Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
OVS_110.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
812.54 Кб
Скачать

11.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ1

В УКРАЇНІ

За даними Державного комітету телебачення і радіомовлення, а також Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, інформаційний простір (інфосферу) України характеризують такі основні показники:

— кількість видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції — 4820 (станом на 2010 р.)2;

— кількість журнальних і продовжуваних видань (журналів, збірників, бюлетенів, бібліографічних видань) — 2182 (станом на 2005 р.);

— кількість газет — 2347 (без додатків) і 40 (з додатками) (станом на 2010 р.)3;

— кількість інтернет-видань — 17034 (станом на 2010 р.);

— кількість телерадіокомпаній — 1605 (станом на 2010 р.)5.

11.1. Порядок створення видавництв та видавничих організацій

Перший крок під час створення видавництва чи видавничої організації повинен полягати в підготовці програми діяльності майбутнього видавництва (видавничого підрозділу). Цей документ видавцеві варто написати для самого себе, щоб визначити, чи варто створювати видавництво, чи ні. У програмі потрібно вказати:

  • ситуацію в інформаційному просторі регіону, в якому видавець планує розповсюджувати видавничу продукцію, зокрема потрібно детально описати конкурентів (їх спеціалізацію, ареал дії, досвід роботи, ресурси), а також їх видання (перелік назв, наклади, вартість, читацьку аудиторію, якість тощо);

  • джерела фінансування та застави;

  • потенційних авторів;

  • аудиторію отримувачів масової інформації;

  • штат організації, зарплату працівників (орієнтовно);

  • виробничі приміщення;

  • якщо планується видавати періодичне видання, то запланований до відкриття ЗМІ та його основні характеристики (назву, обсяг, наклад, періодичність, формат, колірність, постійні рубрики, вартість тощо);

  • друкарні, в яких планується друкувати видання, їх порівняльна характеристика, зокрема за цінами надаваних поліграфічних послуг;

  • торговельні організації, які планується залучити до розповсюдження видання;

  • капітальні (разові) й поточні витрати на створення видань (періодичного видання);

  • запланований прибуток (орієнтовно) й ефект від створення видання;

  • наявні ризики;

  • висновок про доцільність відкриття видавництва.

Можливо, для того, щоб відшукати потрібну в інформаційному просторі нішу, проект доведеться переписувати кілька разів. Доцільним є також створення кількох паралельних проектів, а далі — їх оцінка за наперед встановленими критеріями.

Другий крок (якщо прийнято позитивне рішення про створення видавництва) — це вивчення нормативно-правової бази, на основі якої створюють підприємства. У наш час в Україні до таких нормативних документів належать:

— Цивільний кодекс України (2003 р.);

— Господарський кодекс України (2003 р.);

— Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (2003);

— Указ Президента України: «Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва» (2005 р.).

— Постанова Кабінету Міністрів: «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів» (2007 р.).

Основний принцип, який лежить в основі сприяння держави в реєстрації підприємств, — це принцип "єдиного вікна". Він полягає в тому, що всі документи для створення підприємства подають в одну, а не кілька різних організацій, від якої й отримують всі необхідні для функціонування підприємства дозвільні документи.

Тертій крок під час створення видавництва чи видавничої організації — це укладання статутних документів. До таких документів належать:

— рішення про створення (для індивідуального засновника) або засновницька угода (для товариства);

— статут.

Рішення повинно містити: зобов’язання створити видавництво чи видавничц організацію; порядок діяльності (хто і якими підрозділами керує, хто кому підпорядковується); умови передачі майна; порядок розподілу прибутків; порядок вибуття і входження нових засновників; порядок реорганізації та ліквідації.

Статут повинен містити такі розділи (вони можуть частково повторювати рішення):

— загальні положення;

— предмет діяльності (наприклад: видання газет чи журналів, книгодрукування, книгорозповсюдження, виробництво та реалізація аудіо- й відеопродукції, реклама, поліграфічна діяльність тощо);

— зовнішньоекономічна діяльність (якщо передбачається);

— господарська діяльність;

— майно та статутний фонд;

— управління видавництвом;

— припинення діяльності та реорганізація.

У статуті повинна бути вказана юридична адреса або власного приміщення, де буде розташовуватися ЗМІ, або, якщо його немає, адреса приватної квартири, винайнятого приміщення чи іншої фірми, що дала офіційну згоду на використання своєї адреси.

Четвертий крок — реєстрація статуту в нотаріуса. Така реєстрація дає змогу вносити зміни в статут лише за згодою всіх засновників видавництва (в разі, якщо їх більше одного).

П'ятий крок — це державна реєстрація підприємства (ЗМІ). Її здійснюють за місцем розташування офісу видавництва. Реєстрацію проводять у райдержадміністрації, а виконує її державний реєстратор. Для реєстрації подають чотири документи:

— заповнену реєстраційну картку (бланк видає райдержадміністрація);

— копію рішення або засновницької угоди;

— два примірники статуту;

— квитанцію про сплату збору за проведення державної реєстрації (10 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати).

Державний реєстратор:

— ставить підприємство на облік у Державній податковій адміністрації (результат — видається «Свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість»);

— ставить підприємство на облік у районному Пенсійному фонді;

— ставить підприємство на облік у районному Центрі зайнятості;

— відкриває банківський рахунок;

— замовляє виготовлення печатки підприємства (у районному відділі МВС).

Термін реєстрації — до трьох днів. Результатом реєстрації є отримання «Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи».

На шостому кроці видавцеві необхідно зареєструватися в Державному реєстрі видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції Держкомтелерадіо України. Результатом є отримання свідоцтва про реєстрацію.

Сьомий крок стосується лише тих видавців, які планують видавати періодичні видання. Їм необхідно додатково зареєструвати заплановане до відкриття періодичне видання, подавши заяву в Держкомтелерадіо України з даними згідно Постановити Кабінету Міністрів України № 1287 від 17.11.1997 р. «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів». Вказана заява про реєстрацію періодичного видання повинна містити дані про:

— засновника;

— вид видання (газета, журнал тощо);

— статус видання (вітчизняне, спільне);

— назву та мову видання;

— сферу розповсюдження;

— категорію читачів;

— програмні цілі або тематичну спрямованість;

— періодичність, обсяг і формат видання;

— юридичну адресу;

— місцезнаходження редакції;

— вид видання за цільовим призначенням.

Восьмий крок полягає в створенні перспективного плану (бізнес-плану) роботи видавництва чи видавничої організації на найближчий один—два роки.

У разі, якщо видавництво потрібно реорганізувати, це здійснюють шляхом внесення змін в його чинний статут. Для цього засновникові видавництва потрібно пройти всі вказані вище кроки, починаючи з третього.

У разі ліквідації видавництва засновникові потрібно:

— подати в орган, який здійснив реєстрацію підприємства, відповідну заяву;

— створити ліквідаційну комісію;

— якщо у видавництва є борги, то отримати рішення суду про їх розподіл і виплату.

На час ліквідації видавництва державний орган реєстрації призначає тимчасове керівництво підприємства, яке здійснює його санацію — заходи, що запобігають банкрутству й виконуються спроби підвищити конкурентоспроможність видавництва.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]