- •Ответы на вопросы по экзамену дпзк
- •Конституційне право зарубіжних країн як галузь права, як наука та учбова дисципліна.
- •Конституційно-правові норми і відносини в зарубіжних країнах.
- •Суб'єкти і об'єкти державно-правових відношень.
- •Система конституційного права зарубіжних країн.
- •Конституційно-правова відповідальність.
- •Загальна характеристика джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Закони як основне джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •Класифікація різновидів джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Поняття і сутність конституції.
- •Види конституцій в зарубіжних країнах.
- •Основні риси і особливості конституцій в зарубіжних країнах.
- •Форма і структура конституцій зарубіжних країн. Форма:
- •Порядок прийняття, внесення змін і доповнень до конституції в зарубіжних країнах.
- •Внесення змін і доповнень до конституції. Скасування конституції.
- •Класифікація конституцій (відповідати на прикладах окремих конституцій).
- •Поняття, ознаки та функції політичних партій як елемента політичної системи.
- •Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах. Їх конституційно-правовий статус.
- •Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах.
- •Поняття і види партійних систем.
- •Поняття та загальні риси суспільних організацій.
- •Класифікація суспільних організацій (союзів та асоціацій).
- •Система конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •Інститут громадянства в зарубіжних країнах.
- •Порядок набуття та припинення громадянства.
- •Статус іноземця і біженця в зарубіжних країнах.
- •Правовий статус апатридів та біпатридів в зарубіжних країнах.
- •Форми державного правління в зарубіжних країнах.
- •Поняття, види і ознаки сучасної монархії.
- •Президентська республіка та її ознаки.
- •Парламентська республіка та її ознаки.
- •Змішана (напівпрезидентська) республіка.
- •Форми державного (територіально-політичного) устрою зарубіжних країн.
- •Унітарна держава: поняття й ознаки.
- •Федеративні зарубіжні держави.
- •Конфедерація як форма територіально-політичного устрою держави.
- •37. Автономія: поняття та види
- •38. Політичні режими в зарубіжних країнах. Поняття та види.
- •Поняття парламенту та парламентаризму.
- •Класифікація парламентів у зарубіжних країнах.
- •Парламенти з відносно визначеною, обмеженою компетенцією (консультативні).
- •Структура парламенту і порядок його формування в зарубіжних країнах.
- •42.Склад парламенту й внутрішня організація палат, порядок роботи парламенту.
- •Порядок роботи парламенту
- •43. Основні повноваження парламентів в зарубіжних країнах.
- •Законодавчий процес у зарубіжних парламентах.
- •II. Проектна стадія.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •IV. Засвідчувальна стадія.
- •V. Інформаційна стадія.
- •Конституційно-правовий статус парламентаріїв у зарубіжних країнах.
- •Конституційно-правовий статус глави держави в зарубіжних країнах.
- •Порядок обрання і правовий статус президента в зарубіжним країнах.
- •48.Інститут вето глави держави.
- •49. Конституційно-правовий статус уряду в зарубіжних країнах.
- •Порядок формування уряду в зарубіжних країнах. Відповідальність уряду.
- •51. Повноваження уряду в зарубіжних країнах.
- •52.Конституційні засади судової влади.
- •Судові органи та судові системи в зарубіжних країнах.
- •Організація конституційного контролю.
- •Загальна характеристика конституції сша.
- •Президент сша і органи виконавчої влади.
- •Конгрес сша. Правовий статус та повноваження палат.
- •Судова система сша.
- •Конституція Франції 1958 року та її особливості.
- •Вищі органи державної влади в фрн.
-
Конституція Франції 1958 року та її особливості.
Конституція Франції 1958 р. була підготована і прийнята в умовах гострої політичної кризи (заколот у Алжирі, неефективність парламентаризму, який встановлювався за Конституцією 1946 p., багаторазова зміна уряду, загроза війни у країнах). Проект Конституції розроблявся під керівництвом Ш. де Голля, який прагнув сильної державної (і особистої) влади.
Делегуючи уряду повноваження з розробки проекту нової Конституції, парламент висловив ряд обов'язкових умов, що визначають як порядок розроблення проекту, так і основні риси Конституції: парламент бере участь у його підготовці, маючи 2/3 місць у Консультативному комітеті; загальне голосування має залишатися джерелом законодавчої і виконавчої влади; у Конституції має бути реалізований принцип поділу влади; уряд відповідальний перед парламентом; Конституція повинна закріпити основи регулювання відносин між Францією і народами її колоній.
