53. Судові органи та судові системи в зарубіжних країнах.

Судові установи можуть включати різнихдержавних службовців: прокурорів (при судах), судових слідчих,працівників канцелярії судів, секретарів судових засідань і т.д. Судді,прокурори, судові слідчі узагальнено в багатьох країнах називаютьсямагістратами, решта - це службовці судових установ. Багато хто зслужбовців судів в тому чи іншому статусі можуть брати участь у судовомупроцесі (наприклад, прокурори, що підтримують обвинувачення, секретарі, провідніпротоколи засідань), але головна роль у судовому засіданні належитьсудді (суддям), якщо навіть народні засідателі мають рівні з суддеюпроцесуальні права.

До судді ставляться високі вимоги, що пов'язано знаданих йому повноважень, у тому числі за рішенням доль людей.

Суддя повинен відповідати професійним вимогам (вища юридичнаосвіта і, як правило, певний стаж роботи на інших юридичнихпосадах), мати високі моральні якості (не тільки відсутністьсудимості, але і незаплямована репутація), мати певний життєвий досвід (звичайно в законі передбачається підвищений вік для зайняття посадисудді).

Число суддів у тих чи інших судових установах може сильновідрізнятися. У штаті районних, міжмуніципальний судів, судів судовихокругів, що розглядають справи по першій інстанції, може бути до 10 і більшесуддів, в кожному з п'яти федеральних судів юстиції в Німеччині працює всередньому 21 суддя, у Верховному суді США - 9 суддів, Японії - 15, Індії - 17.

Суди формуються різними способами. У багатьох штатах США суддіобираються громадянами. У країнах тоталітарного соціалізму судді нижчихсудів також обираються громадянами або представницькими органами, авище стоячих - представницькими органами (наприклад, обласні суди --обласними радами). У більшості країн судді призначаються, але у вищихсудах зазвичай це відбувається за участю різних гілок влади. У США

Верховний суд призначається президентом за згодою сенату, в Японії --імператором за поданням кабінету міністрів (головний суддя) і кабінетом

(інші судді). В Італії і Франції судді призначаються за конкурсоморганами суддівського самоврядування - верховними радами магістратури, в

Великобританії - лордом-канцлером (по суті, міністром юстиції) безконкурсу, але за порадою складається при ньому комісії (її склад неоголошується). Судді призначаються або довічно, але практично займаютьпосаду до досягнення певного віку (у Великобританії вонизобов'язані подати у відставку після досягнення 72 років, в Японії-65), або напевний термін (зазвичай перший раз на термін у п'ять - десять років, а другараз - довічно). У країнах тоталітарного соціалізму суддя обирається навизначений термін, як правило, на п'ять років. Судді можуть бути достроковозміщені з посади за вчинення злочинів, за негідну, що порочатьповедінку, але робиться це в особливому порядку - органами суддівськогосамоврядування або за їх участю.

До кандидатів на посади магістратів, особливо на посади суддів,як зазначалося, пред'являються високі вимоги. Підвищений вік інодівизначається законом (за конституцією України - не менше 25 років), вокремих випадках - звичайний (у Франції не прийнято призначати суддеюособа віком менше 40 років). У деяких країнах передбачена необхідність длязайняття посади судді пройти попередні щаблі. Це займаєстільки часу, що суддя просто не може бути молодим. У Німеччині післязакінчення юридичного вищого навчального закладу і здачі державного

(теоретичного) іспиту кандидат на суддівську посаду проходитьтривалу стажування в суді, зазвичай на канцелярських посадах, напосаді слідчого і т.д. Після цього потрібно здати практичний іспитперед суддями та іншими суддівськими працівниками. Той, хто здав іспит присвоюється звання судді, але посаду судді не надається: обличчялише включається до списку кандидатів на таку посаду (списки ведутьсяфедеральним міністерством юстиції, а також міністерствами юстиції земельдля заміщення суддівських місць в судах земель) і повинен розміщуватисяпевний час на іншій роботі в органах юстиції. Втім, в Італії, Швеції, деяких інших країнах шлях до посади судді коротше.

Системи судових органів. Системи судових органів можуть бутинеоднакові в унітарних і федеративних державах. В унітарнихдержавах зазвичай існує єдина система загальних судів. У федеративнійдержаві може бути єдина система (наприклад, Канада), але можлива іокрема система федеральних судів, і окрема система судів суб'єктівфедерації (наприклад, у США на чолі з вищими судами штатів, хоча вЗрештою, в тому числі і для верховних судів штатів, остаточноїінстанцією є Верховний суд США). Якщо існує «подвійна система»,то федеральні суди застосовують тільки федеральні закони, суди ж штатів - іфедеральні закони, і закони суб'єктів федерації (зрозуміло, свогоштатом).

В усіх державах, за винятком зовсім невеликих, наприклад Науру,

Тувалу, де населення становить менше 10 тис. осіб, діють кількарізних ланок загальних судів. Спочатку справу розглядають суди першоїінстанції (мирові судді, поліцейські суди, районні суди, суди судовихокругів та ін.) У більшості країн другого інстанцією є особливіапеляційні або високі суди (у країнах тоталітарного соціалізму такоголанки немає), куди можна звертатися зі скаргою на рішення суду першоїінстанції. В апеляційному суді весь процес повторюється аналогічнопроцедурі першої інстанції, але можливе залучення нових свідків,пред'явлення додаткових доказів. Наступна інстанція --касаційна. Це або вищестоящий суд, або верховні суди, інодіофіційно називаються касаційними. Вони засідають тільки в складіпрофесійних суддів (без народних і присяжних засідателів), але нерозглядають факти, докази, а перевіряють справу тільки з точки зорудотримання закону в судовому процесі (іноді й до нього, наприклад, під часпопереднього слідства).

Описана вище схема в ряді країн має свої особливості. Верховнісуди можуть розглядати окремі справи, встановлені конституцією абозаконом, у першій інстанції, іноді навіть за участю присяжних або народнихзасідателів (кримінальні справи). Суди першої інстанції розглядаютьбільшість кримінальних і цивільних справ, але не всі: деякі справи підсуднівищим судам. Сказане відноситься і до світових суддів, якіодноосібно розглядають менш значні кримінальні справи, а такожцивільні справи з невеликою ціною позову.