Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Otvety_po_GP_2011_ekzamen.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
27.10.2018
Размер:
619.52 Кб
Скачать

59. Способи припинення права власності.

Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, являють собою юридичні факти, визначені законом. Оскільки виникнення права власності на річ однієї особи здебільшого означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності водночас розглядаються і як підстави для припинення його.

Разом з тим не завжди припинення права власності пов'язано з правонаступництвом і новим правом власності. Це буває, наприклад, коли власник повністю вживає належне йому майно (продукти харчування). Аналогічна картина виникає і у разі виробничого вжитку матеріалів. Але якщо при особистому вжитку право власності на річ взагалі припиняється, у разі виробничого вжитку у зв'язку з припиненням права власності на дану річ виникає право власності на нову.

Право власності припиняється й тоді, коли власник відмовляється від належної йому речі у зв'язку з її непотрібністю (знищення, викидання) або коли має місце загибель речі внаслідок випадкової події стихійного характеру чи протиправних дій інших осіб. Практика знає випадки, коли право власності припиняється у результаті прийняття відповідного акта органами державного управління, зокрема у разі вилучення худоби при епізоотіях.

Таким чином, підстави припинення права власності поділяють на такі, що залежать, і такі, що не залежать від волі власника.

Залежать від волі власника:

а) угоди з відчуження майна або витрат грошових коштів;

б) користування майном, внаслідок якого це майно повністю споживається;

в) знищення або викидання майна власником.

Не залежать від волі власника;

а) примусовий продаж або примусове вилучення майна у випадках, передбачених законом;

б) загибель майна внаслідок стихійної події або протиправних дій інших осіб;

в) набуття майна проти волі власника добросовісним набувачем.

60. Поняття і види права спільної власності.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнений множинністю суб'єктів, тому до відносин спільної власності застосовуються загальні положення права власності (глави 23-25 ЦК). Коментована стаття надає визначення спільної власності, яка характеризується множинністю суб'єктів (учасників спільної власності — співвласників) та єдністю об'єкта (майно). У зв'язку з цим виникають два види правовідносин спільної власності: 1) внутрішні — між самими співвласниками; 2) зовнішні — між співвласниками з однієї сторони і не власниками — з іншої сторони. Інститут спільної власності визначається як система правових норм, які регламентують відносини співвласників щодо володіння, користування та розпорядження належним їм майном.

Закон розрізняє два види спільної власності: 1) спільну часткову власність (статті 356-367 ЦК) — власність, у якій наперед визначена частка кожного з її учасників і є точно відомою (яка визначається у вигляді дробу та в процентному відношенні) в праві власності на спільний об'єкт у цілому; 2) спільну сумісну власність (статті 368-372 ЦК) — власність, у якій частки заздалегідь не визначені (див. коментар до ст. 368 ЦК), а визначаються лише при припиненні відносин спільної власності для всіх або одного з учасників (поділі або виділі), тобто це «безчасткова власність». У зв'язку з цим зазначені види спільної власності відрізняються одна від одної особливостями внутрішніх правовідносин між співвласниками.

Правовідносини спільної власності можуть виникати за участю фізичних осіб, юридичних осіб, держави, територіальної громади (див. коментар до ст. 356 ЦК).

Частина 3 статті, що коментується, не визначає спеціальних підстав для виникнення права спільної власності, які можуть бути найрізноманітнішими. Тому підставами виникнення спільної власності є будь-які юридичні факти, не заборонені законом (див. коментар до статей 11, 328-345 ЦК), які в залежності від підстав виникнення бувають первісні і похідні. Разом з тим існують певні відмінності щодо підстав виникнення спільної сумісної та спільної часткової власності (ч. 4 ст. 355 ЦК).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]