Делегований спосіб створення конституції не відповідав французьким традиціям підготовки Основного закону, оскільки всі конституції Республіки розроблялися парламентськими установами.
Проект Конституції був обговорений і схвалений у Консультативному комітеті й Раді міністрів, на референдумі 28 вересня 1958 р. Чинності Конституція набрала 4 жовтня 1958 р. Це була сімнадцята Конституція з 1789 p., вона “сформувала” 22-й від початку існування країни політичний режим і ознаменувала в історії Франції народження П'ятої республіки - другий етап.
Структура Конституції. Конституція 1958 р. містить стислу преамбулу і 15 розділів, що складаються з 92 статей, деякі з яких мають нумерацію з позначками (статті 53, 54, 68, 88). На відміну від конституцій багатьох інших зарубіжних країн у ній не містяться положення про соціально-економічну структуру суспільства, майже не додаються формулювання про політичну систему суспільства (крім статті про партії), а також немає розділу про правовий статус особи. Проте в преамбулі Конституції є посилання до Декларації прав людини і громадянина 1789 р. і до преамбули Конституції 1946 р. Тому чинна французька юридична Конституція в матеріальному розумінні включає три акти: Конституцію 1958 p., Декларацію прав людини і громадянина 1789 р. і преамбулу Конституції 1946 р. Це підтверджується тим, що Конституційна рада у своїх рішеннях неодноразово посилалася на Декларацію 1789 р. і преамбулу Конституції 1946 р. як на складові частини чинної Конституції і включила їх до переліку законів, відповідність яким інших актів вона перевіряє.
Конституція 1958 р. в основному закріплює сутність французької держави і регулює взаємовідносини її органів. Вона встановила, що Франція є неподільною, світською, демократичною і соціальною республікою, та проголосила принцип народного суверенітету, який здійснюється народом через його представників і на референдумі. Конституція ствердила девіз Республіки “Свобода, рівність і братерство” і проголосила принцип Республіки “Правління народу, із волі народу і для народу” (ст. 2). Ця Конституція запровадила змішану республіканську форму, яка визначається, насамперед, тим, що глава держави (Президент) обирається без участі парламенту, а Прем'єр-міністр призначається Президентом без згоди парламенту (ознаки президентської республіки). Водночас уряд відповідає перед нижньою палатою парламенту (парламентська форма правління). В Основному законі закріплене важливе положення про те, що республіканська форма правління не може бути предметом перегляду (ст. 89).
За формою територіально-політичного устрою Франція є складною унітарною державою (Корсика - політична автономія, Нова Каледонія - асоційована держава).
Конституція 1958 р. встановила механізми контролю за відповідністю конституційних норм нормам міжнародного права. Примат міжнародного права над внутрішнім законодавством зумовлений вимогою взаємності: “Договори або угоди, належним чином схвалені чи ратифіковані, з моменту їх опублікування мають силу, що перевищує силу внутрішніх законів, за умови застосування такого договору або угоди іншою стороною” (ст. 55). Відповідно до цього принципу 1992 р. здійснена інтеграція Франції в Європейський Союз. Проте це відбулося тільки після внесення змін у Конституцію Конституційним законом від 25 червня 1992 р. і ратифікації парламентом Маастрихтських угод.
Однією з характерних рис Конституції 1958 р. є закріплення домінуючого становища виконавчої влади в загальній системі державних органів. Це виявляється у зосередженні влади в руках Президента й уряду.
На сьогоднішній день у Франції діє Конституція 1958 року, прийнята з ініціативи Шарля де Голля. Ця конституція проголосила так звану П'яту республіку. Складена молодими членами Державної Ради під керівництвом міністра юстиції Мішеля Дебре, Конституція П'ятої Республіки заснувала пост Президента, що обирається прямим загальним голосуванням, а також Прем'єр-міністра, який очолює Уряд. Таким чином, Франція еволюціонувала з парламентського режиму з посиленою президентською владою до режиму «напівпрезидентської» республіки.
У 1962 року пройшов референдум, на якому громадяни Франції схвалили пропозицію де Голля обирати Президента країни безпосередньо народом. З тих пір питання такого роду на референдум не виносилися.
У 2000 році парламент проголосував за поправку до Конституції, якою скорочує тривалість одного терміну правління президента з 7 до 5 років. Фактично в такому вигляді Конституція почала діяти з 2002 року - часу переобрання Жака Ширака на президентський пост.