- •Поняття цивільного права як приватного права та як галузі права. Місце цивільного права в системі галузей права
- •Предмет та метод цивільно - правового регулювання
- •Функції сучасного цивільного права та їх загальна характеристика
- •Принципи цивільного права та їх загальна характеристика
- •Поняття і структура цивільного законодавства.
- •Дія цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб.
- •Цивільне право як наука. Система і завдання навчальної дисципліни «Цивільне право».
- •8. Поняття та особливості цивільних правовідносин. Елементи цивільного правовідношення.
- •Класифікація цивільних правовідносин.
- •Поняття підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин. Поняття юридичного факту. Класифікація юридичних фактів.
- •Суб'єкти цивільного права та їх загальна характеристика.
- •Поняття, ознаки та обсяг правоздатності фізичної особи. Виникнення та припинення правоздатності фізичної особи. Правоздатність іноземців та осіб без громадянства.
- •Поняття та зміст цивільної дієздатності фізичної особи. Види цивільної дієздатності фізичних осіб.
- •Обмеження дієздатності фізичної особи: підстави, порядок та правові наслідки.
- •Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок та правові наслідки.
- •Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави, порядок та правові наслідки.
- •Оголошення фізичної особи померлою: підстави, порядок та правові наслідки. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою.
- •Опіка та піклування як цивільно - правові інститути.
- •Поняття та ознаки юридичної особи. Сутність юридичної особи.
- •Правоздатність та дієздатність юридичної особи. Державна реєстрація юридичної особи.
- •Органи юридичної особи. Організаційно-правові форми юридичних осіб.
- •Припинення юридичних осіб. Форми припинення юридичних осіб: реорганізація та ліквідація.
- •Поняття та ознаки держави і територіальних громад як суб’єктів цивільних правовідносин.
- •Здійснення цивільних прав. Межі здійснення цивільних прав. Зловживання цивільним правом.
- •Виконання цивільних обов'язків.
- •Способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •Поняття та види об'єктів цивільних прав.
- •Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей та її правове значення. Майно.
- •Гроші, валютні цінності та цінні папери як об'єкти цивільних прав.
- •Дії, послуги та зобов’язальні вимоги як об’єкти цивільних прав.
- •Поняття та ознаки особистих немайнових прав. Види особистих немайнових прав.
- •Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •Визначення правочину та його ознаки. Воля і волевиявлення як суть правочину.
- •Види правочинів.
- •Умови дійсності правочину. Презумпція правомірності правочину.
- •Недійсність правочину. Види недійсних правочинів.
- •Правові наслідки недійсності правочину (окремих його частин).
- •Поняття представництва.
- •Підстави виникнення та види представництва.
- •Передоручення. Представництво без повноважень або з їх перевищенням
- •Поняття, зміст та види довіреності.
- •Форма та строк довіреності.
- •Скасування довіреності. Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю.
- •Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві.
- •Визначення строку та терміну. Початок перебігу строку. Закінчення строку. Порядок вчинення дій в останній день строку.
- •Класифікація цивільно-правових строків і термінів.
- •Поняття, значення позовної давності, її зміст та межі дії.
- •Загальна та спеціальна позовна давність. Початок перебігу позовної давності.
- •Зупинення перебігу позовної давності.
- •51. Переривання перебігу позовної давності.
- •Закінчення строку позовної давності. Правові наслідки пропущення строку позовної давності.
- •Вимоги, на які позовна давність не поширюється.
- •Поняття та зміст права власності.
- •Право приватної власності. Суб'єкти права приватної власності.
- •Право державної власності. Суб'єкти права державної власності.
- •57. Право комунальної власності. Суб'єкти права комунальної власності.
- •58. Способи набуття права власності.
- •59. Способи припинення права власності.
- •60. Поняття і види права спільної власності.
- •61. Право спільної часткової власності: поняття та зміст. Суб'єкти права спільної часткової власності.
- •Право спільної сумісної власності: поняття та зміст. Суб'єкти права спільної сумісної власності.
- •Засади захисту права власності.
- •Право власника на вимогу майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Предмет віндикаційного позову.
- •65. Умови задоволення індикаційного позову.
- •66. Право власника на вимогу майна від добросовісного набувача. Права і обов'язки добросовісного набувача.
- •Захист права власника від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (негаторний позов).
- •Визнання права власності. Визнання незаконним правового акта, що порушує право власності.
- •Поняття та види інших речових прав.
- •Ознаки інших речових прав. Співвідношення права власності та інших речових прав.
- •71. Суб'єкти права володіння чужим майном. Підстави виникнення та припинення права володіння чужим майном
- •72. Право обмеженого користування чужим майном. Встановлення та зміст сервітуту.
- •Підстави припинення сервітуту.
- •Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
- •Поняття права інтелектуальної власності.
- •Поняття і джерела авторського права.
- •Об'єкти авторського права. Твори, які не є об'єктами авторського права.
- •Суб'єкти авторського права. Первинне і похідне авторське право. Співавторство. Нероздільне і роздільне співавторство.
- •Особисті немайнові права автора.
- •Майнові права інтелектуальної власності на твір.
- •82. Поняття та джерела права промислової власності.
- •83. Об'єкти промислової власності. Придатність винаходу, корисної моделі та промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на них.
- •Стаття 461. Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього
- •Стаття 462. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Поняття та види зобов’язань.
- •86.Підстави виникнення зобов’язань.
- •87. Поняття і загальні умови (засади) виконання зобов’язання.
- •88. Поняття та способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •Неустойка - спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •Порука - спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •91. Гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •92.Завдаток - спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •93.Застава - спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •94.При тримання - спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •Поняття та види підстав припинення зобов’язань.
