18. Тире між групою підмета і групою присудка

1. Між групою підмета і групою присудка тире звичайно не ставиться: Київ прекрасний за всякої пори (І. Цюпа). А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів (О.

Гончар). Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох (І. Франко).

2. Тире між групою підмета і групою присудка ставиться, якщо між ними чується вичікувальна пауза і в групі присудка є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна підставити. У реченнях: Життя без книг — це хата без вікна (Д. Павличко). Сміле слово — то наші гармати, світлі вчинки — то наші мечі G7. Грабовський) — тире між групою підмета і групою присудка ставиться, бо є вказівні частки. У реченні ж:

Пісня і праця — великі дві сили! (І. Франко) — можна підставити частку це в групу присудка великі дві сили. Так само в реченні: Обов уязок лікаря — лікувати хворого (О. Гончар) —

частку це можна підставити в групу обов'язок лікаря (група

присудка).

3. Тире між групою підмета і групою присудка ставлять також тоді, коли хочуть виділити присудок. В усній мові тут робиться вичікувальна пауза й далі підвищується тон.

У реченнях: Земля наша — як та книга, писана не пером, а шаблями та списами, овіяна легендами (І. Цюпа). Твій кожен мур, твій кожен камінь — рідний, твій кожен дім — знайомий, любий, свій (М. Бажан) — тире між групою підмета і групою присудка зумовлене не структурою речень, а інтонацією, якої хотіли надати їм їхні автори.

Однорідні та неоднорідні члени речення

19. Поняття про однорідні члени речення

1. Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання, називаються однорідними.

Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією переліку або протиставлення.

Однорідні члени одного ряду є тими самими членами речення — або всі тільки підмети, або всі тільки прямі додатки, або всі тільки обставини способу дії і т. д.

Наприклад, у реченні: Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Т. Шевченко) — однорідні підмети дума, пісня; однорідні присудки не вмре, не загине.

Однорідні члени речення бувають непоширені (виражені без залежних слів) і поширені (мають при собі залежні слова).

2. Якщо в одному простому реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків (які стосуються того самого слова й відповідають на те саме питання), то вони

однорідні: В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля (Т. Шевченко). Я живу, і борюсь, і творю для людей (В. Забаштанський). Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко).

3. Якщо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними й неоднорідними. Навіть ті самі означення в різному контексті виступають:

а) то як однорідні: Сіре, кошлате небо нависло над задимленим Петроградом (І. Цюпа);

б) то як неоднорідні: 3 Балтики дув холодний вітер, гнав сірі кошлаті хмари (І. Цюпа).

Означення однорідні, якщо вони:

а) являють собою перелік ознак: За шкільними партами схилились чорняві, біляві, русяві голівки (І. Цюпа);

б) характеризують предмет в одному плані (їх можна замінити одним словом): У полі зацвітуть пахучі, ніжні, голубі фіалки (О. Гончар) — тут однорідні означення можна

замінити словом привабливі;

в) стоять після означуваного слова: Люблю я бистрину життя прозору, поривну, глибоку (Д. Павличко). Йому жаль стало Жука — здорового, чорного, мордатого (Панас Мирний);

г) першим стоїть непоширене означення, другим — поширене: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар); але якщо навпаки, то будуть неоднорідні: Залитий

сонцем рівний степ одразу принишк. Якщо означення в різних планах характеризують предмет (їх не можна замінити одним словом), то вони неоднорідні.

Наприклад, у реченні: В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко) — кожне з означень по-різному пояснює предмет, причому перше з них (густий) стосується словосполучення зелений березовий гай,

друге — словосполучення березовий гай.

4. Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють собою перелік: Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками, скиртами в полях (О. Гончар).

Якщо обставини по-різному характеризують дію, то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні: / дід, і баба у неділю на призьбі вдвох собі сиділи (Т. Шевченко) — обставина часу у неділю, обставина місця на призьбі, обставина способу дії вдвох; отже, вони неоднорідні.

Неоднорідні також обставини, які хоч і відповідають на те саме питання, проте доповнюють одна одну, залежать одна від одної. Наприклад, у реченні: Шумлять сади над

берегами в моєї юності краю (В. Сосюра) — обставини місця над берегами і в моєї юності краю хоч і відповідають на те саме питання де?, проте неоднорідні: остання група слів, крім обставинного значення має ще й означальний відтінок (над

берегами — якими? — в моєї юності краю). Так само в реченні: Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Леся Українка) — обставини часу після бурі і у мі-

сячну ніч не в одному плані стосуються присудка спалахують.

Тут можна поставити питання в зворотньому порядку: у місячну ніч (а коли саме?) після бурі. Можна слова після бурі розглядати і як додаток: спалахують (після

чого?) після бурі (коли?) у місячну ніч.

5. Однорідні члени речення поєднуються між собою сурядним зв'язком:

а) без сполучників: Земля зляглася, перепріла, перемліла, спарилася, прагнула роботи (К. Гордієнко);

б) за допомогою одиничних сполучників /, та, а, але, проте, зате, однак, або, чи: Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О.

Довженко); тут дві пари однорідних членів: бродити чи ловити, грому й дощу;

в) за допомогою повторюваних сполучників /... /, та...

та; або... або; чи... чи; то... то; ні... ні (сполучник повторю- ється два або більше разів підряд): Від Батьківщини — клич, і звага, і рання сила, й* доля пізня (М. Сингаївський);

г) за допомогою парних сполучників не тільки... а й; не лише... але й; як... так і; хоч... але; як не... то (перша частина ставиться перед першим однорідним членом чи групою їх,

друга — перед наступним чи наступними): Митець думає не тільки розумом, а й серцем (О. Довженко).