Також парламент фрн здійснює функції:

1. обирає 2 палатами 16 суддів Конституційного суду.

2. обирає Президента та Віце-президента Федеральної розрахункової палати, яка контролює виконання державного бюджету, стан державного майна та державного боргу.

3. оголошує стан оборони в разі зовнішньої загрози.

4. обирає Канцлера тільки Бундестагом, може позбавити його достроково повноважень через конструктивний вотум недовіри.

5. здійснює законодавчі повноваження.

6. приймає закони у сфері виняткової компетенції федерації та конкуруючої компетенції федерації та земель.

Якщо канцлера достроково позбавляють повноважень, то це приводить до відставки всього уряду шляхом процедури конструктивного вотуму недовіри.

Дана процедура є можливою, якщо Бундестаг не підтримає пропозицію канцлера про довіру. Наслідком може бути:

1. Голова держави має право розпустити палату.

2. Палата обирає іншого канцлера.

Процедура конструктивного вотуму недовіри є важливим інструментом у політичній системі Німеччини, оскільки запобігає урядовим кризам – відставка діючого канцлера не відбувається без обрання нового.

Федеральний уряд.

Склад:

• Федеральний канцлер,

• Федеральні міністри.

Мають право займати тільки урядові посади.

Федеральний канцлер:

• визначає основні напрямки політики, несе відповідальність за них,

• координує діяльність уряду відповідно до регламенту, ухваленого главою державою,

• приймає рішення про кількість міністрів, затверджує сферу їх компетенції,

• у період війни командує силами оборони,

• є уособленням уряду перед главою держави, парламентом і громадськістю,

• дає згоду на оголошення главою держави стану законодавчої необхідності.

Федеральні міністри проводять справи у своїй галузі самостійно, а у випадку розбіжностей між ними рішення приймає уряд.

Федерального канцлера обирає абсолютна більшість голосів депутатів Бундестагу. Якщо запропоновану кандидатуру не обирають, то впродовж 14 днів Бундестаг повинен обрати канцлера абсолютною більшістю голосів. Якщо канцлера не обирають і в 2 турі, відбувається 3 тур, в якому для обрання необхідна відносна більшість голосів. Канцлера призначає після цього затверджує Президент.

У випадку не обрання канцлера у третьому турі, Президент впродовж 7 днів або має право призначити цю кандидатуру або розпустити Парламент.

2. Судова система ФРН включає наступні види судочинства:

- конституційне,

- загальне,

- спеціальне:

1. адміністративне;

2. фінансове;

3. соціальне;

4. трудове.

Конституційний суд обирається спільно Бундестагом та Бундесратом терміном на 12 років у складі 16 осіб – по 8 суддів від кожної палати.

Кожна палата Парламенту має власну процедуру виборів:

1. Бундестаг за допомогою спеціальної комісії, яка формується на основі пропорційного представництва політичних фракцій, обирає суддю голосами 8 членів комісії.

2. Бундесрат – 2/3 голосів палати.

Із 8 суддів обраних палатою, 3 представляють вищі федеральні суди, а 5 – відомі юристи.

Повноваження Конституційного суду:

1. тлумачення федеральної Конституції щодо розподілу компетенції між федеральними органами;

2. розглядає спори між федеральними органами влади і органами влади суб’єктів федерації;

3. розглядає спори між суб’єктами федерації;

4. виносить рішення про позбавлення основних прав громадян, про неконституційність політичних партій;

5. виносить остаточне рішення в процедурі імпічменту;

6. здійснює контроль за конституційністю федеральних та земельних законів на підставі рішень судів;

7. розглядає скарги фізичних і юридичних осіб після річного вступу їх у дію, а також нормативні акти і судові рішення, якщо вичерпані інші засоби.

Суб’єктами конституційного подання виступають: Федеральний уряд, земельний уряд, третина депутатів Бундестагу або Бундесрату.

Вищими органами звичайної, адміністративної, фінансової, трудової та соціальної гілок судочинства є:

- Федеральна судова палата,

- Федеральний адміністративний суд,

- Федеральний фінансовий суд,

- Федеральний суд з трудових питань,

- Федеральний суд з соціальних питань.

Організацію судової системи у ФРН визначають федеративний устрій держави та наявністю судів загальної та спеціальної юрисдикції.