- •Передмова
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Організації і установи, які забезпечують функціонування та розвиток цієї служби
- •Контрольні запитання
- •Розділ 2.
- •Установи дільничного типу
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Розділ 4.
- •План заходів по оздоровленню
- •Б. Дезінфекція тваринницьких приміщень
- •Здорових тварин
- •Туберкуліни для сса- вців і птахів
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Диспансерна карта тварини
- •Контрольні запитання
- •Приблизні коефіцієнти захворюваності, летальності та питомі величини економічного збитку при інфекційних, інвазійних і незаразних хворобах тварин
- •Інвазійні захворювання
- •Розділ 5.
- •5.3. Організація ветеринарно-санітарного контролю
- •5.4. Організація ветеринарно-санітарного контролю
- •Контрольні запитання
- •Кошторис
- •Контрольні запитання
- •Норми витрачання перев'язувальних засобів та шовного матеріалу для ветеринарних цілей в установах державної ветеринарної медицини
- •Розрахункові норми витрачання спирту етилового на лікувально-профілактичні, діагностичні заходи та наукові дослідження
- •Картка кількісно-сумового обліку матеріалів
- •Контрольні запитання
- •6.3. Організація будівництва підприємств і установ
- •Рішення
- •Контрольні запитання
- •Розділ 7.
- •7.1. Ветеринарний облік
- •7.2. Ветеринарна звітність
- •Звіт про заразні хвороби тварин
- •1. Діагностичні дослідження
- •2. Щеплення і лікувально-профілактичні заходи
- •3. Ветеринарно-санітарні роботи
- •Звіт про ветеринарно-санітарний нагляд при перевезені продуктів тваринництва та заразні хвороби, виявлені при транспортуванні за 200 р.
- •Контрольні запитання
- •7.3. Ветеринарне діловодство
- •8.1. Міжнародні ветеринарні організації
- •Всесвітні асоціації ветеринарних спеціалістів
- •Національні асоціації країн- членів вва
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •8.2. Організація ветеринарної служби в зарубіжних країнах
- •Контрольні запитання
Контрольні запитання
-
Що включає комплекс організаційно-господарських та спеціальних захо дів щодо ліквідації заразних хвороб тварин?
-
Що таке конвенційна заборона?
-
При яких хворобах тварин піддають забою або знищенню?
-
При яких хворобах тварини підлягають знищенню?
-
Що таке термінові повідомлення про появу та розповсюдження заразних хвороб тварин?
-
Перерахуйте основні заходи, спрямовані на ліквідацію гостро перебіга ючих хвороб тварин?
-
Які відмінності в організації заходів щодо ліквідації хронічних заразних хвороб тварин?
4.4. Організація заходів з ліквідації незаразних хвороб тварин. Організація лікувальних заходів
У системі ветеринарних заходів, спрямованих на профілактику незаразних захворювань тварин ведуче місце займають загальні профілактичні заходи. Поряд з господарсько-зоотехнічними заходами (забезпечення тварин повноцінними кормами, приміщеннями, належним доглядом) вони передбачають контроль за дотриманням зоогігієнічних та ветеринарно-санітарних норм і правил на фермах, постійне спостереження за станом стад з проведенням клінічних оглядів та диспансери-
144
145
зації тварин. Сюди ж входить також контроль за якістю грубих, соковитих і концентрованих кормів та питної води.
Головним у діяльності спеціалістів ветеринарної медицини є боротьба з витратами в тваринництві, за створення в усіх господарствах стад здорових високопродуктивних тварин, за випуск доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва.
Здоровий стан стада досягається цілим комплексом заходів.
Комплекс заходів з профілактики, терапії та ліквідації незаразних хвороб тварин включає:
-
оцінку умов і технологій утримання, якості кормів і особливостей годівлі тварин;
-
клінічний огляд тварин;
-
диспансеризацію сільськогосподарських тварин;
-
впровадження в практику тваринництва зоогігієнічних та ветери нарно-санітарних правил;
-
ветеринарний контроль за відтворенням стада;
-
реєстрацію випадків незаразних хвороб;
-
виявлення причин масового захворювання та загибелі тварин;
-
виділення і лікування хворих тварин;
-
профілактику травматизму;
-
зміну раціону;
-
усунення недоліків в утриманні тварин (мікроклімат, моціон тощо);
-
благоустрій території навколо тваринницьких ферм, комплексів, літніх таборів;
-
масово-просвітницьку роботу.
Перерахований комплекс заходів при окремих незаразних хворобах здійснюється у відповідності з затвердженими методичними вказівками та рекомендаціями, з врахуванням наукових досягнень в цій галузі. Наприклад, Методичні вказівки з діагностики, профілактики та лікування отруєнь сільськогосподарських тварин нітратами і нітритами, Рекомендації по боротьбі з маститами корів та ін.
