2.2. Санація житлової території.

Санація - це створення оптимальних санітарно-гігієнічних умов життя населення, Заходи щодо санації старої забудови в центральних районах великих міст багато в чому визначають архітектурно-планувальне рішення реконструкції.

2.2.1 Проблеми санітарно-гігієнічних умов сформованої забудови

Незадовільний санітарно-гігієнічний стан старих кварталів характерний для багатьох великих міст світу. Старі райони, як правило, щільно забудовані будинками, що побудовані без необхідних розривів між ними, тому тут не тільки недостатні, але найчастіше цілком відсутні необхідні умови освітленості, інсоляції й аерації території і приміщень у будинках.

Загальний недолік у вільній землі позначається на відсутності зелених насаджень. З ростом транспорту санітарно-гігієнічні умови старих районів погіршилися за рахунок загазованості і появи наднормативного шумового фону.

Подолання санітарно-гігієнічних недоліків у старих районах міста є складною проблемою. Однак від того, наскільки радикально вона вирішена, багато в чому залежать результати реконструкції в цілому.

2.2.2 Заходи щодо поліпшення інсоляції забудови.

Картограми инсоляційного режиму дозволяють виділити на плані зони, що знаходяться, в особливо несприятливих умовах.

Зміна умов інсоляції в цих зонах, формування планувальної структури житлових груп викликають значні труднощі, оскільки орієнтація і взаємне розташування існуючих будинків фіксована і зміна цих параметрів забудови вимагає великих трудових витрат.

Однак забезпечити нормативні умови інсоляції необхідно, тому що пряме опромінення сонячними променями є важливим засобом самоочищення середовища. Інсоляція приміщень робить ефективну бактерицидну дію.

При розробці заходів щодо поліпшення інсоляції забудови прибігають до планувальних прийомів, що дозволяють збільшити тривалість сонячного опромінення.

1. Перший прийом заснований на використанні можливостей внутрішнього перепланування затіненого будинку. У ньому створюють квартири, орієнтовані на дві сторони обрію.

На затінену виводять сходові клітки, підсобні приміщення квартири і не більш однією жилої кімнати.

Схема подібного планування показана на рис. 2.3, а.

2. По іншому методу передбачають розкриття затінених фасадів шляхом зносу будівель, що затінюють, (рис. 2.3, б).

Рішення припустиме, якщо:

- Розрив між обома будинками менше висоти що затінює;

- Двір забудований з усіх боків і не відповідає умовам аерації;

- Будинок, що зноситься, не представляє великої матеріальної цінності.

3. Третій спосіб застосовують у тих випадках, коли двір між будинками не замкнутий і провітрюється.

Тоді зносять один - два верхніх поверхи будинку, що затінює, що дозволяє висвітлювати фасад затіненого, але свідомо йдуть на те, що тривалість інсоляції двору залишиться нижче норми (рис. 2.3в). При цьому верхні поверхи зносять не по всій довжині будинку, а тільки в тій частині, де вони перешкоджають проходженню променів сонця.

Різновидом третього способу є знос двірської частини верхнього поверху будинку, що затінює, (рис. 2.3, г). Дах реконструюють так, щоб її схил не перешкоджав проходженню сонячних променів.

4. По четвертому методу припускають ліквідацію житлових приміщень у найменш инсолируемых нижніх поверхах.

У цій частині будинку розташовують підприємства торгово-побутового обслуговування й інші установи, норми інсоляції яких не так суворі, як для житлових приміщень (рис. 2.3 д).

Перші поверхи відводять і під інші нежилі приміщення, наприклад склади чи стоянки для індивідуальних машин.

Іноді ці приміщення розташовують не тільки в габаритах будинків, але і на двірських територіях, перекриваючи їх (рис 2.3 е). На перекритті двору розбивають площадки для відпочинку і зелених насаджень.

Особливо складні заходи, що забезпечують інсоляцію дрібних кварталів периметральной забудови. Тут приходиться розглядати не окремі групи будинків, а забудову кварталу в цілому.

Рис. 2.3 Методи поліпшення інсоляції житлових приміщень при реконструкції забудови