Розділ 2. Методи оцінки економічної безпеки підприємства

2.1. Класифікація методів оцінки економічної безпеки підприємства

Складне середовище, в якому працює підприємство, потребує від нього постійної роботи над удосконаленням прийняття управлінських рішень щодо забезпечення його економічної безпеки. Необхідною складовою цього процесу є аналіз і оцінка функціонування підприємства. Вибір методів їхнього здійснення визначається ціллю та спрямуванням можливого впливу на елементи внутрішнього та зовнішнього середовища або їх комбінацією.

Усі наявні підходи щодо розробки технології оцінки економічної безпеки можна розділити на три групи:

• прихильники першої використовують комбінацію загальновідомих, перевірених практикою методик;

• другої — формують авторську методику оцінки економічної безпеки з прорахунками її функціональних складових;

• третьої — пропонують визначати комплексний критерій за рівнями основних показників функціонування та їхніми рангами.

До першого напряму слід віднести використання таких методів, як SТЕР-аналіз, SWОТ-аналіз, SРАСЕ-аналіз, ФСА; методи оцінки фінансового стану підприємства та загроз банкрутства, економічної безпеки. Вони є невід'ємною складовою оцінювання можливості сталого розвитку підприємства, виявлення його сильних та слабких сторін, зовнішніх загроз прогнозування, оцінки надійності прийнятих рішень.

Використання SТЕР-аналізу дає змогу охарактеризувати зовнішню економічну ситуацію комплексно, на підставі оцінки впливу суспільних технологічних, економічних та політико-правових факторів. Частина аналізу виконується за схемою «фактор-підприємство». Результати розрахунків та проведеного аналізу оформляються у вигляді матриці, «підметом» якої встановлюються фактори мікросередовища, «присудком» — сила їхнього впливу, яка сама по собі оцінюється в балах, рангах та інших одиницях виміру. Результати SТЕР-аналізу надають можливість оцінити зовнішню економічну ситуацію на досліджуваному підприємстві, що складається у сфері виробництва та комерційної діяльності. За допомогою цього методу можна віднайти силу впливу різних факторів на оцінювані показники, їхні значення можна визначити, застосовуючи сучасні методи аналізу стратегічного менеджменту, які, у свою чергу, можуть бути використаними для оцінки рівня економічної безпеки стану підприємства та його стратегічного розвитку.

Оскільки SТЕР- аналіз має чітко спрямовану зовнішню орієнтацію, то його результат може розглядатися як оцінка конкурентного становища підприємства на зовнішніх та внутрішніх ринках. Узагальнена оцінка конкурентоспроможності підприємства може бути встановлена за декілька прийомів. По-перше, визначається наявність та відповідність параметрів товарів регламентованим обмеженням, обумовленими законодавчими актами держави, галузі чи регіону. Комплексний показник оцінки відповідності є добутком індексів цих параметрів:

де I_p.l — комплексний параметр оцінки i-го товару;

q_i.l — індексний показник за i-м параметром приймається за 1, якщо параметр відповідає законодавчим нормам, в іншому випадку — 0;

п — кількість регламентованих параметрів для товару l.

По-друге, розраховується конкурентоспроможність кожного з товарів підприємства, що постачаються на ринок:

де К_l — показник конкурентоспроможності товару l відносно базового (еталонного) зразка;

а_j — коефіцієнт значимості j-го зіставлюваного показника конкурентоспроможності товару, що визначається за спеціальною методикою;

p_j,t; p_j,e — індекси техніко-технологічних та соціально-економічних показників, що визначаються як відношення кількісних значень відповідних параметрів певного товару до базових.

При К_l>1 товар підприємства за своєю конкурентоспроможністю переважає товари конкурентів, при К_l<1 — поступається йому.

По-третє, після визначення конкурентоспроможності окремих товарів підприємства розраховується інтегральний показник конкурентоспроможності підприємства за формулою:

де r_f - показник значимості зовнішнього та внутрішнього ринку, у. о.;

β_lf — частка обсягу продажу l-го товару на f-му ринку.

На основі розрахованого інтегрального показника формується висновок про конкурентоспроможність товару у період часу, що розглядається.

Аналіз зовнішніх умов виробничо-господарської діяльності підприємства є необхідною, але не достатньою умовою для оцінки його економічної безпеки. Остання визначається також і внутрішніми факторами. Одним із інструментів їхнього аналізу можна визнати SWОТ-аналіз. Він надає можливість в основному оцінити стан економіки підприємства, є досить простим у застосуванні, тому широко застосовується при розробці більше стратегічних, аніж тактичних планів. За допомогою SWОТ-аналізу виявляються ринкові можли­вості підприємства в умовах, в яких воно функціонує: його сильні та слабкі сторони, наявні загрози та можливості їхнього подолання. Результати SWОТ- аналізу представляються у формі матриці або схеми, їхнє узагальнення забезпечує систематизовану інформацію для розробки стратегії або тактики поведінки на ринку.

Разом з тим аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього маркетингового середовища характеризує стан підприємства «у спокої», як вважають Ю. Губені, Я. Грон, М. Святош. Для оцінки економічної безпе­ки, на їхню думку, необхідно найперше вивести економіку підприємства із стану спокою у форму руху, із стану статики в стан динаміки. Це передбачає зміну процесу планування виробничої діяльності підприємства: заміну предметного підходу на програмно-цільовий, заміну тактичних планів, орієнтованих на виживання, на стратегічні плани, зорієнтовані на довгострокову перспективу, підпорядкувавши цій меті Цілі, умови, стан та розвиток підприємства.

