21. Внесення Поняття про внесення

Внесення (слова, синтаксично не пов'язані з членами речення) — це повнозначні слова в реченні, які не відповідають на питання в ньому і служать для уточнення його змісту та вираження комунікативних і модальних відношень.

Наприклад, у реченні: Мені вже, вірите, набридли мандри

по чужих краях (М. Руденко) — члени речення є такі: підмет — (хто? щ о?) мандри; присудок —(що зробили?) набридли; означення — (я к і м а н д р и?) по чужих краях, додаток — (кому обридли?) мені; обставина часу — (коли обридл и?) вже. До слова ж вірите ніякого питання тут поставити не можна. Це внесення. Воно вжите для того, щобпідкреслити достовірність інформації.

До внесень належать звертання, вставні слова й речення, вставлені слова й речення, слова-речення та вигуки. Внесення в реченні виділяються з обох боків комами,

рідше — тире. Вставлені слова й речення можуть також братися в дужки.

Звертання

1. Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді — предмет, до якого звернена мова. Наприклад, у реченні: Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно G7. Грабовський) — слово сіваче вказує особу, до

якої звернена мова.

У функції звертання найчастіше виступає іменник у кличному відмінку, рідше — у називному. Звертання може виражатися одним словом (непоширене)

і групою слів (поширене).

У діловому стилі при звертанні, вираженому власною назвою, вживають означення шановний, вельмишановний, глибокошановний, поважаний, поважний, високоповажний. У приватному листуванні використовують означення дорогий,

люб'язний, любий, коханий, милий тощо.

2. У вимові перед звертанням паузи звичайно нема, є пауза, як правило, після нього. Але на письмі звертання обов'язково виділяється з обох боків комами: Зеленійте, доли і лужечки, і, орли, здіймайтесь ув імлі, розливайтесь, круті

бережечки, по вкраїнській молодій землі! (А. Малишко).

На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику — тоді наступне слово пишеться з великої букви: Україно!Яка ж бо гарна ти! (М. Нагнибіда).

3. У групі звертання можуть бути однорідні члени, відокремлені означення тощо. Тоді всередині такого поширеного звертання ставляться розділові знаки відповідно до загальних правил: Будь славен, мир, поля, і ріки, і цвіт ранкової зорі!

(В. Сосюра). Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні

загинуть обоє! (Леся Українка).

4. Вигуки від звертання відділяються комами: Гей, Орфею, небораче! Де ти змандрував від нас? (Леся Українка).Але не відділяються комами (і паузами теж) слова о, ой, якщо вони виступають у ролі підсилювальної частки: Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові (Т. Шевченко). О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам 'яток святині G7. Куліш).

5. Звертання може пов'язуватися граматично (рід, число) присудком у реченні. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, треба мати на увазі ще й таке:

а) іменник у кличному відмінку — це завжди звертання: Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою (Т. Шевченко);

б) іменник у називному відмінку при дієслові в другій особі — це звертання: О, спинися, прекрасна ранкова ця мить,— дай напитись твого життєдайного трунку (Г. Донець);

в) звертання не замінюється займенниками він, вона, воно, вони; при ньому стоїть або можна поставити займенники другої особи ти, ви, твій, ваш у будь-якому відмінку (ці займенники до звертання не входять): Крізь сотні сумнівів я йду

до тебе, добро і правди віку (В. Стус).