3.Взаємні перетворення пластид

Пластиди одного виду можуть перетворюватись на пластиди іншого. На світлі лейкопласти можуть перетворюватись на хлоропласти (бульба картоплі); хлоропласти на хромопласти (помідори, листя восени). При старінні листків, стебел, дозріванні плодів у хлоропластах здебільшого руйнується хлорофіл, спрощується внутрішня мембранна система і вони перетворюються на хромопласти. Хромопласти є кінцевим етапом розвитку пластид: на інші типи вони не перетворюються.

Запитання для контролю:

1. Чому мітохондрії і пластиди називаються двомембранними органелами?

2. Яка будова і функції хлоропластів?

3. Чому мітохондрії називають енергетичними станціями?

4. Що знаходиться у тилакоїдах хлоропластах?

5. Який час живуть мітохондрії ц клітинах печінки?

6. Яка будова мітохондрій? Які функції мітохондрій ви знаєте?

§ 6.Ядро.

1. Ядро, його компоненти. Біологічна роль ядра

Будова ядра

Ядро наявне в усіх еукаріотичних клітинах і є головним органоїдом, бо несе у собі спадкову інформацію і здійснює контроль за роботою всієї клітини.У більшості клітин ядро одне, такі клітини називаються одноядерними. Але є клітини які мають кілька або багато ядер. Це багатоядерні клітини (посмуговані м'язові волокна, інфузорії, форамініфери, деякі водорості та гриби, печінка, кістковий мозок хребетних тварин).

Ядра бувають різними за формою і розмірами. Найчастіше зустрічаються ядра кулястої або еліпсовидної форми, рідше - неправильної. Розміри ядер варіюють від 1 мкм (у деяких найпростіших) до 1 мм (яйцеклітини деяких риб і земноводних).

У інфузорій та форамініфер є ядра двох типів: генеративні (забезпечують збе­рігання і передачу спадкової інформації) і вегетативні (регулюють синтез білків).

Зазвичай ядро займає близько 1/3 клітини.Ядро складається з поверхневого апарату та внутрішнього середовища (ядерного матриксу).

Поверхневий апарат (ядерна оболонка) складається з двох мембран: зовнішньої і внутрішньої, тому ядро належить до двомембранних органел. Між мембранами є простір (щілина), але в певних місцях зовнішня і внутрішня мембрани з'єднані між собою навколо отворів -ядерних пор. Через них відбувається обмін різних речовин між ядром і цитоплазмою (вихід і-РНК, рибосомних субчасток, надходження рибосомних білків). У більшості клітин під час поділу ядерна оболонка зникає, а в період між поділами утворюється знову.

Внутрішнє середовище ядра — ядерний матрикс — складається з ядерного соку (каріоплазми), ядерець і хроматину.

Каріоплазма (від грец. каріон — ядро горіху) — внутрішній вміст ядра, в який занурені ядерця, хроматин і різноманітні гранули. За будовою і властивостями каріоплазма нагадує цитоплазму.

Ядерце — це округла структура всередині ядра, в якій відбувається синтез р-РНК. Ядерця складаються з рибонуклеопротеїдних фібрил (комплексів РНК з білками), внутрішньоядерцевого хроматину та гранул попередників субодиниць рибосом. Ядерця формуються на певних ділянках окремих хромосом (вторинних перетяжках). Під час поділу клітини ядерця зникають, а потім синтезуються знову.

При забарвлюванні в ядрі з'являються волоконця — хроматинова сітка, або хроматин. Хроматин складається з ДНК і особливих білків-гістонів, пов'язаних з ДНК. Під час поділу ядра хроматин скручується більш компактно, утворюючи спіралеподібні нитки, які називаються хромосомами.