39. Структура парламенту і порядок його формування в зарубіжних країнах.

Парламент (від франц. Parler - говорити) - це загальнонаціональний (загальнодержавний) представницький орган, найважливіша функція якого полягає у здійсненні верховної законодавчої влади. Загальнодержавний представницький характер цього органу означає, що, по-перше, саме парламент, на відміну від органів виконавчої і судової влади, є безпосереднім представником і виразником інтересів і волі народу, його суверенітету, а по-друге, що парламент, на відміну від інших (регіональних, місцевих) представницьких органів влади, представляє і виражає інтереси і волю не частини, а всього населення країни.

За своєю структурою парламенти розмежовуються на однопалатні і двопалатні. Більшість країн світу (США, Великобританія, Франція, ФРН, Італія, Індія, Бразилія, Іспанія, Канада, Мексика, Австрія, Австралія та ін) мають двопалатний парламент, але і однопалатні парламенти нерідкі і число їх становить кілька десятків (Китай, Індонезія , Єгипет, Греція, В'єтнам, Угорщина, Швеція, Туреччина, Португалія, Данія, Фінляндія, Болгарія, Ізраїль, Коста-Ріка, Камерун, Сальвадор, Мавританія та ін.) Двопалатні парламенти зазвичай притаманні федеративним державам, у яких, поряд із загальнонаціональним (загальнодержавним) представництвом в одній (нижньої) палаті, забезпечується також представництво суб'єктів федерації в іншій (верхньої) палаті. І в багатьох унітарних державах з двопалатними парламентами верхні палати пов'язані найчастіше із забезпеченням представництва їх територіальних одиниць. Найменування як нижніх, так і верхніх палат різноманітні, але найбільш поширені для нижніх палат і для однопалатний парламент - Палата депутатів, Палата представників, Національна Асамблея, Національні збори, а для верхніх палат - Сенат, Федеральний (Союзний) Рада, Рада відповідних суб'єктів федерації (Рада кантонів у Швейцарії, Рада штатів в Індії і т.д.). Нерідко до складу однопалатного або двопалатного парламенту юридично включається і глава держави (Великобританія, Єгипет, Індія, Танзанія та ін.) У минулому в окремих країнах (ПАР, Югославія та ін) мали місце і парламенти, котрі мали три і більше палат.

Чисельність членів палат парламенту, як і самих парламентів, далеко неоднакова, але зазвичай вона складає від декількох десятків до декількох сотень людей, хоча чисельність однопалатного китайського парламенту сягає майже трьох тисяч депутатів. Як правило (за винятком Великобританії, де число членів Палати лордів до кінця 1999 р майже в два рази перевищувало число членів Палати громад), чисельність депутатів нижньої палати в два, три і більше разів більше, ніж верхній.

Кожна палата парламенту зазвичай має свого керівника - голови (спікера), обраного палатою, як правило, на весь термін роботи палати, але іноді і на термін роботи даної сесії. Нерідко обираються і його заступники, які разом з головою утворюють президію або бюро палати. Іноді головою палати може бути не обирається з її складу, а інша особа по займаній посаді. Так, в США, Індії та деяких інших країнах Сенат очолює віце-президент країни, у Великобританії Палату лордів - лорд-канцлер, який є призначається прем'єр-міністром членом кабінету. У двопалатних парламентах загальнопарламентського керівного органу зазвичай не створюється, а на спільних засіданнях палат, як правило, головує спікер верхньої палати (сенату).

Для попередньої підготовки і розгляду питань, що виносяться на засідання палати або всього парламенту, всередині палат (парламенту) створюються найчастіше спеціалізовані допоміжні структурні підрозділи - комітети, комісії, що складаються з парламентаріїв, професійно знайомих з відповідною сферою діяльності. У ряді випадків (наприклад, у Великобританії), вони не носять спеціалізованого характеру. Ці комітети і комісії можуть бути постійними, тобто створюваними на весь період діяльності даного складу палати (парламенту), і тимчасові, тобто створені для виконання певного завдання, після рішення якої вони перестають існувати. Усередині комітетів (комісій) можуть створюватися ще більш спеціалізовані підкомітети (підкомісії). До числа внутрішніх структурних підрозділів палати (парламенту) можна також віднести партійні фракції депутатів, їх територіальні об'єднання та ін