Основним недоліком перелічених методів є їхній експертний характер, відтак застосування їх пов'язане з ризиком неповного врахування впливу чинників зовнішнього середовища на економічну безпеку підприємства. Разом з тим, намагання охопити якомога більше чинників призводить до дріб'язковості окремих, або надмірного «навантаження» матриці, що перешкоджатиме адекватно сприймати інформацію, правильно визначати основні обгрунтовані рішення.

Не менше значення мають і методи прогнозування стабільної роботи підприємства та оцінки загрози банкрутства. У цьому контексті автори пропонують готові моделі, які, на їхній погляд, досить достовірно оцінюють той чи інший бік роботи підприємства. Серед них можна визначити такі, як п'ятифакторна модель Е. Альтмана, заснована на оцінці показників фінансової стійкості підприємства, що характеризується співвідношеннями прибутку, виручки від реалізації, величини обороту до активів підприємства, власного капіталу до позикового, що виражається формулою:

Z=3,3K₁+1,0К₂+0,6K₃+1,4К₄+1,2К₅,

де Z — показник вірогідності банкрутства; при його значеннях від 1,8 до 3,0 існує різноманітний рівень вірогідності банкрутства;

К₁, К₂, К₄, К₅ — відповідно відношення прибутку до сплачених відсотків та податків; виручки від реалізації, нерозподіленого прибутку; оборотних коштів до активів;

К₃ — відношення власного капіталу, обчисленого у ринкових цінах, до балансової вартості залученого капіталу.

Складність використання формули в умовах перехідної економіки полягає в тому, що коефіцієнти, які входять в модель, з одного боку, не відображають реальної ситуації, що склалася на досліджуваному підприємстві, а з іншого — серед наведених індикаторів кілька її по­казників не мають відповідних аналогів оцінки роботи наших підприємств. Тому наведена вище формула неприйнятна для оцінки банкрутства вітчизняних підприємств.

Існує також комплексний індикатор фінансової стійкості, розрахований за моделлю Ж. Депаляна:

N=25R₁+25R₂+20R₃+20R₄+ 10R₅,

де R₁, R₂, R₃, R₄, R₅ - коефіцієнти відповідно обороту запасів, поточ­ної ліквідності, левериджу, рентабельності, ефективності.

Подібні за змістом, але також неприйнятні для українських підприємств й інші моделі оцінки загроз банкрутства, зокрема, модель Спрингейта, яка має вигляд

Z=1,03K₁+3,07K₂+0,66K₃+0,4K₄,

де К₁, К₂, К₄ — відношення до активів відповідно робочого капіталу, прибутку до сплати податків та відсотків, обсягу виручки;

К₃— відношення прибутку до короткострокової заборгованості. Банкрутство загрожує при 2 < 0,862.

До подібного роду моделей належить і так звана універсальна шестифакторна модель оцінки загрози банкрутства, що має вигляд:

Z=1,5K₁+0,08K₂+10,0K₃+5,0K₄+0,3K₅+0,1К₆,

де К₁ та К₂ — відношення до зобов'язань саsh-flow, валюти балансу;

K₃ — відношення прибутку до валюти балансу;

К₄ та К₅ — відношення прибутку, виробничих запасів до виручки від реалізації;

К₆ — відношення обороту основного капіталу до валюти балансу. Підприємству загрожує банкрутство при значенні критеріального показника менше 1.

Інші моделі, що застосовуються у практиці зарубіжних країн, ще більше непридатні для практики визначення банкрутства вітчизняних підприємств.

Інша група вчених (Н. Капустіна, Ф. Євдокимов, Н. Федорова [63, 51]) пропонують визначати критерій економічної безпеки підприємства і саме його використовувати з метою оцінки загрози. Найповнішу методику оцінки складових економічної безпеки запропонував В.В. Шличков. Він вважає, що економічна безпека підприємства традиційно містить у собі фінансову, інтелектуальну, кадрову, техно­логічну, правову, екологічну, інформаційну та силову складові. До них варто додати ринкову та інтерфейсну складові. Остання характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами підприємства. Забезпечення економічної безпеки припускає виділення, аналіз та оцінку існуючих загроз за кожною із функціональних складових і розробку на їхній основі системи протидіючих і попереджувальних заходів.

Рівень економічної безпеки підприємства в цілому (з урахуванням усіх її складових) пропонується вказаним автором визначати у такій послідовності.

Насамперед треба перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної із складових економічної безпеки за формулою:

де О_і — відносна оцінка і-ї складової економічної безпеки підприємства;

N_i- кількість рівнів і-ї складової економічної безпеки;

п_i - номер розрахованого відповідно до викладеного вище підходу рівня безпеки і-ї складової, починаючи від найнесприятливішого включно.

Далі треба визначити вагомість О_і кожної із складової економічної безпеки і розрахувати інтегральну оцінку економічної безпеки як середньозважену. Чим ближчою вона буде до одиниці, тим вищий рівень економічної безпеки. Оцінка нижче 0,5 свідчить про послаблення економічної безпеки підприємства.

Проаналізувавши окремі складові ЕБП, можна дозволити уточнити — від якої саме з них варто очікувати загрозу.

Для унаочнення результатів оцінки будують діаграму у полярній системі координат: кути відповідають ваговим характеристикам; радіус-вектори характеризують рівні складової економічної безпеки.

Результати аналізу й оцінки рівнів складової економічної безпеки мають бути покладені в основу розробки комплексу заходів, спрямова­них на протидію загрозам і на підвищення рівня економічної безпеки підприємства.