4.
КНИГИ Й ПЕРІОДИКА
В ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА
4.1. Форми книг і періодики
За час свого існування, — а це чотири з половиною тисячі років — книга мала такі форми:
— форму плиток (глиняних, дерев'яних тощо);
— форму сувою (з папірусу чи пергаменту);
— форму кодексу (на пергаменті чи папері);
— форму поліптиха (на папері чи картоні);
— форму електронного пристрою, на якому читають файл з повідомленням.
У процесі виникнення книга було першою серед усіх видів видань і до цього часу залишається серед них найскладнішою за цілою низкою показників. Проте, незважаючи на свою складність, до цього часу вона залишається основним інструментом у процесі здобуття людиною освіти й знань.
Перелічені форми книги не перестали існувати й сьогодні. Так, у формі сувою і зараз виготовляють дитячі книги-іграшки (пристрій для гортання такої книги має двоє коліщаток; текст записано на стрічку-кільце, яка з'єднує коліщатка; для гортання тексту ручкою-важелем стрічку переміщають з одного коліщатка на друге). Таку саму форму сувою має і веб-сторінка електронної книги, яку прокручують на екрані. Форму поліптиха мають дитячі книги для найменших дітей (їх виготовляють з аркушів картону, з'єднують тканиною і друкують спеціальними фарбами).
Форма періодичних видань з часу своєї появи не змінювалася. Газети, як і раніше, найчастіше мають форму сфальцьованих аркушів, а журнали — форму зошитів.
Форми електронних видань ще перебувають на стадії становлення. Так, у наш час лише починають функціонувати електронні пристрої для їх читання, а самі повідмлення мають форму гіпертексту, тобто тексту, з кожної позиції якого можна "перестрибнути" на іншу позицію цього ж тексту або на зовсім інший текст.
4.2. Книга як культурна й матеріальни цінність
Книга має подвійну природу: вона є і твором духовним, і твором матеріальним. Звідси випливає її подвійна цінність. Як творіння духовне, книга має цінність для розвитку науки, культури й освіти народу. Як творіння матеріальне, вона також має свою цінність (наприклад, самі матеріали, з яких зроблена книга). Так, книга (як, наприклад, деякі релігійні, культові видання) може мати оздоблення оправи, виконане з дорогоцінних матеріалів і/чи з дорогоцінного каміння.
Крім сказаного, треба відзначити, що книги мають цінність і як артефакти1 історичного розвитку людства. Так, видання, опубліковані до 1500 р., називають інкунабулами, а видання, опубліковані в період з 1501 по 1800 р. — стародруками. Такі видання становлять експонати музеїв історії друку та історичних музеїв.
Книги мають також цінність і як предмет колекціонування, тобто мають антикварну цінність. Така цінність видань найчастіше залежить від їх віку, зокрема і від їх історичної цінності, а також від кількості наявних у колекціонерів примірників. Так, серед книг, опублікованих навіть у XX ст., найбільшу вартість серед книголюбів мають роман Джойса «Улліс» (перше видання 1922 р., опубліковане накладом 1 тис. примірників, 100 примірників із автографами автора), яке оцінюють більш, ніж у 200 тис. доларів, та повість А. К. Дойла «Собака Баскервілів» (видання 1902 р.), яке оцінюють більш, ніж у 80 тис. фунтів стерлінгів.
Книги мають цінність і як предмет престижу їх власника. Так, псевдолюбетелі похизуватися домашніми бібліотеками спеціально заставляють полиці своїх книжкових шаф престижними багатотомними виданнями. Бажання похизуватися колекціями книг доходить навіть до того, що замість цих книг у шафи ставлять їх муляжі (дошки з наклеїними на них корінцями престижних книг).
Що стосується періодичних видань, то вони в основному мають цінність наукову, культурну, історичну й анткварну. Їх матеріальна цінність, як правило, незначна.
4.3. Функції книг і періодики
У житті суспільства книга виконує такі функції:
— акумулювання (нагромадження) інформації (знань);
— комунікативна (паперові видання — в основному односторонній зв’язок, а веб-сторінки — в основному двосторонній);
— переміщення інформації в часі (навіть через тисячоліття);
— переміщення інформації в просторі;
— сприяння розвитку науки;
— сприяння розвитку освіти населення;
— сприяння розвитку культури.
