3.Сучасна клітинна теорія

У сучасному вигляді клітинна теорія формулюється так: усі живі істоти скла­даються з клітин та їхніх похідних.Ця теорія є результатом численних досліджень початку XIX століття. Особливо значний внесок у розвиток клітинної теорії зробили праці ботаніка М. Шлейдена і зоолога Т. Шванна, які і сформулювали її в остаточному вигляді. Прямим наслідком клітинної теорії з'явилось твердження славнозвісного німецького натураліста Рудольфа Вірхова, що кожна клітина утворюється в результаті поділу іншої клітини.

У 70-х роках минулого століття було відкрито непрямий поділ клітини, згодом названий мітозом. Уже через 10 років після цього вдалося визначити основні осо­бливості мітозу.

Блискучою перемогою науки став новий науковий опис лізосом Хрістіаном де Дювом у 1951 - 1955 рр., за що він був удостоєний Нобелівської премії. Проте, ще в 1888 р. видатний вчений І.І. Мечніков, не маючи ні електронного мікроскопа, ні методів сучасної гістохімії, відстоював існування неспеціалізованих клітинних структур з ферментами, які назвав цитазами. Формування лізосом — чудова модель формування будь-яких клітинних органел. Цей загальнобіологічний процес вивчений краще, ніж інші. За праці. у цій галузі (1957р.) американський вчений Е. Сазерленд також здобув Нобелівську премію.

Бурхливий розвиток цитології у нашому сторіччі зумовлений двома обставинами:удосконаленням мікроскопічної та іншої дослідницької техніки;

тісною співпрацею цитології з іншими науками: фізіологією, біохімією.

Положення сучасної клітинної теорії:

• Тіло багатоклітинних організмів складається з багатьох клітин, групи яких спеціалізуються на здійсненні певних функцій, утворюючи якісно нові структурні єдності — тканини. Комплекси тканин, у свою чергу, утворюють вищу категорію — Органи, спільна і злагоджена функціональна діяльність яких становить систему органів. Комплекс таких систем, що пов'язані функціонально, утворює організм.

• Багатоклітинний організм діє як єдине ціле, а його клітини є елементарними складовими частинами (компонентами).

• Багатоклітинні організми являють собою складні ансамблі клітин, об'єднані в цілісні системи тканин і органів, які підпорядковані і зв'язані міжклітинними, гуморальними і нервовими формами регуляції.

• Спеціалізація частини багатоклітинного організму як цілісної системи, розмежованість його функцій, забезпечують йому великі можливості пристосування для розмноження і збереження виду.

• Уявлення про особливості будови і розподілу функцій між клітинами в багато­клітинному організмі дають також тканини — епітеліальна, сполучна, м'язова і нервова (у тварин), покривна, провідна, механічна, асиміляційна (у рослин).

• Утворення клітинних угрупувань у рослин підвищує ефективність їх нерухомого автотрофного існування. У тварин клітини згруповані таким чином, щоб під час добування їжі організм міг вільно рухатися або здійснювати інші функції.

• Клітини, з яких складається живий організм, не є абсолютно тотожними, але всі вони побудовані за єдиним принципом і мають багато спільних ознак. Це свідчить про спільність походження живих організмів, що населяють Землю, про єдність всього органічного світу. Для них характерна наявність двох найважливіших систем, що забезпечують їх життєдіяльність:

Живі клітини здатні поглинати ч навколишнього середовища воду, поживні речовини і реагувати на зовнішні подразники змінами своїх структур і процесами життєдіяльності.

Клітини навіть різного походження подібні на різних рівнях — атомарному (С, Н, О, N та ін.), молекулярному (нуклеїнові кислоти, білки та ін.), надмолекулярному (мембранні структури, органи клітин). Всі хімічні реакції в клітині суворо упорядковані і узгоджені, вони нерозривно пов'язані з молекулярними структурами клітин.

Запитання для контролю:

1.Чому живу клітину називають відкритою системою

2.Які вчені сформулювали основні положення сучасної клітинної теорії?

3. Назвіть основні положення сучасної клітинної теорії.

4.Що є елементарною структурною одиницею живого?