Ліцензування страхової діяльності

Уповноважений орган видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються такі документи:

- копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

- довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

- довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

- правила (умови) страхування;

- економічне обгрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

- інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом [1].

Уповноважений орган зобов’язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на здійснення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

За бездіяльність на страховому ринку України Держфінпослуг анулювала ліцензій в 2008 році 7 страховим компаніям (19 ліцензій), в 2009 - 2 страховим компаніям (8 ліцензій).

Загалом, станом на 31 грудня 2009 року було зареєстровано 444 страхові компанії, із них – 65 компаній зі страхування життя, в той час як на аналогічну дату роком раніше – 469 страховиків [19].

9. Особливості, перспективи розвитку страхового ринку в Україні

Становлення України, як самостійної, незалежної та демократичної держави обумовлює створення та розвиток національних ринкових відносин. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу та прийняті Україною відповідні міжнародні зобов’язання визначають напрями та умови гармонізованого розвитку фінансового ринку в Україні, зокрема такої його частини, як страховий ринок.

Основними передумовами розвитку страхового ринку України є:

1) розвиток відносин власності;

2) побудова та створення ринкових умов господарювання, розвиток конкуренції;

3) ліквідація державної монополії у страхуванні;

4) необхідність забезпечення безперервного відтворювального процесу за допомогою відшкодування збитків у разі настання страхової події, тобто створення фактору стабілізації економіки;

5) можливість акумулювання значних фінансових ресурсів та необхідність їх інвестування в економіку держави.

Страховий ринок України у своєму розвитку історично пройшов такі етапи:

І-ий етап: 1991-1993 рр. – характерними рисами даного періоду є відсутність спеціального законодавства, відповідної методологічної бази, нагляду з боку держави в галузі страхування, а також ефективного ринкового механізму здійснення страхової діяльності; цей етап визначається екстенсивним розвитком страхового ринку та швидким зростанням кількості страхових організацій.

ІІ-ий етап: 1993-1996 рр. – почала розвиватись страхова галузь в економіці держави, був прийнятий Декрет „Про страхування” (1993 р.), держава встановила нагляд за страховою діяльністю і визначила певні вимоги щодо страховиків; відбулася структурна будова страхового ринку України, з’явились групи страхових компаній: організації, створені на базі колишнього Держстраху в системі НАСК „Оранта”, кептивні страхові компанії, страхові компанії, створені на приватному капіталі, які працюють за ринковими принципами.

ІІІ-ій етап: 1996-2001 рр. – прийнятий Закон України „Про страхування”, який посилив вимоги щодо статутних фондів (100 тис. екю (євро) для страховиків, що займались страхуванням життя та 500 тис. екю (євро) для тих страхових компаній, які займались страхуванням життя) та платоспроможності страхових компаній; страхові компанії були поділені на ті, що здійснюють окремо ризикове страхування та довгострокове страхування життя; були чітко визначені правила страхування, встановлено нові вимоги щодо договорів страхування та розміщення страхових резервів; створюються нові організаційні форми на страховому ринку – Моторне бюро, Морське бюро, Авіаційне бюро.

IV-ий етап: 2001-2011 рр. – прийняття фактично нового Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування” ще більше підвищило вимоги щодо статутного капіталу страховика, до його кількісних та якісних характеристик, посилились вимоги щодо платоспроможності страхових компаній, розширились можливості інвестиційної діяльності, покращились можливості диверсифікації при розміщенні страхових резервів та тимчасово вільних коштів страховика; значно збільшились обсяги операцій перестрахування. Значно посилилась конкуренція, професіоналізм у роботі страховиків.

З'явився новий регулятор - створена наприкінці 2002 року Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (далі - ДКРРФП), суворішими стали вимоги щодо капіталізації ринку. Практичним завданням цього етапу є зміцнення системи контролю ДКРРФП та фінансового стану наявних страхових організацій і виведення з ринку страхових послуг нежиттєздатних страховиків, розширення діяльності із залучення коштів населення і підприємств, а також посилення взаємодії страховиків з реальним сектором економіки. [12, 295].

Існує також і інший підхід до визначення етапів розвитку страхового ринку, згідно з яким визначається два періоди:

1) перший – це етап бурхливого розвитку в умовах ненасиченого попиту на страхові послуги;

2) другий – насичений ринок страхових послуг.

Сьогодні для України характерний І-ий етап розвитку страхового ринку, який формується в умовах:

- поступового зростання доходів населення з тенденцією до подолання низького рівня платоспроможності;

- підвищення зацікавленості юридичних та фізичних осіб у захисті своїх майнових інтересів;

- збільшення кількості прибуткових підприємств;

- законодавчого запровадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

- розвитку ринків фінансових послуг (у тому числі фондового ринку) та формування національної системи іпотечного кредитування;

- запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення.

Розглянемо основні показники функціонування українського ринку страхових послуг, відображені у таблиці 9.1.

Таблиця 9.1

Показники розвитку страхового ринку України у 2007-2009 рр. [19]

№	Назва показника	2007 р.	2008 р.	2009 р
1.	Кількість страхових компаній, у тому числі:	446	469	450
2.	- компаній зі страхування життя;	65	73	72
3.	- компаній, що здійснюють страхування видів інших, ніж страхування життя	381	396	378
4.	Страхові премії, млн. грн.	18008,0	24008,6	20442,1
5.	Статутний капітал, млн. грн.	10634,0	13206,4	14876,0
6.	Страхові виплати, млн. грн.	4213,0	7050,7	6737,2
7.	Сукупні активи, млн. грн.	32213,0	41930,5	41970,1
8.	Страхові резерви, млн. грн.	8423,3	10904,0	10141,3

Як видно з таблиці 9.1, протягом 2007-2009 років кількість страхових компаній спочатку зросла від 446 до 469, а згодом зменшилась із 469 до 450. Значно збільшилась протягом 2008 року сума виплачених страхових премій, що говорить про підвищення попиту на страхові послуги. Відбулося також суттєве збільшення страхових виплат.

Така ситуація пояснюється зниженням загального рівня виробництва та його високої збитковістю, а також відносно дов­гим терміном повернення вкладених коштів, які знецінюються завдяки високому рівню інфляції і змушують шукати більш прибуткове вкладення капіталу. Таким вкладенням є страхо­вий бізнес. Його висока прибутковість на українському стра­ховому ринку стимулює прихід як іноземного капіталу, так й перетік вітчизняного з галузей з низькою віддачею.

У 2009 році помітна тенденція до зниження основних показників діяльності страхових компаній. Це пов’язано із кризовими явищами в економіці країни, які відбилися на обсягах надходження страхових премій, а також на доходах від інвестиційної діяльності. За результатами діяльності страхового ринку України за 2009 рік, порівняно із попереднім 2008, відбулося зниження рівня виплат та зменшився обсяг страхових резервів.

Розглянемо динаміку розвитку страхового ринку України у звітному 2010 році.

Таблиця 9.2