8.1. Міжнародні ветеринарні організації

Сучасна епоха характеризується широкими економічними зв'язками між країнами. Розвивається співробітництво і в галузі ветеринарної ме­дицини. Головні завдання ветеринарної медицини це забезпечення бла­гополуччя тваринництва з різноманітних хвороб, охорона здоров'я лю­дей від хвороб, загальних для людини і тварин, подальше зростання виробництва продуктів тваринництва високої санітарної якості і захист території країни від заносу особливо небезпечних хвороб тварин.

У зв'язку з цим зростає значення якості ветеринарної роботи зі зни­ження захворюваності і загибелі худоби і птахів, удосконалюванню ор­ганізаційних форм ветеринарного обслуговування тваринництва, підси­ленню ветеринарного контролю при широко розвинутій міжнародній тор­гівлі тваринами, продуктами і сировиною тваринного походження, ефек­тивному використанню передового ветеринарного досвіду і досягнень науки і практики.

У цьому відношенні являє цінність активна участь ветеринарної служби нашої країни в роботі Всесвітньої ветеринарної асоціації (ВВА), Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ), а також у науково-технічному співробітництві з Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), Організацією Об'єднаних Націй з питань продовольства і сільського гос­подарства (ФАО) і іншими міжнародними організаціями і науковими то­вариствами.

Масові спустошливі епізоотії чуми і перипневмонії великої рогатої худоби, сапу й інфекційної анемії коней, сибірки, сказу, ящуру й інші гос­трі інфекційні хвороби худоби і птахів наприкінці дев'ятнадцятого сторіч­чя, як і раніше, завдали значної економічної шкоди тваринництву біль­шості країн Європи, Азії й інших континентів світу. Ветеринарні служби приймали можливі заходи для ліквідації захворювань тварин у своїх кра­їнах. Проте різний рівень організації ветеринарної справи в країнах, з одного боку, і поширення епізоотій одночасно на великих територіях бі­льшості країн, з іншого, не приводили до викоренення небезпечних за­хворювань. Тому з усією гостротою постало питання про необхідність

259

Комітет фондової асоціації

2 - фізіологів, фармако­логів і біохіміків

Секційні засідання

об'єднання зусиль ветеринарних фахівців усього світу у боротьбі з епі-зоотіями.

Всесвітня ветеринарна асоціація і асоціації ветеринар­них фахівців

Всесвітня ветеринарна асоціація (ВВА), штаб-квартира якої знахо­диться в Копенгагені, входить до складу неурядових міжнародних орга­нізацій. Останні є фаховими і незалежними від урядів. ВВА одна з най­більш старих міжнародних асоціацій. У квітні 1863 року професор Р. Гемджі з ветеринарного коледжу Единбурга запропонував організува­ти зустріч професорів ветеринарних шкіл і ветеринарних лікарів із євро­пейських країн для вивчення і заснування єдиних правил по боротьбі з епізоотіями.

Перший Міжнародний конгрес в історії ветеринарної медицини про­ходив 14-18 липня 1863 року у Гамбурзі. На цьому конгресі було прийня­те рішення про періодичне проведення міжнародних нарад. З цією ме­тою був створений Постійний Комітет Всесвітніх ветеринарних конгресів, що згодом став називатися Всесвітньою ветеринарною асоціацією.

На засіданні Постійного Комітету представників країн-учасниць у 1962 році була заснована Всесвітня ветеринарна асоціація (ВВА), при­йняті Конституція і Правила Всесвітньої ветеринарної асоціації. Консти­туція містить VIII глав 32 статті, а Правила включають 54 параграфи. У Конституції і Правилах визначені основна мета і завдання ВВА, органі­заційна структура, членство країн і окремих асоціацій ветеринарних лі­карів, порядок сплати членських внесків, проведення міжнародних вете­ринарних конгресів і інші аспекти діяльності ВВА. Структура ВВА пред­ставлена на рисунку 1.

Всесвітня ветеринарна асоціація об'єднує в даний час понад 160 тис. спеціалістів ветеринарної медицини з 54 країн і 12 асоціацій вете­ринарних фахівців на правах асоційованих членів: Країни-члени ВВА

Австралія Словенія Норвегія

Австрія Сербія Перу

Єгипет США Польща

Бельгія Туніс Португалія

Болгарія Туреччина Зімбабве

Бразилія Уругвай Сальвадор

Угорщина Фінляндія Сенегал

Венесуелла Франція Росія

Гана ФРН Судан

260

Чилі

Чехія

Кенія

Куба

Ліван

Люксембург

Марокко

Нігерія

Нідерланди

Нова Зеландія

Греція

Данія

Домініканська Республіка

Ізраїль

Йорданія

Іран

Іспанія

Італія

Канада

Словаччина

Постійний комітет