море.

У зв’язку з тим, що звичаї, які застосовувалися при використанні морів та океанів, створювалися протягом тривалого часу, визнавалися одними державами та не визнавалися іншими, між державами виникали спори про те, чи є та чи інша норма обов’язковою.

Так виникла необхідність у кодифікації норм міжнародного морського права. Однак лише у ХХ ст. об’єктивно дозріли умови для якісного розвитку норм та інститутів міжнародного морського права та їх кодифікації.

У 1958 р. в Женеві відбулася І Конференція ООН з морського права, у якій взяли участь 86 країн. В результаті були прийняті чотири конвенції: 1) про відкрите море; 2) про територіальне море та прилеглу зону; 3) про континентальний шельф; 4) про рибальство та охорону живих ресурсів відкритого моря.

У 1960 р. відбулася ІІ Конференція ООН з морського права. Її мета полягала у розробці міжнародно-правових норм з питань, які не були вирішені на І Конференції. Однак, обставини загальносвітового розвитку, що склалися у той час, не дозволили вирішити ці завдання.

Беручи до уваги розвиток, який стався після конференцій ООН з морського права, що відбулися в Женеві у 1958 і 1960 роках, ООН підкреслила необхідність розробки нової загальноприйнятної Конвенції з морського права. З 1973 по 1982 роки тривала ІІІ Конференція ООН з морського права, яка завершилася прийняттям Конвенції ООН з морського права. Ця Конвенція сьогодні є основним джерелом міжнародного морського права.

У Конвенції ООН з морського права 1982 р (далі – Конвенція) усвідомлюється тісний взаємозв'язок проблем морського простору і необхідність розглядати їх як єдине ціле, визнається бажаність встановлення за її допомогою і з належним урахуванням суверенітету всіх держав, правового режиму для морів і океанів, який сприяв би міжнародним сполученням, а також використанню морів і океанів у мирних цілях, справедливому та ефективному використанню їхніх ресурсів, збереженню їхніх живих ресурсів, вивченню, захисту і збереженню морського середовища,

Отже, кодифікація і прогресивний розвиток морського права, досягнуті у Конвенції, сприятли зміцненню миру, безпеки, співробітництву і дружнім відносинам між усіма державами відповідно до принципів справедливості та рівноправності