- •Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання.
- •97. Поняття, функції і значення цивільно – правового договору
- •98. Зміст цивільно – правового договору та його тлумачення.
- •Укладення цивільно – правового договору.
- •100. Зміна та розірвання цивільно – правового договору.
98. Зміст цивільно – правового договору та його тлумачення.
Зміст цивільно-правового договору визначається з урахуванням його правової природи, а саме: місця договору у структурі цивільного правовідношення.
Якщо виходити із правової природи договору як юридичного факту (різновиду правочину), то його зміст повинні становити умови договору.
Якщо ж підтримувати позицію про договір як зобов’язальне правовідношення, то його зміст становитимуть права та обов’язки сторін.
Разом з тим, у цивілістичній літературі став усталеним погляд про те, що зміст договору становлять його умови.
Ця ж позиція відображена у ст. 628 ЦК України, відповідно до якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З урахуванням цієї законодавчої норми усі умови договору за їх значенням прийнято поділяти на:
1) істотні;
2) неістотні.
Істотними в свою чергу вважаються у мови (ч.1 ст. 638 ЦК):
- щодо предмету;
- включені до тексту договору за вимогою хоча б однієї із сторін;
- в якості істотних передбачені у законі;
- не включені до договору, або не передбачені законом в якості істотних, однак є необхідними для договорів даного виду (умова щодо ціни; щодо строку у попередньому договорі тощо).
Типові умови договору:
1) у випадках, передбачених договором;
2) у разі відсутності посилання у договорі на типові умови можуть бути застосовані як звичаї ділового обороту.
Проблема звичайних та випадкових умов:
- звичайні не потребують їх включення до тексту договору;
- випадкові набувають правового значення лише у разі влючення у договір.
Згідно зі ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до загальних правил тлумачення правочину, закріплених у ст. 213 ЦК.
Таке тлумачення здійснюється з урахування кількох критеріїв:
1. буквальне значення слів і понять, які вживаються у договорі, а також загальноприйняте у цій сфері відносин значення термінів;
2. порівняння відповідної частини договору зі змістом інших його частин, усім змістом договору, намірами сторін;
3. мета договору, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
-
Укладення цивільно – правового договору.
Договір вважається дійсним за дотримання таких умов:
-
законності дії;
-
волевиявлення сторін;
-
дотримання встановленої законом форми договору;
-
право- та дієздатності сторін.
Головним елементом кожного договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить законові.
Змістом будь-якого договору є права та обов'язки сторін, установлені ним. Зміст будь-якого договору характеризується його умовами.
Прийнято розрізняти істотні, звичайні та випадкові умови договору.
Згідно зі ст. 153 ЦК України договір уважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнено згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, що визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнено згоди (наприклад, у договорі купівлі-продажу істотними є предмет, ціна, строк).
Крім істотних умов, у договорі можуть бути умови звичайні й випадкові.
До звичайних умов відносять ті, які самі по собі передбачаються, скажімо, місце виконання договору. Ці умови не обов'язково повинні бути включені до договору. Якщо їх не включено до договору, то діє загальна норма Цивільного кодексу. Якщо ж сторони забажають установити інше місце виконання договору, то це має бути обумовлено в договорі.
Випадковими визнаються такі умови договору, які зазвичай у договорах такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені угодою сторін. Наприклад, винагорода повіреному в договорі доручення за виконання доручених йому дій не передбачається, але якщо сторони передбачать умову про винагороду, то повірений має право вимагати її виплати. Отже, і випадкова умова, якщо вона включена до договору, має бути виконана.
У договорі може бути зафіксовано волю однієї, двох чи кількох осіб.
Договори, що базуються на волевиявленні однієї особи, називаються односторонніми (приміром, заповіт, відмова від прийняття спадщини, видача довіреності на вчинення певних дій тощо).
Договори, в яких виявлено волю двох осіб, називаються двосторонніми (наприклад, договір купівлі-продажу, постачання, підряду, оренди і т. ін.).
Договори, в яких бере участь більше двох осіб, називаються багатосторонніми (наприклад, договір про сумісну діяльність із спорудження житла, будівництва шляхів, шкіл і под.).
Розрізняють договори реальні й консенсуальні.
Реальні договори вважаються укладеними, тобто набувають юридичного значення лише з моменту фактичного здійснення певних дій (скажімо, договір позики слід уважати укладеним не з моменту угоди між сторонами про позику, а з моменту, коли позикодавець передав позичальникові певну суму грошей).
Консенсуальні договори вважаються укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору (наприклад, купівля-продаж, найом, підряд тощо).
За формою договори можуть бути усними й письмовими. Письмові, своєю чергою, поділяються на прості й нотаріально засвідчені. За загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що її укладають. Однак у ряді випадків закон вимагає, щоб договори були укладені в певній формі. Якщо для договору не встановлено певної форми, він вважається укладеним, поки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі укласти договір лише у випадках, передбачених законом.
Усна форма допускається в договорах, що виконуються під час їх укладання, якщо інше не встановлено законом (приміром, договір купівлі-продажу за готівку).
Проста письмова форма застосовується за укладення між собою договорів державними, кооперативними і громадськими організаціями, а також договорів цих організацій з громадянами, крім договорів, що виконуються під час їх укладання. У простій письмовій формі укладаються й інші договори громадян між собою, якщо дотримання цієї форми вимагає закон (скажімо, договір майнового найму (оренди) між громадянами на строк більше одного року).
Нотаріальне посвідчення письмових договорів обов'язкове у випадках, передбачених законом. Так укладається договір купівлі-продажу жилого будинку та деякі інші.