- •Ответы на вопросы по экзамену дпзк
- •Конституційне право зарубіжних країн як галузь права, як наука та учбова дисципліна.
- •Конституційно-правові норми і відносини в зарубіжних країнах.
- •Суб'єкти і об'єкти державно-правових відношень.
- •Система конституційного права зарубіжних країн.
- •Конституційно-правова відповідальність.
- •Загальна характеристика джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Закони як основне джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •Класифікація різновидів джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Поняття і сутність конституції.
- •Види конституцій в зарубіжних країнах.
- •Основні риси і особливості конституцій в зарубіжних країнах.
- •Форма і структура конституцій зарубіжних країн. Форма:
- •Порядок прийняття, внесення змін і доповнень до конституції в зарубіжних країнах.
- •Внесення змін і доповнень до конституції. Скасування конституції.
- •Класифікація конституцій (відповідати на прикладах окремих конституцій).
- •Поняття, ознаки та функції політичних партій як елемента політичної системи.
- •Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах. Їх конституційно-правовий статус.
- •Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах.
- •Поняття і види партійних систем.
- •Поняття та загальні риси суспільних організацій.
- •Класифікація суспільних організацій (союзів та асоціацій).
- •Система конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •Інститут громадянства в зарубіжних країнах.
- •Порядок набуття та припинення громадянства.
- •Статус іноземця і біженця в зарубіжних країнах.
- •Правовий статус апатридів та біпатридів в зарубіжних країнах.
- •Форми державного правління в зарубіжних країнах.
- •Поняття, види і ознаки сучасної монархії.
- •Президентська республіка та її ознаки.
- •Парламентська республіка та її ознаки.
- •Змішана (напівпрезидентська) республіка.
- •Форми державного (територіально-політичного) устрою зарубіжних країн.
- •Унітарна держава: поняття й ознаки.
- •Федеративні зарубіжні держави.
- •Конфедерація як форма територіально-політичного устрою держави.
- •37. Автономія: поняття та види
- •38. Політичні режими в зарубіжних країнах. Поняття та види.
- •Поняття парламенту та парламентаризму.
- •Класифікація парламентів у зарубіжних країнах.
- •Парламенти з відносно визначеною, обмеженою компетенцією (консультативні).
- •Структура парламенту і порядок його формування в зарубіжних країнах.
- •42.Склад парламенту й внутрішня організація палат, порядок роботи парламенту.
- •Порядок роботи парламенту
- •43. Основні повноваження парламентів в зарубіжних країнах.
- •Законодавчий процес у зарубіжних парламентах.
- •II. Проектна стадія.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •IV. Засвідчувальна стадія.
- •V. Інформаційна стадія.
- •Конституційно-правовий статус парламентаріїв у зарубіжних країнах.
- •Конституційно-правовий статус глави держави в зарубіжних країнах.
- •Порядок обрання і правовий статус президента в зарубіжним країнах.
- •48.Інститут вето глави держави.
- •49. Конституційно-правовий статус уряду в зарубіжних країнах.
- •Порядок формування уряду в зарубіжних країнах. Відповідальність уряду.
- •51. Повноваження уряду в зарубіжних країнах.
- •52.Конституційні засади судової влади.
- •Судові органи та судові системи в зарубіжних країнах.
- •Організація конституційного контролю.
- •Загальна характеристика конституції сша.
- •Президент сша і органи виконавчої влади.
- •Конгрес сша. Правовий статус та повноваження палат.
- •Судова система сша.
- •Конституція Франції 1958 року та її особливості.
- •Вищі органи державної влади в фрн.
38. Політичні режими в зарубіжних країнах. Поняття та види.
Політичний режим – це сукупність засобів і методів здійснення державної влади, які відображають її зміст та характер взаємовідносин особи і держави.
Характер політичного режиму визначається рядом ознак – способом формування органів влади, можливістю реалізації волевиявлення народу в здійсненні держаної влади, співвідношенням органів, що здійснюють законодавчі, виконавчі і судові повноваження, особливостями розподілу владних повноважень між центральними і місцевими органами, місцем, роллю та умовами діяльності громадських організацій, правовим статусом особи тощо. Але основою характеру політичного режиму є система методів здійснення державної влади. А оскільки ці методи можуть бути демократичними і недемократичними, то відповідно політичний режим може бути демократичним чи недемократичним (антидемократичним). Однак це надто спрощений поділ режимів, і за докладнішого їх розгляду розрізняють такі їх види, як демократичний, авторитарний, тоталітарний, деспотичний і ліберальний.
Демократичний режим. Слово „демократія” походить від грецької і означає народовладдя (demos – народ, kratos – влада). Отже, демократичний режим відзначається насамперед участю народу в здійсненні державної влади. За висловом Авраама Лінкольна, демократія – це влада народу, яка здійснюється народом в інтересах народу. А в сучасному конституціоналізмі основною формальною ознакою демократизму є конституційне закріплення принципу, що носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади є народ, а фактичною ознакою – фактична міра реалізації цього принципу.
Залежно від механізму участі народу в здійснені державної влади розрізняють безпосередню (пряму) і представницьку (непряму) демократію.
Безпосередня демократія характеризується безпосередньою участю народу в здійсненні державної влади шляхом референдумів, виборів, зборів, сходів, віче тощо.
Представницька демократія відзначається тим, щодержавна влада здійснюється не безпосередньо народом, а через обраних ним представників до державних органів і насамперед до парламенту, у яких вони і представляють інтереси своїх виборців. Водночас слід брати до уваги, що у сучасних умовах демократичний режим є змішаним, оскільки передбачає і елементи прямої демократії, якими є референдум, вибори, збори, і елементи непрямої демократії, якими є обрання представників народу до державних органів.
Авторитарний режим – це владний режим. Він відзначається значним зосередження влади у руках однієї особи або групи осіб, домінування органів виконавчої влади і, як наслідок, обмеженням загальновизнаних прав, свобод та інших демократичних інститутів, нав’язуванням державної волі суспільству та ігноруванням його власної, суворою субординацією суб’єктів влади – підпорядкування.
Тоталітарний режим – це крайній прояв авторитарного режиму, який передбачає повний (тотальний) контроль держави над усіма сферами суспільного і особистого життя та поглинання нею громадянського суспільства.
Прикладами типових тоталітарних режимів є колишні нацистські режими у Німеччині та Італії, сталінізм у СРСР, маоїзм у Китаї.
Деспотичний режим (тиранія) відзначається необмеженою владою і свавіллям правителя, який при її здійсненні спирається лише на каральні органи і здійснює свою волю грубими силовими методами. Прикладами деспотичних режимів є східні рабовлсницькі деспотії – Вавилон, Ассирія, Єгипет, Мідія та ін. Це історичний тип режиму. У сучасних умовах він практично неможливий, оскільки принципи відносин між владою і суспільством докорінно змінились.
Ліберальний режим – це перехідний тип політичного режиму. Історично він виникає у результаті боротьби проти абсолютизму, а тому на початковому етапі відзначається співіснуванням необмеженої влади монарха ті окремих первинних демократичних інститутів: наявності представницького органу, конституції, запровадженням таких первинних прав і свобод, як право приватної власності, свобода конкуренції і ринку, скасуванням привілеїв дворянства і духовенства та допущенням до участі у здійсненні державної влади вихідців з третього стану – буржуазії.