Періодика має функції, які частково перехрещуються з функціями книг, а частково має власні функції:
— новинна функція (повідомляти новини, тобто інформувати про останні події в житті суспільства, у розвитку науки й техніки);
— комунікативна (паперові видання — в основному односторонній зв’язок, а веб-сторінки — в основному двосторонній);
— переміщення інформації в часі (в основному не більше одного—трьох десятиліть);
— переміщення інформації в просторі;
— сприяння розвитку науки;
— сприяння розвитку культури.
4.4. Види й закономірності читання
Від інших способів комунікації (наприклад, усного мовлення, перегляду телепередач, радіопередач тощо) читання відрізняється тим, що воно: а) полягає в сприйманні знаків (слів), які є графічними; б) ці знаки є нерухомими й розташовані у двомірному просторі (наприклад, на площині — аркуші паперу); в) сприймання знаків проходить послідовно; г) відбувається в часі, який не збігається з часом створення повідомлення; ґ) в основному не обмежується умовами, які залежать від місця й часу перебування читача; д) передбачає можливість повторного й багаторазового сприймання потрібних фрагментів повідомлення; е) дає читачеві змогу індивідуально обирати потрібну тактику читання.
Винайдення друкарства призвело до урізноманітнення видів читання. На сучасному етапі розвитку в країнах Заходу виділяють, наприклад, такі його види:
— пізнавальне читання (дає змогу читачеві пізнавати світ і розширює його знання);
— критичне читання (дає читачам змогу перевіряти істинність наявних у повідомленнях знань, зіставляючи їх з наявними власними знаннями й навколишнім світом);
— безпекове читання (дає змогу читачам забезпечити безпеку власного існування);
— творче читання (дає змогу читачам на основі інформації сприйнятих повідомлень здійснювати творчі акти в різних сферах життя суспільсва);
— світоглядне читання (дає читачеві змогу на основі прочитаного формувати суспільно-політичний світогляд);
— приватне читання (дає змогу кожній особистості поринати у світ самоспоглядання);
— задоволювальне читання (дає читачеві змогу отримати емоційне та естетичне задоволення).
Загалом в суспільних науках щодо читання сформувалася така закономірність:
Читання є одним із найважливіших факторів, який визначає стан розвитку суспільства.
Відповідно, розвиток видавничої справи в суспільстві залежить від статусу, який це суспільство надає читанню.
Як з'ясували проведені соціологічні дослідження, серед факторів, що впливають на читання громадян України, можна виділити таких шість1:
1) освіта, професія (рід занять), матеріальне становище;
2) місце проживання;
3) наявність придатної літератури;
4) соціокультурне середовище;
5) вік, читацькі традиції;
6) стать, вплив сім’ї, вільний час.
Перелічені фактори впливають на читання за такими закономірностями:
— що більше варіантів проведення вільного часу, то менше часу люди використовують на читання і навпаки: що менше варіантів проведення вільного часу, то привабливішим для людей стає читання;
— що нижчими є прибутки людей, то нижчим є рівень їх читання;
— що освіченішою є людина, то більше вона читає;
— що освіченішою є людина, то більше переваги вона надає читанню перед прослуховуванням радіо- й переглядом телепередач;
— що вищий ступінь урбанізації населення, то більшим стає відсоток людей, які читають;
— що старшою стає людина, то менше вона читає.
Відомі й інші закономірності читання, а саме:
— якщо дитині віком до десяти років прищепити любов до читання, то вона читатиме й надалі;
— чоловіки читають трохи більше ніж жінки;
— число громадян, що читають, у суспільстві є приблизно сталим.
Саме ці закономірності, поряд з низкою інших, ще невідомих науці, повинні лягти в основу такого розділу теорії видавничої справи як видавниче ринкознавство (видавничий маркетинг). Ці закономірності повинні диктувати видавничій справі, які видання, коли і як видавати для читачів.