62. Право спільної сумісної власності: поняття та зміст. Суб'єкти права спільної сумісної власності.

Спільною сумісною власністю є власність двох або більше власників без визначення часток у праві власності. На відміну від права спільної часткової власності, право спільної сумісної власності може виникнути тільки на підставах, прямо передбачених законом.

Суб'єктами спільної сумісної власності можуть бути фізичні чи юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Спільною сумісною власністю є майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено шлюбним договором, а також майно, набуте в результаті спільної праці членів сімї, якщо інше не передбачено письмовою УГОДОЮ між ними. Співвласники, якщо інше не передбачено угодою між ними, спільно володіють і користуються усім майном.

Розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за взаємною згодою всіх співвласників, яка припускається незалежно від того, ким із учасників учинено правочин щодо розпорядження спільним майном.

Учасники спільної сумісної власності мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження майном. Але згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

У сумісній власності, як і в частковій, право кожного зі співвласників не обмежене якоюсь конкретною частиною спільного майна і поширюється на все майно в цілому. Водночас у сумісній власності, на відміну від часткової, кожному зі співвласників до виділу або поділу не належить заздалегідь визначена частка в праві власності на спільне майно. Це основна ознака сумісної власності. Але кредитор співвласника майна, що перебуває у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може подати позов про виділ частки зі спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. В Цивільному кодексі України ця сумісна власність характеризується як власність без визначених часток.

При поділі майна, що перебуває у спільній сумісній власності, передбачається, що частки співвласників є рівними, якщо інше не передбачено домовленістю сторін або не встановлено судом, коли для цього є підстави, передбачені законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності припиняється.

62. Засади захисту права власності.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Про це зазначено у ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

• визнання права (власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - ст. 392 ЦК України);

• визнання правочину недійсним;

• припинення дії, яка порушує право (власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню - ст. 386 ЦК України);

• відновлення становища, яке існувало до порушення;

• примусове виконання обов’язку в натурі;

• зміна правовідношення;

• припинення правовідношення;

• відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди - ст. 393 ЦК).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Засоби захисту поділяються на речово-правові, зобов’язально-правові, спеціальні.

Речово-правові засоби:

• віндикаційний позов - позов власника про витребування речі з чужого незаконного володіння;

• негаторний позов - позов власника, спрямований на захист його права власності від порушень, що не пов’язані з позбавленням власника володіння річчю;

• позов про визнання права власності власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України);

• позов про виключення майна з опису;

• позов про виключення майна співвласника у разі виділу, поділу та продажу спільного майна.

Зобов’язально-правові засоби (власник перебуває у зобов’язальних (договірних) стосунках з правопорушником):

• позови про витребування майна від особи, якій воно було передано у користування за договором;

• позови про відшкодування завданої власникові шкоди;

• позови про повернення майна, що придбане або збережене за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав. Спеціальні засоби:

• позови про визнання угоди недійсною;

• способи захисту права власності померлих осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими;

• способи захисту прав власників від неправомірного втручання державних органів.

Закон України “Про власність”1 у статті 48 зазначає, що захист права власності здійснюється судом або третейським судом. Цивільний кодекс України, крім звернення до суду, надає можливість особі вчиняти самозахист цивільних прав, тобто застосування особою засобів протидії, які незаборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Захист цивільних прав може здійснювати також нотаріус шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі (ст. 18 ЦК України).