Клінічний огляд тварин має діагностичне та профілактичне значення. Проводять його лікарі ветеринарної медицини господарств і державної ветеринарної мережі.
Розрізняють індивідуальний, груповий, загальний, плановий та позаплановий огляди.
У залежності від напрямку та призначення господарства і місцевих умов огляд тварин проводять двічі в рік, щоквартально, 1-2 рази в
місяць. При наявності гострого захворювання тварин оглядають щоденно або кілька разів протягом дня.
В звичайних господарствах плановий поголівний огляд тварин організовують весною, перед виганянням худоби на пасовище та восени, перед постановою на стійлове утримання. Худобу, яку відправляють на сезонні пасовища оглядають перед переганянням.
У промислових комплексах огляд проводять двічі або більше разів на місяць.
Позаплановий клінічний огляд тварин організовують при виникненні масових заразних чи незаразних хвороб, а також перед продажем або забоєм, особливо вимушеним.
Спеціаліст ветеринарної медицини ферми або комплексу проводить загальний огляд тварин, звертаючи увагу на зміну стану тварин у період роздавання кормів, прийманні корму та води, а також при русі.
Тварин, які мають відхилення від норми, виділяють в окрему групу та піддають термометрії, ретельному індивідуальному оглядові і дослідженню.
Для кращої організації огляду лікар ветеринарної медицини та зо-оінженер повідомляють керівникам ферм про день огляду, погоджують з ними порядок його проведення. Інколи огляд тварин в господарствах поєднують з бонітуванням або масовими профілактичними обробками.
За результатами роботи складають список оглянутих тварин та акт про виділення на лікування чи ізоляцію хворих.
В списку приводять загальні дані про тварин, а в акті вказують на виявлену патологію, попередній діагноз, призначене лікування, режим годівлі та умови утримання.
Організований огляд тварин у населення проводять за участю представника сільської ради, зводять тварин в установу державної ветеринарної медицини чи інше місце (якщо дозволяє епізоотична ситуація) або обходять двори громадян.
В комплексі заходів, що дозволяють виявляти наявність та причини захворювань тварин важливого значення набуває диспансеризація.
Диспансеризація - це система планових діагностичних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на своєчасне виявлення субклінічних і клінічних ознак захворювань, профілактику хвороб та лікування хворих, особливо високопродуктивних тварин.
Це так звана превентивна діагностика та терапія.
Мета диспансеризації - зберегти здоров'я тварин і не допустити зниження їх продуктивності, створити оптимальні умови для розширено-
146
147
го відтворення племінного поголів'я, стійкого до несприятливих факторів зовнішнього середовища.
Спеціалісти, які обслуговують племінні ферми господарств, племінних заводів чи станцій, а також установ державної ветеринарної мережі включають диспансеризацію худоби в річні плани ветеринарних заходів. У її проведенні приймають участь керівники, головні лікарі ветеринарної медицини та головні зоотехніки господарств при необхідності -спеціалісти районної лікарні державної ветеринарної медицини.
Диспансеризацію умовно поділяють на три етапи: діагностичний, профілактичний, терапевтичний.
Перший етап передбачає загальне дослідження кожної тварини (її загального стану, слизових оболонок, лімфовузлів, шкіри, волосяного покриву, кістяка, включаючи стан останніх хвостових хребців, ребер, копитець, вим'я тощо); дослідження систем: серцево-судинної, органів дихання, травлення, сечостатевої, нервової, руху та органів чуття.
Системи і органи, що мають відхилення від норми, досліджують більш ретельно: проводять лабораторні дослідження крові, сечі, молока тощо.
В племінних господарствах кров беруть для біохімічних досліджень від 30-40%, сечу і молоко - від 10-15% корів та 100% - від бугаїв -плідників.
В решті господарств з високопродуктивним поголів'ям кров, сечу та молоко досліджують у 5-15% корів і нетелів в державній лабораторії ветеринарної медицини.
Результати першого етапу диспансеризації порівнюють за даними, отриманими при попередніх дослідженнях.
За об'єктивними даними клінічних та лабораторних досліджень тварин умовно поділяють на 3 групи:
-
клінічно здорові, без відхилень від норми;
-
клінічно здорові з відхиленням від норми за показниками крові, сечі і молока;
-
хворі тварини.
На другому етапі диспансеризації всіх хворих тварин досліджують повторно і більш ретельно для підтвердження діагнозу та призначення індивідуального чи групового лікування.
На третьому етапі усувають причини, що викликали чи обумовили захворювання тварин.
148
Результати диспансеризації тварин заносять в диспансерну карту. Карта слугує підставою для складання акту та внесення конкретних пропозицій керівництву господарства і мають таку форму: