2.2. Визначення критеріїв економічної безпеки підприємства

Невід'ємною складовою цього напряму оцінки слід визнати спробу українських і російських вчених розрахувати критерії економічної безпеки підприємства. Причому окремі функціональні складові розраховуються ними на основі оцінки загроз економічній безпеці підприємства та ефективності заходів для їхнього запобігання.

Формула розрахунку сукупного критерію економічної безпеки підприємства (СКЕБ):

де к_і — значення окремих функціональних критеріїв ЕБП;

d_і. — питома вага значимості функціональних складових економіч­ної безпеки підприємства;

∑d_i =1; і=1…N — кількість функціональних складових економічної безпеки підприємства.

При порівняльній оцінці економічної безпеки кількох підприємств попередня формула набуває вигляду:

де α_i — показник, який потребує у кожному порівнюваному варіанті дотримання кількісної сукупності порівнюваних функціональних складових для кожного підприємства. Його значення приймає 0 у випадку відсутності складових, а при наявності — 1.

Застосування такого показника надає можливість процес оцінки СКЕБ розрахувати із використанням обчислювальної техніки.

Питома вага окремих функціональних критеріїв ЕБП у сукупному критерії економічної безпеки підприємства розраховується на основі оцінки сукупних загроз за функціональними складовими його економічної безпеки.

Застосування запропонованого критерію ЕБП ускладнюється через неможливість встановлення значень d_i, тому що формування складу експертів на підприємствах стосовно цієї економічної пробле­матики пов'язане з певними труднощами.

Приватний функціональний критерій ЕБП може виражатися у вигляді цільової функції:

де ПФК — приватний функціональний критерій рівня забезпечення функціональної складової ЕБП;

З — сумарні затрати в аналізованому періоді на реалізацію заходів для запобігання збитків, спричинених певною функціональною складовою ЕБП;

У_п — сукупний попереджений збиток за тією чи іншою складовою;

У_зб — загальний збиток, спричинений певною функціональною складовою ЕБП.

Викладена модель також не позбавлена недоліків. Це, насамперед, зумовлено неможливістю обчислювати витрати щодо попередження збитків за кожною функціональною складовою ЕБП. Останні тісно пов'язані між собою, залежать одна від одної, до того ж на підприємствах зазвичай відсутній облік попереджених і понесених збитків за кожною функціональною складовою ЕБП, що також заважає їхньому використанню як критеріїв ЕБП.

Як критерій ЕБП запропонована методика, що визначає інтегральний рівень ЕБП сфери матеріального виробництва на підставі існуючих показників фінансово-господарської діяльності. Основна ідея цього методу полягає в тому, що рівень економічної безпеки підприємства є функцією багатьох змінних — показників діяльності підприємства.

Формула рівня ЕБП має такий вигляд:

У_ЕБП=F(Х_І)=а₁f(х₁)+а₂f(х₂)+...+а_і f(х_i),

де f(x₁), f(х₂),...f(х_i) — функції залежності рівня ЕБП від відповідних показників діяльності;

а₁,а₂,...,а_і — питома вага значимості кожного показника для забезпечення ЕБП, ;

п — кількість показників складових.

Залежність рівня економічної безпеки від показників діяльності підприємства визначається за формулами:

або

де е – основа натурального логарифма, що дорівнює 2,71828;

λ- постійна додатна величина.

Питома вага значимості кожного показника визначається пропорційно середнім відсоткам функції f(х_i) при зміні кожного аргументу х_і на 1%. Однак, значення інтегрального показника не завжди відбиває внесок (значимість) кожного окремого показника у загальний результат. Це пов'язано з тим, що існують пропорційно зворотні показники, наприклад, такі, як матеріаловіддача і матеріаломісткість, вплив яких на рівень економічної безпеки підприємства буде перекрученим.

Як кількісний вимір економічної безпеки підприємства пропонується також використовувати специфічний інтегральний показник:

> 1,

де q_i — показник контролю за включенням модель параметрів економічної безпеки підприємства (приймається рівним 1 за наявності показника, 0 — за його відсутності);

М – кількість нормативних показників;

I_jt, I_jt+1 — індекси показників економічної безпеки, розглянуті в динаміці, відповідно до періоду t i t+1. Інтервал часу t і t+1 характеризує крок переоцінки рівня ЕБП.

Конструювання інтегрального показника економічної безпеки підприємства на сучасному етапі розвитку науки поки що неможливе. Це пов'язано з відсутністю сьогодні нормативно і методично встановленого переліку показників, які безпосередньо впливають на рівень економічної безпеки підприємства, та їхніх критичних значень.

Є й інші варіанти вибору критерію. Так, пропонується використовувати показник:

,

де І_б — брутто-інвестиції підприємства;

І_ЕБП — інвестиції підприємства, необхідні для забезпечення його економічної безпеки.

Брутто-інвестиції є сумою реінвестованого прибутку, амортизаційних відрахувань поточного року, реінвестованих нагромаджень минулих років, реінвестованого прибутку майбутніх доходів у формі банківських кредитів, отриманих з метою реалізації заходів забезпечення економічної безпеки підприємства.

Ще одна група вчених пропонує економічну безпеку підприємства здійснювати за допомогою методів оцінки фінансового стану підприємства, заснованих на зіставленні динаміки статистичних показників фінансової звітності. Це аналіз показників ліквідності, ділової активності, платоспроможності, забезпеченості власними коштами, показники маневреності, фінансової незалежності, фондовіддачі, фондоозброєності, рентабельності, дебіторської та кредиторської заборгованості, оборотності поточних активів.

Основну увагу дослідники приділяють визначенню та дотриманню граничних значень показників, що характеризують економічне стано­вище підприємства. Рекомендуються такі порогові значення цих коефіцієнтів: маневреності — 0,2; співвідношення оборотного капіталу — 2; ліквідності — 0,6; абсолютної ліквідності — 0,2; оборотності оборотних активів — 2; ефективності використання фінансових ресурсів — 0,6; рентабельності — 0,2; незалежності — 0,6; ефективності використання власних ресурсів — 0,6.

Саме такий підхід для градації рівня економічної безпеки підприємства пропонує використати Н. Капустін. При цьому він вважає, що невідповідність фактичних (поточних) значень показників їхнім граничним значенням характеризує якісні зміни у діяльності господарюючого суб'єкта.

Для побудови системи економічної безпеки підприємств він рекомендує включати до переліку такі показники:

• динаміку виробництва (зростання, зниження);

• питому вагу обсягу випуску продукції стосовно галузі;

• реальний рівень завантаження виробничої потужності;

• стабільність виробничого процесу;

• рівень ритмічності;

• рівень рентабельності виробництва;

• необхідний обсяг інвестицій для підтримки або розвитку обсягу виробництва, а також фактичний обсяг інвестицій;

• частку забезпеченості власними джерелами фінансування обігових коштів;

• прострочену заборгованість (дебіторську і кредиторську);

• капіталомісткість виробництва;

• фондовіддачу;

• темп відновлення основних фондів;

• рівень інноваційної активності;

• рівень оплати праці відносно середнього показника у промисловості або економіці в цілому;

• структуру кадрового потенціалу (вікову, кваліфікаційну);

• витрати робочого часу;

• рівень заборгованості із заробітної плати;

• рівень ПП (продуктивності праці).

Подібні методики передбачають характеризувати стан підприємства відповідно до фактичних та розрахованих значень показників і розмірів їхніх відхилень від граничних значень індикаторів економічної безпеки:

а) нормальний, коли індикатори економічної безпеки перебувають у межах граничних значень;

б) передкризовий стан, коли перевищене граничне значення хоча б одного з індикаторів економічної безпеки;

в) кризовий, коли перевищуються граничні значення більшості показників;

г) критичний, коли перевищені граничні значення усіх головних індикаторів економічної безпеки.

При плануванні економічної безпеки підприємства виникає питання про те, яким повинен бути період прогнозу. Останній пропонується розраховувати за такою формулою:

де Т— період прогнозування, днів;

Р — задана ймовірність прогнозу (80-90%);

Т_п — передісторія періоду роботи, днів;

К — коефіцієнт, що залежить від обраного методу прогнозування. Значення його варіюються у таких межах: при використанні методу екстраполяції К = 2; методу експертних оцінок К= 1,5; математичних методів К = 1.

Економічний стан підприємства може визначатися за проведеною диференційованою або інтегральною оцінкою загрози банкрутства з метою вибору відповідного фінансового механізму захисту від кризи. Практика фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабів кризового стану підприємства три принципові характеристики:

а) легка криза;

б) важка криза;

в) катастрофа.

При необхідності кожна з цих характеристик може одержати більш поглиблену диференціацію. У табл. 2.1 наведені критерії формування таких характеристик, а також найадекватніший до них спосіб реагування (задіяння захисних фінансових механізмів).

Таким чином, ідентифікація масштабів кризового стану підприємства дає можливість визначити принциповий напрям використо­вуваних форм і методів його фінансового оздоровлення. У цілому мож­на зробити висновок, що наявні проблеми економічної безпеки потребують комплексного підходу. Разом з тим, дотепер не сформувалася єдина позиція щодо комплексного, системного підходу до забезпечення економічної безпеки об'єктів, до функціонування відповідних служб та їхньої взаємодії між собою і з правоохоронними органами.

Таблиця 2.1