Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
otvety_46-50.doc
Скачиваний:
69
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
484.35 Кб
Скачать

46. Президентська форма правління: сутність, переваги і недоліки. Суперпрезидентська республіка.

Президентська республіка будується за жорстким принципом розподілу влади, на чолі її – всенародно обраний (прямо або через колегію виборців) президент. Президентська республіка вперше була створена у США у 1787р. , тому вважається класичною саме американська республіка, де Конгрес, Президент та Верховний Суд незалежні один від одного, разом з тим вони й обмежують владу один одного. Серед основних ознак президентської республіки визначаються наступні:

  1. Президент є і главою держави, і главою виконавчої влади.

  2. І президент, і парламент обираються всенародно незалежно один від одного. Президент обирається або колегією виборщиків, або прямим голосуванням.

  3. Президент зі згоди парламента формує уряд, керує його діяльністю, веде засідання і при цьому має вирішальний голос. Уряд непідзвітний парламенту, а відповідає перед главою держави. Окремий пост прем’єр-міністра може бути і відсутнім. Роль парламенту у формуванні уряду є вкрай обмеженою – президент узгоджує запропоновані ним кандидатури міністрів або з парламентом в цілому, або з його верхньою палатою.

  4. Існує суворий розподіл влади і діє механізм стримувань і противаг. Окремі гілки влади – законодавча (парламент) і виконавча (президент) – мають значну самостійність і рівний, незалежний один від одного статус. Парламент, наділений усію повнотою законодавчої влади та певними контролюючими функціями, не має права виражати вотум недовіри уряду, що очолюється президентом, і не може відправити його у відставку. У той же час президент не несе політичної відповідальності перед парламентом і не має права на розпуск парламенту. Водночас президент може накласти вето (тобто заблокувати прийняття небажаного з його погляду закону). Після цього, як передбачає законодавство багатьох президентських республік, парламент має або скоригувати цей варіант закону, або підтвердити його конституційною більшістю (2/3 парламенту). Президент непідзвітний парламенту, однак за наявності порушень ним конституції згідно зі спеціальною процедурою імпічменту він може бути усунений з посади й притягнений до кримінальної відповідальності.

Сутність президентської республіки полягає у співробітництві законодавчої (парламент) і виконавчої (президент) влади. Переваги президентської форми правління такі. По-перше, президент обирається усім народом і несе персональну відповідальність за все, що відбувається в країні. По-друге, зростає можливість швидкого і своєчасного прийняття рішень, оскільки існування однієї людини з необхідним обсягом повноважень дозволяє активно реагувати на проблеми, що виникають. По-третє, в президентській республіці більш суворий розподіл влади, гілки якої контролюють і конкурують одна з одною. Однак президентська республіка має і свої недоліки. По-перше, зосередження великої влади в руках однієї людини, яка отримала підтримку більшості виборців, може обернутися її одноосібною диктатурою. По-друге, в президентській республіці збільшується імовірність конфліктів між законодавчою і виконавчою гілками влади, які у запалі боротьби за повноваження та прерогативи забувають про державні справи; ймовірність конфлікту збільшується, якщо законодавча і виконача гілки влади контролюються різними партіями («президент предлагает, а конгресс располагает»). По-третє, ця форма правління дуже сильно залежить від інтелектуальних, моральних та фізичних властивостей самого президента.

Президентська форма правління існує в США, Білорусі, Казахстані. Ця форма правління зустрічається також в країнах Латинської Америки, деяких країнах Азії і Африки. Позаяк, часто в цих країнах влада глави держави виходить за конституційні рамки, і, зокрема, латиноамериканські республіки неодноразово характеризувалися як суперпрезидентські. Ця форма правління – практично незалежна, слабо контрольована законодавчою і судовою владою. Це особливий конгломерат традиційної форми з авторитарним або напівавторитарним управлінням. Суперпрезидентська форма правління - це незалежна, неконтрольована практично законодательтной, виконавчої чи судової галуззю влади система управління, основний рисою якої є гіпертрофована президентська влада. Ця форма правління, зазвичай, передбачає принцип саме таких виборів президента виборцями фактично без проміжних органів чи инстанций.

Суперпрезидентська форма правління передбачає великі повноваження президента, закріплені з текстів конституцій і реально здійснювані на практиці. Насамперед, це її повноважень як держави. Ряд латиноамериканських конституцій уполномочивает президента " уособлювати націю " (конституція Перу), а конституція Аргентини 1853 року проголошує його " верховним главою нації ".

У суперпрезидентських республіках статус президента як керівника нації передбачає його безумовне верховенство у всіх державні органи. В усіх життєвих латиноамериканських країнах президент є глава держави, він очолює уряд і озброєні сили. Хоча ці ознаки є і звичайних президентських республіках, в умовах Латинська Америка це дає потужну концентрацію влади у руках президента. Особливо важливим є у разі керівництво президента збройних сил, оскільки армія часто грає на вирішальній ролі в політичного життя латиноамериканських стран.

Значно посилюють повноваження Президента в " суперпрезидентських " республіках великі надзвичайні повноваження, передбачені багатьма латиноамериканськими конституціями. Ці повноваження може бути ефективно використані практично у різноманітних ситуаціях, починаючи з міждержавного конфлікту і закінчуючи внутрішніми заворушеннями. " Діапазон можливого використання президентом його надзвичайних повноважень більш великий, ніж у звичайній президентської республіці та, як свідчить політична практика Латинська Америка, застосовується частіше й ефективніше, ніж у сусідніх регіонах 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]