44. Конституційно-правовий статус глави держави в зарубіжних країнах.

Глава держави - це конституційний орган і одночасно вища посадова особа держави, яка представляє державу зовні і всередині країни, символ державності народу. У різних країнах глава держави відповідно до їх конституціями розглядається або як невід'ємна складова частина парламенту, тобто законодавчої влади, оскільки без його підпису закон недійсний (монарх у Великобританії, президент в Індії), або як глава виконавчої влади і водночас глава держави (Єгипет, США), або як особа, що є тільки главою держави і не входить в яку-небудь гілку влади (Німеччина, Італія). Він може бути символом державності, як монарх в Японії, владним арбітром по відношенню до інших інститутів держави, як президент Франції, одноосібним володарем (Оман, Саудівська Аравія).

Глава держави буває одноособовим і колегіальним. У першому випадку це монарх або президент, у другому - постійно діючий орган парламенту, їм обирається. У минулому це були президії вищих представницьких органів, постійні комітети, державні поради в країнах тоталітарного соціалізму - в СРСР, Болгарії, Угорщини. Польщі та ін В даний час подібним органом є Державна рада на Кубі, де немає президента (за Конституцією глава держави - голова Державної ради). У Китаї за конституцією главою держави є обраний парламентом голова республіки, але багато функцій глави держави він виконує спільно з Постійним комітетом парламенту, а деякі такі функції здійснює сам Постійний комітет. В Ірані ці повноваження розподілені між Керівником держави, обирається особливим чином з вищих духовних осіб - мусульман, і президентом республіки. У Швейцарії функції глави держави здійснює уряд, а президент обирається парламентом на один рік і істотних повноважень не має. В ОАЕ існує «колективний монарх», в Малайзії - виборний монарх.

У багатьох країнах британської Співдружності (Австралія, Канада та ін) повноваження глави держави належать британському монарху, але здійснює їх генерал-губернатор - його представник. Він затверджується монархом за рекомендацією місцевого уряду, а в Папуа - Новій Гвінеї обирається парламентом. Після військових переворотів функції глави держави зазвичай належать хунті (військовому, революційному раді) і що обираються або призначається нею президенту. Так було в багатьох країнах Латинської Америки, Африки, Азії.

Іноді керівник хунти сам проголошує себе президентом. При колегіальної формі президентури основні повноваження глави держави здійснюються колегією, а менш значні, церемоніальні (наприклад, прийом вірчих грамот закордонних дипломатичних представників) - головою колегії або його заступником.

44. Порядок обрання і правовий статус президента в зарубіжним країнах.

Одним з найважливiших еле-ментiв державного механiзму є глава держави - особа, яка займає фор-мально вище мiсце в структурi дер-жавних iнститутiв i водночас здiйснює функцiю представництва самої держави в цiлому. З iншого бо-ку, глава держави розглядається як один з вищих органiв держави.

Порядок обрання президента залежить вiд прийнятої форми державного правлiння. У президентських республiках i країнах iз змiшаною республiканською формою правлiння главу держави обирають . шляхом проведення загальних виборiв, якi звичайно мають прямий харак-тер.

У парламентарних республiках глава держави обирається шляхом проведення непрямих виборiв, якi звичайно мають багатоступiнчастий ха-рактер. Воля виборцiв опосередковується парламентом або створеною на йо-го основi спецiальною колегiєю. Як правило, для обрання президента парла-ментом або спецiальною колегiєю в першому турi голосування потрібна квалiфiкована (2/3 або 3/5) бiльшiсть їх складу, а за її вiдсутностi - абсо-лютна бiльшiсть у другому чи подальших турах.

Строк повноважень президентiв звичайно варiюється вiд чотирьох до семи рокiв. Зокрема, чотирирiчний строк встановлений в конституцiях iсландiї, Молдови, Росiї, Румунiї, Угорщини i США, п'ятирiчний - Грецiї, iндiї, Кiпру, Португалiї, ФРН, бiльшостi країн Центральної i Схiдної Європи, а також тих, що утворилися на теренi колишнього СРСР, шестирiчний - Австрiї, Мексики i Фiнляндiї, семирiчний - iрландiї, iталiї, Туреччини i Францiї. В Європi тiльки в Латвiї строк повноважень президента становить три роки.

Звичайно пост президента стає вакантним пiсля закiнчення строку повноважень особи, що його займала. Достроково вакантним цей пост мо-же стати внаслiдок смертi, недiєздатностi або добровiльної вiдставки пре-зидента, а також усунення його з поста через притягнення до вiдповiдаль-ностi у порядку iмпiчменту або iнших подiбних процедур.

До особливостей конституцiйного статусу глави держави в деяких парламентарних республiках i республiках iз змiшаною формою правлiння вiднесене те, що тут утворюються спецiальнi органи, якi по-кликанi сприяти реалiзацiї президентами своїх повноважень: державна рада - в iрландiї i Португалiї, рада республiки - в Грецiї. В дiяльностi таких органiв певною мiрою долається дуалiзм виконавчої влади, роз-подiленої мiж президентом i урядом.

У парламентарних республiках передбачається тимчасове замiщення поста президента лише до нових виборiв, якi мають вiдбутися у найближ-чий, визначений конституцiєю, час. У Болгарiї та iндiї пост президента тимчасово замiщує вiце-президент, у бiльшостi країн - голова парламенту (нижньої палати), у Польщi - голова нижньої, а за ним i верхньої палати, в iталiї, Казахстанi, Румунiї, Францiї та Югославiї - голова верхньої па-лати парламенту. В Австрiї, Росiї, Словаччинi i Фiнляндiї вiдповiдне замiщення здiйснює глава уряду, а в iрландiї та iсландiї - спецiальна ко-легiя, до складу якої входять голови палат (парламенту), голова верховно-го суду (в iсландiї ще й глава уряду).