Т 23.Соціально-економічна політика держави в період ринкової трансформації суспільства.

При вивченні цієї теми слід розглянути такі питання:

1.Реформування соціально-економічних відносин.

2Регулювання процесу роздержавлення та приватизації.

При розгляданні першого питання слід звернути увагу на те, що в нової історії України було декілька етапів економічних реформ. Важливою економічною реформою була нова економічна політика (НЕП) 1921 р. Суть нової моделі полягала в тому, щоб ліквідувати розруху на максимальному піднесенні продуктивних сил, а головне підвищити життєвий рівень робітників і селян. В основі реформи на відміну від «військового комунізму» були розроблені і втілювались в життя не командні, не насильницько - адміністративні методи, основані на використанні в і інтересах будівництва соціалізму економічних форм, грошей, кредитів, товарно-грошових відносин, товарного виробництва. Нова модель господарювання дала до 1929р великі позитивні наслідки:

• спостерігалося піднесення економіки;

• відбулися суттєві зміни в соціальній сфері, особливо в сфері освіти.

Потім у Радянському Союзі і в Україні зокрема почались індустріалізація і насильницька колективізація. Відбувся процес одержавлення всіх сфер діяльності суспільства, були ліквідовані приватна власності дрібні господарства. Був здійснений перехід від економічних методів господарювання до командно-адміністративної системи та централізованого планування. Більше 70% національного доходу (НД) розподілялись центральними органами. Підприємства втратили оперативну самостійність. Централізоване планування командно-адміністративної системи породило багато негативних явищ у суспільстві. Така модель гальмувала втілення НТП, сприяла розвитку корупції, зловживань, виникла партійна еліта. В суспільстві виникли суттеві протиріччя. Керівництво партії (політбюро) і уряд не «помітили» НТР на Заході. Зниження темпів виробництва і життєвого рівня населення – все це вимагало реформування в області продуктивних сил, економічних відносин і надбудови.

Мілітаризація економіки, велика частка воєнної продукції в обсязі продукції промисловості, безкоштовна допомога іншим країнам і нееквівалентний обмін між країнами соціалістичної системи відволікали величезні матеріальні і трудові ресурси, знижували життєвий рівень населення.

Намічання починаючи з 60-х років і Горбачовської перебудови реформувати економіку позитивних результатів не мали. А навпаки, в суспільстві процеси ускладнилися і протиріччя загострилися. Нові процеси в економіці об’єктивно вимагали нових економічних відносин у суспільстві.

При розгляданні другого питання: Регулювання процесу роздержавлення та приватизації, слід звернути увагу на те, що однією з найважливіших тенденцій в еволюції економічної системи в багатьох розвинутих країнах світу в останні два десятиріччя була тенденція до роздержавлення економіки, складовою частиною якої э приватизація. Роздержавлення – процес переходу державній власності в інші недержавні форми:

• приватну,

• кооперативну,

• акціонерну та ін.

Приватизація – перехід державної власності в руки окремої особи. Названі процеси – важлива закономірність розвитку економічних систем. У 70-80-х роках у деяких розвинутих капіталістичних країнах прокотилася хвиля роздержавлення і приватизації деяких галузей промисловості, банківській сфери.

Оскільки частка державної власності в Україні після здобуття державної незалежності становила 92% процес роздержавлення і приватизації тут був економічно неминучим. Був створений фонд державного майна України, який має регіональні (обласні) місцеві відділення. Згідно з Законом України «Про фонд державного майна» він перебуває під юрисдикцією Верховної Ради України. Антимонопольний комітет України теж займається проблемами приватизації і також має регіональні відділення. Його завдання полягає в підготовці антимонопольного законодавства, захист прав споживачів і загальному сприянні розвитку чесної конкуренції.

За об`єктами приватизації розрізняють «велику» і «малу» приватизацію. Об`єкти приватизації розподіляються на 6 груп.

До першої групи входять малі підприємства, вартість яких менша ніж 1 млн. грн.

Підприємства другої і третьої групи оцінюються на суму від 1 до 170 млн. грн. Це об`єкти середнього розміру.

Четверта група охоплює великі підприємств. Ціна їх перевищує 170 млн. грн. До цієї групи належать підприємства воєнно-промислового комплексу та підприємства, призначені для іноземного інвестування.

П`яту групу становлять об`єкти незавершеного будівництва і збанкрутілі підприємства.

Шоста група містить акціонерні компанії, в яких э частка (акції) що належать державі.

Важливим елементом приватизаційного процесу э визначення ціни об’єкта приватизації. Оцінка активів на основі балансової вартості часто призводить до завищеної ціни майна підприємства порівняно з його дійсною ринковою вартістю.

Потреба в прискоренні темпів приватизації, у швидкому й ефективному переході державної власності у приватний сектор надзвичайно велика. Адже від цього залежить створення ринкової системи, зміна нею адміністративної системи, економічне зростання.

Контрольні питання по т 23.

1. У чому полягала сутність нової економічної політики 1921 р.?

2.Які позитивні наслідки НЕПа ?

3.Які негативні наслідки породила командно-адміністративна система?

4.У чому полягає сутність приватизації?

5.Яким чином розподіляються об’єкти приватизації?

Література:

1. Основи економічної теорії. Підручник за ред. А.А.Чухна, Київ, «ВШ», 2001, ч.1, розд. 3-8.

2. С.Мочерний. Економічна теорія. Посібнік. Київ, Видавничий центр» Академія, 1999 розд. 4.

3. Основи економічної теорії. Підручник за ред. Ю.Н. Николенко, Київ «Либідь» 1998, розд.14.

4. Політична економія. Навчал. Посібник, Харків, ХДЕУ, 1998, розд. 4.