Стаття 461. Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього

1. Промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим.

2. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Стаття 462. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок

1. Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

2. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

3. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

В обмін на розкриття суті винаходу його автором, держава від імені суспільства видає патент на винахід.

Патентом закріплюється авторство винаходу і монопольне право на використання винаходу. Патент діє тільки на території країни, де він виданий.

Для забезпечення економічного захисту Ваших інтересів не тільки в Україні, а й за кордоном, рекомендується отримати патент в, що цікавить Вас країні або групі країн. Патент дасть Вам можливість монопольно використовувати, давати дозвіл на використання або забороняти використання Вашого винаходу третіми особами на певній території.

Патент видається на винахід, яка відповідає критеріям охороноздатності: новизна, винахідницький рівень і промислова придатність.

Патент видається на корисну модель, якщо вона нова і промислово застосовна. При цьому, діє реєстраційна (явочним) система патентування, тобто проводиться тільки формальна експертиза і не проводиться експертиза по суті.

Термін дії патенту на винахід - 20 років, від дати подання заявки на винахід. Термін дії деклараційного патенту на корисну модель - 10 років.

Для того, щоб отримати права інтелектуальної власності на винахід або корисну модель необхідно подати заявку встановленої форми та в установленому порядку. У процесі експертизи буде ухвалено рішення про видачу патенту або про відмову в його видачі.

Власником права інтелектуальної власності може бути винахідник, роботодавець винахідника, якщо винахід було створено в рамках службового завдання або за контрактом, правонаступник винахідника або роботодавця. Від імені особи, яка має право на отримання патенту на винахід, заявку може подавати його представник.

84. Поняття та види зобов’язань.

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

3. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 510. Сторони у зобов'язанні

1. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

2. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

3. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Стаття 511. Третя особа у зобов'язанні

1. Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Залежно від підстави виникнення зобов'язання поділяють на договірні і позадоговірні. Зміст договірних зобов'язань визначається, виходячи з принципу свободи договору, перш за все не законом, а сторонами договору. Саме тому норми, що регулюють договірні зобов'язання, є переважно диспозитивними. Зміст позадоговірних зобов'язань визначається законом, а тому норми, що регулюють позадоговірні зобов'язання, є імперативними.

Залежно від концентрації прав і обов'язків суб'єктів зобов'язань останні поділяють на односторонні і взаємні.

В односторонніх зобов'язаннях одна сторона має тільки права, а друга — тільки обов'язки, тоді як у взаємних зобов'язаннях кожна з сторін має як права, так і обов'язки. Прикладом одностороннього зобов'язання є, зокрема, зобов'язання по позиці, в якому позикодавець має одне тільки право вимагати повернути йому борг, а боржник має лише один обов'язок — борг повернути. Прикладом взаємного зобов'язання є зобов'язання з купівлі-продажу, в якому продавець зобов'язаний передати річ покупцеві і має право вимагати сплати покупцем певної суми грошей, а покупець зобов'язаний сплатити продавцеві певну суму грошей і має право вимагати від продавця передачі йому купленої речі.

Залежно від ступеня визначеності предмета зобов'язання поділяють на однооб'єктні і альтернативні.

В однооб'єктних зобов'язаннях визначено лише один об'єкт, і боржник зобов'язаний передати саме зазначену річ або виконати певну роботу. В альтернативних зобов'язаннях є вказівка на два або більше об'єктів, якщо інше не передбачено законом, договором або не випливає із сутності зобов'язання. В альтернативних зобов'язаннях право вибору належить боржнику, який зобов'язаний здійснити одну з декількох можливих дій.