9.

Нормативні документи

видавничОЇ справИ

9.1. Види нормативних документів

В Україні до числа нормативних документів видавничої справи належать:

— міжнародні угоди в сфері інформаційної політики та видавничої справи, які підписала Україна;

— закони України, які регламентують циркулювання інформації в її інформаційному просторі (півтора десятка законів);

— стандарти (міжнародні, державні та організацій);

— технічні умови й технологічні інструкції;

— постанови уряду (Кабінету Міністрів) України.

Крім перелічених нормативних документів, існують норми редагування, які зафіксовані в цілій низці довідкових і навчальних видань, але до числа затверджених державою документів вони не належать (див. розділ 8.4.2). Ці норми (закони логіки, психолінгвістичні закони, інформаційні та композиційні норми, деякі видавничі й поліграфічні норми тощо) свого часу встановили і/чи запропонували застосувувати під час редагування дослідники редагування.

9.2. Міжнародні нормативні документи

Законодавство України у сфері інформаційних ресурсів і регулювання інформаційних потоків насамперед враховує норми міжнародних конвенцій та угод¹, зокрема Всесвітньої конвенції про авторське право (1952)². Норми цієї Конвенції закладені в окремих статтях Конституції України.

Хоча Україна не є членом Європейського Співтовариства, проте вона також у своєму законодавстві враховує цілу низку Директив цього Співтовариства, які стосуються дотримання авторського права в ділянці видавничої справи³, а саме:

— Директива ЄС "Про уніфікацію строку охорони авторського права та деяких суміжних прав" (1993);

— Директива ЄС "Про гармонізацію деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві" (2001).

До міжнародних нормативних документів належать також міжнародні стандарти, про які детальніше буде сказано в розділі 9.4.1.

9.3. Законодавчі акти України

9.3.1. Авторське право

Авторське право (англ. copyright) — це множина винятковиих прав, які дають авторам змогу отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. Авторське право склалося історично внаслідок потреби авторів творів літератури й мистецтва захистити свої майнові та немайнові права. У наш час авторське право поширюється на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти, технічні креслення тощо.

В Україні дію авторського права регламентує Закон України "Про авторське право і суміжні права", прийнятий 11.07.2001 р. за № 2627-ІІІ.

Відповідно до цього закону суб'єктами авторського права є автори, співавтори, спадкоємці, правонаступники й видавці.

Об'єктами авторського права у ділянці видавничої справи є:

• літературний твір (тексти творів художньої літератури);

• музичний твір (нотний текст);

• твір образотворчого мистецтва (альбоми репродукцій);

• твір картографії (альбоми карт);

• фотографічний твір (окремі фотографії, альбоми фотографій);

• складений твір (усі види збірників);

• аудіовізуальний твір (електронні видання);

• твір в області науки (наукові, технічні, виробничі, інформаційні та інші видання);

• твір у перекладі (переклади творів усіх видів);

• твір у переробці (перевидання творів).

Не належать до об'єктів, на які розповсюджується дія закону "Про авторське право і суміжні права":

• повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

• твори народної творчості (фольклор);

• видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

• державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

• грошові знаки;

• розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право так зване своєрідне право, або право особливого роду.

При цьому проекти офіційних символів і знаків до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до закону.

Види авторських прав. Авторські права поділяють на немайнові ("моральні"), майнові та право на винагороду. Ці права відрізняються тим, що немайнові права автора є його невід'ємними правами, а тому не можуть бути передані нікому іншому, а майнові права автор може передати третім особіам. Строк тривалості немайнових прав не обмежується (іншими словами, ці права є вічними), а строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.

В Україні немайнові авторські права можуть належати тільки фізичній особі. До них належать такі немайнові права:

• бути визнаним автором твору (право авторства);

• дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я);

• дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення);

• захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації).

До майнових прав належать права дозволяти та забороняти:

• відтворювати твір (право на відтворення);

• поширювати примірники твору будь-яким способом (право на поширення, тобто право на публікування/оприлюднення);

• імпортувати екземпляри твору в інші країни з метою публікування/оприлюднення (право на імпорт);

• здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання);

• доправляти твір отримувачам шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення)

• перекладати твір (право на переклад);

• дописувати, доілюстровувати, або іншим способом переробляти твір (право на переробку).

Право на отримання винагороди передбачає можливість виплати авторові винагороди за підготований ним твір (гонорару).

Межі авторського права. Авторське право є ключовою ділянкою в галузі інтелектуальної власності. Воно призначене захищати сам твір (текст, ілюстрацію, комплектацію збірника та інше), тобто його "матеріальне втілення", але не може використовуватися для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів, методик і технік, що описані в цьому творі. Тому, наприклад, якщо видавець видав кулінарну книгу, де подано новий рецепт готування яєшні, то авторське право поширюється тільки на текст цієї кулінарної книги (це означає, що жоден видавець не може без дозвлу автора передрукавати цей текст у своєму виданні), але ніхто не може заборонити читачам готувати яєшню за цим новим рецептом. Якщо ж зазначений рецепт (спосіб) відповідає ознакам патентоздатності, то особа, що його винайшла, може отримати на нього патент. У цьому випадку охоронятися буде і сам спосіб, а його автор отримає можливість дозволяти або забороняти будь-яке використання цього способу. Однак у такому разі охорона буде отримана із використанням механізмів права промислової власності, а не авторського права.

Захищаючи права автора, авторське право регламентує випадки, коли отримання від автора дозволу на відтворення його твору не потрібне, але при цьому обов'язково повинні зазначатися ім'я автора й джерело запозичення. До таких випадків належать:

• вільне використання твору із зазначенням імені автора у низці ситуацій (наприклад, при цитуванні);

• вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом (факсимільне відтворення)¹;

• вільне відтворення примірників твору для навчання (крім комп'ютерних програм);

• вільне відтворення творів у особистих цілях (крім комп'ютерних програм).

Захист авторського права — одна з важливих ділянок у функціонуванні видавництв і видавничих організації. При цьому під захистом таких прав розуміють передбачені законом заходи з їхнього визнання, припинення їхнього порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Порушення немайнових прав автора (наприклад, цитування без вказання автора й джерела запозичення) називається плагіатом (від лат. plagio — краду). Порушення майнових прав автора (незаконне відтворення творів науки, літератури і мистецтва, незаконне розповсюдження видань, незаконне тиражування на аудіо- та відеокасетах, дискетах чи інших носіях інформації) називається контрафакцією, або піратством.

Порушення авторських та суміжних прав, якщо воно завдало матеріальної шкоди авторові чи іншому видавцеві в значному розмірі, передбачає кримінальну відповідальність.